06.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6849/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
прокурор: Ємельянов Віталій Аркадійович (в залі суду) - прокурор відділу - посвідчення № 080251 від 18.11.2024р.
від скаржника: Лавришев Володимир В'ячеславович (в залі суду) - від ТОВ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" - Довіреність №ДнЕП20250206014 від 06.02.2025р.
представник Петропавлівської селищної ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/6849/23
за позовом Виконувача обов'язків керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петропавлівської селищної ради, смт. Петропавлівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 474 130, 64 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Виконувач обов'язків керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петропавлівської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:
- визнати недійсними додаткові угоди №1 від 28.01.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 19.08.2021, №5 від 30.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 02.12.2021, №8 від 02.12.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055912 від 27.01.2021, укладені між Петропавлівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Петропавлівської селищної ради грошові кошти у розмірі 474 130,46грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі №904/6849/23 позов задоволено.
Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 28.01.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 19.08.2021, № 4 від 17.09.2021, №5 від 30.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 02.12.2021, №8 від 02.12.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055912 від 27.01.2021, укладені між Петропавлівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Петропавлівської селищної ради грошові кошти у розмірі 474 130, 46 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 23 142, 37 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідача не було підстав для збільшення ціни на електричну енергію і відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до договору у частині збільшення ціни на електричну енергію у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим, у зв'язку з чим дійшов висновку, що спірні додаткові укладені з порушенням вимог ч. 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Також, враховуючи, що під час розгляду цієї справи судом визнано недійсними спірні додаткові угоди, якими збільшено вартість електричної енергії, що постачається, суд першої інстанції дійшов висновку, що надмірно сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 474 130, 64 грн набуті відповідачем безпідставно і мають бути повернуті позивачу.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на Першотравенську окружну прокуратуру Дніпропетровської області.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд, спираючись на положення ст.ст.216, 1212 ЦК України, як на підставу для стягнення різниці між первісною ціною у договорі та останньою ціною у додатковій угоді, проігнорував, що саме ст.216 ЦК України передбачає обов'язкове застосування наслідків недійсності для обох сторін правочину та вимагає у разі недійсності правочину повернення кожною зі сторін другій стороні у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вимога зобов'язати відповідача поставити товар за первісною ціною, хоча факт стрімкого, сталого та непрогнозованого зростання цієї ціни є очевидним і підтверджується розрахунками, наданими Товариством, та даними Оператора ринку, є несправедливою, такою, що порушує принцип рівності сторін договору. Ризики правової невизначеності, закладені у п. 2. ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» несправедливо у повному обсязі покладати на суб'єкта господарювання, бо саме держава, яка нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, сама повинна розплачуватися за свої прорахунки.
За доводами Апелянта, до договору про постачання електричної енергії через неможливість фізичного повернення спожитої електричної енергії мають застосовуватися спеціальні положення, оскільки у даному випадку двостороння реституція є неможливою внаслідок неможливості повернення отриманого виконання за договором. Таким чином, у зв'язку з неможливістю застосувати двосторонню реституцію через специфіку договору постачання електричної енергії, неможливо і додаткові угоди визнавати недійсними на підставі ч.1 ст.216 ЦК України. При цьому, якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права Позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція.
Судом першої інстанції не враховано, що зміна умов договору шляхом укладання додаткових угод здійснювалася за згодою сторін, угоди були підписані сторонами і не вносилися постачальником одноосібно, при цьому постачальник керувався п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Роз'ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, змін та розірвання договору про закупівлю" та виходило зі специфіки мінливого за своєю економічною природою ринку електричної енергії.
Твердження суду про заниження ціни за електричну енергії задля перемоги у відкритих торгах не відповідають дійсності та наданим матеріалам справи, бо замовник, керуючись п. 1 ч.2 ст.40 Закону України «Про публічні закупівлі», скористався правом на укладення договору про закупівлю електричної енергії за переговорною процедурою.
Ціна на момент участі у відкритих торгах та під час укладання Договору залишалася незмінною, як того вимагає ст.40 Закону України «Про публічні закупівлі».
Ціна на РДН, яка враховувалася на дату підписання договору, становила 1,31361 грн. (це ціна на момент участі у відкритих торгах). Постачальник ініціював укладання додаткових угод щодо збільшення ціни, виключно у випадку зростання ціни на ринку. Апелянт вважає висновки суду про заниження ціни за електричну енергії задля перемоги у відкритих торгах такими, що не відповідають поданим матеріалам і документам.
Законодавство на момент виникнення спірних правовідносин та до цього часу не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни. Тому сторони передбачили це у Договорі і домовились про умови між собою. Зауважуємо, що така домовленість цілком відповідає змісту положень Цивільного та Господарського кодексів України щодо свободи волевиявлення сторін, оскільки відповідні положення Договору не суперечать жодному із положень чинного законодавства і в судовому порядку не визнавались недійсними. Подальше укладання додаткових угод відповідало пунктам Договору, здійснювалося на його підставі та на виконання його умов. Сторони обрали як джерело для отримання інформації про коливання ціни на ринку оприлюднені ДП «Оператор ринку» відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» на веб-сайті (https://www.oree.com.ua) результати торгів на ринку «на добу наперед». Загальна доступність, відкритість та прозорість цієї офіційної інформації, яку клієнт власноруч може перевірити у будь-який час, підтверджує, що внесення змін до договору провадилося у прозорий спосіб, згідно з домовленістю сторін, закріпленою у договорі.
Щодо наявності підстав для представництва прокурора, то Скаржник послався на те, що законодавство не наділяє орган прокуратури повноваженнями щодо нагляду за дотриманням законодавства у сфері закупівель чи контролю процедури закупівель. Обставини, на які послався Прокурор при зверненні до суду, не свідчать про порушення інтересів держави, тому відсутні підстави вважати, що поданий прокурором позов має на меті захист інтересів держави. З огляду на викладене, участь прокурора у цій справі, на переконання Скаржника, не відповідає вимогам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Прокурор у відзиві з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними доказами та наводить власні доводи на їх спростування, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі №904/6849/23 - залишено без руху.
Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Надати докази, що підтверджують дату отримання цієї ухвали.
Усунути недоліки, встановлені в ухвалі суду шляхом подання:
- оригіналу платіжного документа про доплату судового збору у сумі 8678,38 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі №904/6849/23.
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі №904/6849/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.09.2024 о 10:40 годин.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 в судовому засіданні оголосити перерву до 21.01.2025 на 10:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025р. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/6849/23 призначено в судове засідання на 06.02.2025 о 10:40 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2025р. Виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 904/6849/23, а саме дату та час судового засідання, вважати за вірне: 06.03.2025 об 10:40 год.
04.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Центрального апеляційного господарського суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №904/6849/23 до розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Згідно з приписами п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, суд має право зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Таким чином, провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження вже існує.
Разом з тим, розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів встановила, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, на момент проведення судового засідання 06.03.2025, відсутні відомості щодо прийняття Великою Палатою Верховного Суду до свого розгляду справи № 920/19/24, а тому процесуальні підстави для зупинення провадження за позовною заявою керівника окружної прокуратури відсутні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про зупинення апеляційного провадження у справі №904/6849/23.
06.03.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
У грудні 2020 року на веб-сайті "Prozzoro" (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-12-22-003987-а) Петропавлівською селищною радою оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії у період з 27.01.2021 по 31.12.2021 в обсязі 670407 кВт*год, з очікуваною вартістю 1995131,23грн, в тому числі ПДВ - 332521,87 грн (ідентифікаційний номер закупівлі № UA-2020-12-22-003987-а).
27.01.2021 Петропавлівською селищною радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (постачальник) укладено договір № 521000055912 про постачання (закупівлю) електричної енергії (Далі - договір), а.с.62-68 том 1.
За умовами договору постачальник (ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги") продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.1.1).
Найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатор ДК 021:2015:09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п.1.2).
Відповідно до п. 1.3 Договору, очікуваний обсяг постачання електроенергії на період з дати підписання по 31 грудня 2021 року - 670407 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.
Згідно п.2.1. договору строк і терміни поставки товару - з дати підписання (27.01.2021) по 31.12.2021.
Пунктом 2.4 Договору встановлено, що Постачальник за цим договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена в комерційній пропозиції Постачальника, що є додатком до цього договору.
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 2,97600 грн, тому числі ПДВ 0,49600 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією (п.4.1).
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим Договором (п.4.2).
Розрахунковий період за цим договором є 1 календарний місяць (п. 4.4. Договору).
Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії у відповідності до умов комерційної пропозиції (п.4.8).
Згідно з п. 12.4. у разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна із сторін має право звернутись з відповідною пропозицією.
Пунктом 1.3 Комерційної пропозиції уточнено, що Постачальник має право звернутись до Споживача з пропозицією та обґрунтуванням щодо внесення змін, підготувавши Споживачу проект змін до договору у формі додаткової угоди. Споживач у 5-ти денний строк після одержання пропозиції письмово повідомляє Постачальника про результати її розгляду.
Відповідно до п. 12.1 цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2021., якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Згідно з пп. 12.3, 12.4 Договору, істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", в тому числі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю, - не частіше ніж 1 раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Сторони, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", уклали до Договору № 521000055912 від 27.01.2021 Додаткові угоди №1 від 28.01.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 19.08.2021, № 4 від 17.09.2021, №5 від 30.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 02.12.2021, №8 від 02.12.2021, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни.
28.01.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) за електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" збільшено ціну на електричну енергію до 3,22585 грн за одиницю, в т.ч. ПДВ - 0,53764 грн., зміни розповсюджуються на період з січня 2021 року (а.с.69 том 1).
10.03.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) за електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", збільшено ціну на електричну енергію до 3,45488 грн за одиницю, в т.ч. ПДВ - 0,57581 грн., зміни розповсюджуються на період з лютого 2021 року (а.с.70 том 1).
19.08.2021 сторони уклали додаткову угоду № 3, якою у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" збільшено ціну за одиницю до 3,79692 грн, в тому числі ПДВ - 0,63282 грн., зміни розповсюджуються на період з 01.08.2021 (а.с.71 том 1).
17.09.2021 сторони уклали додаткову угоду № 4, якою пункт 4.1 розділу 4 "Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії" Договору викладено в новій редакції наступного змісту: "Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка з вересня 2021 року становить за 1 кВТ*год - 3,47735 грн., в тому числі ПДВ 4,17282грн" (а.с.5 том 3).
30.11.2021 сторони уклали додаткову угоду № 5, якою у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 01 жовтня 2021 року збільшено ціну за одиницю до 4,58593 грн, в тому числі ПДВ - 0,76432 грн (а.с.72 том 1).
30.11.2021 сторони уклали додаткову угоду № 6, якою у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 05.10.2021 збільшено ціну за одиницю до 4,83816 грн, в тому числі ПДВ - 0,80636 грн (а.с.73 том 1).
02.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 7, якою у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 01.11.2021 збільшено ціну за одиницю до 5,31714 грн, в тому числі ПДВ - 0,88619 грн (а.с.74 том 1).
02.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 8, якою у зв'язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку" починаючи з 02.11.2021 збільшено ціну за одиницю до 5,77973 грн., в тому числі ПДВ - 0,96329 грн (а.с.75 том 1).
Таким чином, внаслідок укладання вказаних додаткових угод ціна електроенергії (Цзак) зросла порівняно з початковою.
Умови Договору про закупівлю товарів щодо поставки товару на даний час відповідачем виконано, що підтверджується актами приймання-передачі за січень-грудень 2021 року (а.с.76,92, 103, 113, 123, 133, 136,146, 156,166, 177 том 1):
№ 250000239530-1 від 15.02.2021 - споживачем використано за січень 2021 року 24282,000 кВт* год на загальну суму 78330,12 грн (ПДВ 13055,02 грн);
№ 250000267887-1 від 16.03.2021 - споживачем використано за лютий 2021 року 69966,000 кВт* год на загальну суму 241724,39 грн (ПДВ 40287,40 грн);
№ 250000296400-1 від 08.04.2021 - споживачем використано за березень 2021 року 77859,000 кВт* год на загальну суму 268996,14 грн (ПДВ 44812,69 грн);
№ 250000325756-1 від 30.04.2021 - споживачем використано за квітень 2021 року 59393,000 кВт* год на загальну суму 205195,97 грн (ПДВ 34199,33 грн);
№ 250000353836-1 від 31.05.2021 - споживачем використано за травень 2021 року 37484,000 кВт* год на загальну суму 129502,85 грн (ПДВ 321583,81 грн);
№ 250000378364-1 від 30.06.2021 - споживачем використано за червень 2021 року 31551,000 кВт* год на загальну суму 109005,00 грн (ПДВ 18167,5 грн);
№ 250000378473-1 від 14.07.2021 - споживачем використано за травень 2021 року 268,000 кВт* год на загальну суму 925,91 грн (ПДВ 154,32 грн);
№ 257300360396-1 від 11.08.2021 - споживачем використано за липень 2021 року 27394,000 кВт* год на загальну суму 94643,06 грн (ПДВ 15773,84 грн);
№ 257700345539-1 від 08.092021 - споживачем використано за серпень 2021 року 26713,000 кВт* год на загальну суму 101424,72 грн (ПДВ 16904,12 грн);
№ 250000452886-1 від 30.09.2021 - споживачем використано за вересень 2021 року 53545,000 кВт* год на загальну суму 223433,59 грн (ПДВ 37238,93 грн);
№ 250000477335-1 від 01.11.2021 - споживачем використано за жовтень 2021 року 51597,000 кВт* год на загальну суму 247954,67 грн (ПДВ 41325,78 грн);
№ 250000508195-1 від 09.12.2021 - споживачем використано за листопад 2021 року 48907,97 кВт* год на загальну суму 293994,81 грн (ПДВ 48999,14 грн).
В грудні 2021 року поставка електричної енергії не відбувалась.
В свою чергу, Петропавлівська селищна рада здійснила оплату за поставлену електричну енергію згідно платіжних доручень (а.с.78-80-91, 94-102, 105-112, 115-122, 125-132, 135, 138-145, 148-155, 158-165,168-176, 179-187 том 1):
№ 217 від 15.02.2021 на суму 17716,38грн; № 218 від 15.02.2021 на суму 24993,90грн; № 219 від 15.02.2021 на суму 35619,84грн; № 471 від 16.03.2021 на суму 15549,51грн; № 472 від 16.03.2021 на суму 41185,68грн; № 473 від 16.03.2021 на суму 67432,44грн; № 474 від 16.03.2021 на суму 1989,97грн; № 475 від 16.03.2021 на суму 1537,43грн; № 476 від 16.03.2021 на суму 4518,98грн; № 477 від 16.03.2021 на суму 47390,61грн; № 478 від 16.03.2021 на суму 12119,77грн; № 479 від 16.03.2021 на суму 50000,00грн; № 745 від 12.04.2021 на суму 60000,00грн; № 746 від 12.04.2021 на суму 13646,68грн; № 747 від 12.04.2021 на суму 58377,18грн; № 748 від 12.04.2021 на суму 4960,41грн; № 749 від 12.04.2021 на суму 1758,54грн; № 750 від 12.04.2021 на суму 9080,23грн; № 751 від 12.04.2021 на суму 5420,71грн; № 752 від 12.04.2021 на суму 48831,31грн; № 768 від 12.04.2021 на суму 66921,08грн; № 987 від 07.05.2021 на суму 58660,35грн; № 988 від 07.05.2021 на суму 8303,65грн; № 989 від 07.05.2021 на суму 3287,85грн; № 990 від 07.05.2021 на суму 1514,55грн; № 991 від 07.05.2021 на суму 5900,00грн; № 992 від 07.05.2021 на суму 31767,92грн; № 993 від 07.05.2021 на суму 34251,60грн; № 994 від 07.05.2021 на суму 61510,05грн; № 1262 від 08.06.2021 на суму 32396,57грн; № 1263 від 08.06.2021 на суму 28500,30грн; № 1264 від 08.06.2021 на суму 2162,84грн; № 1265 від 08.06.2021 на суму 19665,87грн; № 1266 від 08.06.2021 на суму 3275,35грн; № 1267 від 08.06.2021 на суму 708,28грн; № 1268 від 08.06.2021 на суму 912,12грн; № 1269 від 08.06.2021 на суму 41881,52грн; № 1500 від 07.07.2021 на суму 27570,10грн; № 1502 від 07.07.2021 на суму 2297,51грн; № 1504 від 07.07.2021 на суму 950,10грн; № 1510 від 07.07.2021 на суму 663,34грн; № 1512 від 07.07.2021 на суму 35315,99грн; № 1514 від 07.07.2021 на суму 1585,80грн; № 1530 від 07.07.2021 на суму 33035,20грн; № 1532 від 07.07.2021 на суму 7586,96грн; № 1571 від 14.07.2021 на суму 925,91грн; № 1861 від 11.08.2021 на суму 23907,91грн; № 1862 від 11.08.2021 на суму 7476,40грн; № 1863 від 11.08.2021 на суму 42122,14грн; № 1864 від 11.08.2021 на суму 1509,79грн; № 1865 від 11.08.2021 на суму 2477,16грн; № 1866 від 11.08.2021 на суму 255,66грн; № 1867 від 11.08.2021 на суму 988,10грн; № 1868 від 11.08.2021 на суму 15905,90грн; № 2132 від 08.09.2021 на суму 47128,56грн; № 2133 від 08.09.2021 на суму 24759,58грн; № 2134 від 08.09.2021 на суму 5843,43грн; № 2135 від 08.09.2021 на суму 8760,97грн; № 2136 від 08.09.2021 на суму 261,99грн; № 2137 від 08.09.2021 на суму 721,41грн; № 2138 від 08.09.2021 на суму 2171,83грн; № 2139 від 08.09.2021 на суму 1776,95грн; № 2378 від 07.10.2021 на суму 45689,00грн; № 2379 від 07.10.2021 на суму 32864,97грн; № 2380 від 07.10.2021 на суму 89669,30грн; № 2381 від 07.10.2021 на суму 575,85грн; № 2382 від 07.10.2021 на суму 1180,90грн; № 2383 від 07.10.2021 на суму 2115,61грн; № 2384 від 07.10.2021 на суму 2178,20грн; № 2385 від 07.10.2021 на суму 49159,76грн; № 2697 від 08.11.2021 на суму 54793,44грн; № 2698 від 08.11.2021 на суму 32351,30грн; № 2699 від 08.11.2021 на суму 5185,24грн; № 2700 від 08.11.2021 на суму 2883,36грн; № 2701 від 08.11.2021 на суму 5074,71грн; № 2702 від 08.11.2021 на суму 4791,18грн; № 2703 від 08.11.2021 на суму 55295,88грн; № 2704 від 08.11.2021 на суму 29600,00грн; № 2705 від 08.11.2021 на суму 57979,56грн; № 3045 від 13.12.2021 на суму 80057,49грн; № 3046 від 13.12.2021 на суму 79872,70грн; № 3047 від 13.12.2021 на суму 265,16грн; № 3048 від 13.12.2021 на суму 6988,92грн; № 3049 від 13.12.2021 на суму 17656,05грн; № 3050 від 13.12.2021 на суму 6219,68грн; № 3053 від 13.12.2021 на суму 102005,39грн; № 3072 від 13.12.2021 на суму 929,42грн.
Таким чином, на виконання умов Договору Петропавлівською селищною радою отримано електричної енергії у кількості 511 088,97 кВт*год на загальну суму 1 995 131,23 грн. з ПДВ.
Прокурор посилається на укладення додаткових угод з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про ринок електричної енергії" вважає, що правові підстави для збільшення ціни за одиницю товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод №1 від 28.01.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 19.08.2021, № 4 від 17.09.2021, №5 від 30.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 02.12.2021, №8 від 02.12.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055912 від 27.01.2021, відсутні.
Наведені обставини є підставою для визнання додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимоги апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що за результатами тендеру між Петропавлівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» був укладений укладено договір № 521000055912 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 27.01.2021.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі колегія суддів зазначає наступне:
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з частинами 1, 3 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зокрема, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
На виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів Петропавлівської селищної ради, яка не вжила заходів спрямованих на визнання недійсними додаткових угод до договору № 521000055912 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 27.01.2021 та повернення безпідставно набутих грошових коштів у судовому порядку.
На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" на адресу Петропавлівської селищної ради листи (запити) за від 25.07.2023 №04/64-1513 вих-23 та від 14.11.2023 №04/64-2398 вих-23 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.
На вказані запити Петропавлівською селищною радою надано відповіді від 01.08.2023 № 2022 та від 16.11.2023 № 2857, згідно яких встановлено, що селищною радою, незважаючи на виявлені прокуратурою явні порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, не вживаються заходи щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.
Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор необхідність такого звернення обґрунтував тим, що порушення інтересів держави у цьому випадку полягає у тому, що сторонами закупівлі під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що спричинило безпідставне витрачання коштів, нераціональне та неефективне їх використання.
З огляду на викладене, прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконано приписи статті 23 Закону України Про прокуратуру шляхом повідомлення компетентний орган про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також визначено у чому саме полягає порушення інтересів держави.
Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про те, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, оскільки Верховний Суд надавав оцінку подібним доводам у постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 та виходив, зокрема із того, що Прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення бюджетних коштів громади та контроль за їх використанням, а також врахував правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 відхилив доводи скаржника про те, що прокурор помилково визначив сільську раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах.
Вищенаведене спростовує доводи апеляціної скарги в частині то, що: «…Ані Закон України «Про публічні закупівлі», ані Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не наділяє прокуратуру повноваженнями здійснювати моніторинг. Крім того, закон не регулює порядок такого моніторингу та які підсумкові документи вправі видати прокурор за його наслідками. У позовній заяві, до речі, прокурором не зазначено підстав, за яких ним було прийнято рішення про «вивчення за результатами моніторингу інформації» на веб-порталі публічних закупівель.
На наше переконання, така участь прокурора у господарських відносинах має ознаки скасованого законом загального нагляду та є таким, що не відповідає принципу рівності і справедливого балансу між сторонами господарського зобов'язання, створює відчуття нерівності.
За змістом ч.З ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За змістом Ч.Ч.З-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Тобто, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
За статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних Повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
-якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
-у разі відсутності такого органу.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який уповноважений відповідними нормативно-правовими актами на такий захист інтересів держави.
Крім того, Товариство зауважує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження. Тобто належність захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звернувся.
Проте, наразі, як зазначалось вище, відсутній будь-який зафіксований у встановленому законодавством порядку факт порушення, в тому числі інтересів держави. Жодного документа, який би встановлював факт порушення інтересів держави до матеріалів справи не долучено, також відсутні будь- які посилання на такий документ, що свідчить про його відсутність.
Тобто, в органу прокуратури відсутні підстави для здійснення державного нагляду та контролю у сфері публічних закупівель, оскільки саме Державна аудиторська служба України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, наділена повноваженнями на здійснення контрольних функцій з позиванням за його наслідками до суду (дана правова позиція також підтверджується постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від вул. Січових стрільців 4Д, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49001, Україна тел.: (056) 770 11 55
10.04.2019 у справі №909/569/18, Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 року у справі №911/2169/20).
Вважаємо обставини, на які послався прокурор при зверненні до суду, не свідчать про порушення інтересів держави, в розумінні приписів наведених вище правових норм Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», відтак, відсутні підстави вважати, що позов прокурора уданій справі має на меті захист інтересів держави.
Беручи до уваги спірність участі прокурора у цій справі, вважаємо за необхідне скористатися нормою про застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням (in dubio pro tributario). Таке правило безпосередньо міститься, зокрема у ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.
Участь прокурора у цій справі, на наше переконання, не відповідає як вимогам національного законодавства, так і практиці Європейського суду з прав людини…».
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 цього Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У частині четвертій статті 41 цього Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
За змістом частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 цієї частини).
Таким чином, системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Також за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Як встановлено судом першої інстанції, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення договору № 521000055912 від 27.01.2021 становить 2,97600 грн, тому числі ПДВ 0,49600 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією (п.4.1).
На підставі додаткових угод №1 від 28.01.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 19.08.2021, № 4 від 17.09.2021, №5 від 30.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 02.12.2021, №8 від 02.12.2021 (укладених за ініціативою відповідача) ціна 1кВт/год електричної енергії поступово зростала:
Загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 2,97600 грн. за 1 кВт*год (в тому числі ПДВ) до 3,82459грн за 1 кВт*год (без ПДВ), що становить 157 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.
Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Доводи скаржника стосовного того, що: «…Судом не враховано, що зміна умов договору шляхом укладання додаткових угод здійснювалася за згодою сторін, угоди були підписані сторонами і не вносилися Постачальником одноосібно. Порядок зміни умов визначено умовами Договору, зокрема, зміни до Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
У свою чергу, пунктом 1.2 Комерційної пропозиції визначено механізм узгодження порядку зміни ціни: ціна за одиницю товару не може змінюватися після підписання Договору про закупівлю до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків відповідно до ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до Договору у разі:
1.2.3. Збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Постачальник здійснює коригування шляхом збільшення ціни на електричну енергію до 10% у разі збільшення ціни на електричну енергію за одиницю товару на ринку, пропорційно до такого збільшення ціни на електричну енергію, але не більше 10% від попередніх змін, внесених до Договору, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Сторони узгодили, що Постачальник має право здійснити коригування ціни електричної енергії для здійснення остаточних розрахунків та змінити ціну на наступний розрахунковий період, в разі зміни ринкової ціни за підсумками відповідного періоду від попередніх даних. Підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) на ринку на електричну енергію є рівень середньозваженої ціни на ринку електричної енергії «на добу наперед» (далі - РДН) за підсумками відповідного періоду, що підтверджується інформацією ДП «Оператор ринку», які викладено на його офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua і це є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії, та підставою для коригування ціни на електричну енергію згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони неукчали б договір абоукчали б його на інших умовах.
Сторонами у 2021 році було укладено низку додаткових угод до Договору. При цьому Постачальник керувався пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та роз'ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, змін та розірвання договору про закупівлю».
У подальшому Постачальник на постійній основі відслідковував зміни ціни на «ринку на добу наперед». Ціна на РДН по відношенню до ціни, з якою було підписано Договір, зростала.
Зростання ціни на РДН понад 10 % не можна не вважати істотною зміною обставин. Якби Відповідач знав, що у нього не буде законної можливості змінювати ціну у Договорі, він не укладав би цей Договір...» відхиляються колегією суддів з огляду на нступне.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.
Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).
Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.
При цьому, будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Відповідач не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії (тобто постійне коливання цін на електричну енергію, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими).
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 927/550/20).
Колегія суддів зазначає, що розрахунки середньозваженої ціни на ринку “на добу наперед», що долучались до листів відповідача разом з проектами додаткових угод, не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію з моменту укладення договору або додаткових угод, містять вказівку на офіційні дані ДП “Оператор ринку» за певні періоди без обґрунтування того, чому зазначено саме цей період. В них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення договору та додаткових угод. Роздруківки з сайту ДП “Оператор ринку» лише констатують рівень цін на електроенергію, не підтверджують наявність коливання ціни в бік збільшення в період між укладанням договору та укладанням додаткових угод.
В силу особливостей функціонування ринків РДН ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно у залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчику РДН, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи встановлені обставини, відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.
За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання оспорених додаткових угод недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, оскаржені додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу підлягають визнанню недійсними.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що додаткові №1 від 28.01.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 19.08.2021, № 4 від 17.09.2021, №5 від 30.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 02.12.2021, №8 від 02.12.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055912 від 27.01.2021 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі», колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для визнання цих угод недійсними.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відповідно до наданих до матеріалів справи актів приймання - передачі за договором №521000055912 від 27.01.2021 було поставлено 511 088,97 кВт*год електроенергії на суму 1995131,23 грн, хоча за початковою ціною необхідно було сплатити за такий обсяг 152100,77 грн. Тобто, переплата становить 474130,46 грн.
Оскільки під час розгляду цієї справи судом визнано недійсними додаткові угоди №1 від 28.01.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 19.08.2021, № 4 від 17.09.2021, №5 від 30.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 02.12.2021, №8 від 02.12.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055912 від 27.01.2021, якими збільшено вартість електричної енергії, що постачається, надмірно сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 474130,46 грн. набуті відповідачем безпідставно.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що наслідком визнання недійними додаткових угод до Договору може бути двостороння реституція або відшкодування збитків, є безпідставними з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (у подібних до цієї справи № 904/1557/23 правовідносинах), задовольняючи позов в частині стягнення коштів, керувалася, зокрема, положеннями частини 1 статті 216, частиною 1 статті 1212, пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на те що: оспорювані додаткові угоди є недійсними і не породжують правових наслідків, правовідносини між Сторонами щодо ціни електричної енергії за одиницю товару мали регулюватися договором, а Споживач сплатив Постачальнику вартість електричної енергії згідно з ціною, визначеною у додаткових угодах, - дійшла висновку, що грошові кошти в сумі, заявленій до стягнення, є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути потерпілій особі, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
В подальшому, Верховний Суд в ухвалі від 25.06.2024 у справі №904/1557/23 звернув увагу касатора (постачальника електроенергії) про те, що ВП ВС сформульовано висновки щодо застосування вказаних норм права у спірних правовідносинах та закрив провадження за касаційною скаргою (п.7.32-7.22 ухвали).
Таким чином, судом першої інстанції застосовано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав держави та територіальної громади у спірних правовідносинах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, які наведені в рішенні, що оскаржується.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі №904/6849/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 43391,94 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі №904/6849/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі №904/6849/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 43391,94 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.03.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус