26.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1375/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024р.
(суддя Левкут В.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 09.10.2024р.)
у справі
за позовом концерну “Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД», м. Запоріжжя
про стягнення 345 087,09 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Концерн “Міські теплові мережі» через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД» 345087,09 грн. основного боргу по оплаті поставленої теплової енергії за період 01.11.2021-29.02.2024р. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72223711 від 01.11.2021р..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.11.2021 є укладеним Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 72223711 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, 10, приміщення № ІХ, яке на праві власності належить ТОВ “Фьюче ЛТД». У період з листопада 2021 року по лютий 2024 року надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 345087,09 грн. . Відповідач свої обов'язки згідно договору по сплаті за надану послугу у зазначений період не виконав.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024р. у справі №908/1375/24 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД» на користь концерну “Міські теплові мережі» 345087,09 грн. основного боргу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД» на користь концерну “Міські теплові мережі» 4141,05 грн. судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Позивач, не вказав та не надав суду та відповідачу докази, що будинок 10 у м. Запоріжжя по вул. Мира обладнаний приладом обліку теплової енергії, та який введено в експлуатацію. Акт приймання в експлуатацію прибору обліку теплової енергії за вказаною адресою підписаний тільки представниками Позивача, представники Відповідача або споживача (Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку) вищезазначений акт не підписували, участі у прийманні в експлуатацію прибору обліку теплової енергії не брали. Акт приймання в експлуатацію прибору обліку теплової енергії не затверджений та не містить дати складання.
За доводами Скаржника, Позивачем не доведено помісячного обсягу теплоносія, поданого на житловий будинок 10 у м. Запоріжжя по вул. Мира, зокрема і Відповідачу. Тобто не підтверджені первинними документами (актами зняття показань лічильника, актами наданих послуг) дані, наведені у щомісячних рахунках, які виставлені Відповідачу.
Апелянт стверджує про недоведення обсягу послуги, що поставлена та розподілена на Відповідача. При цьому Позивачем не зазначено, яким чином обліковується засіб обліку Відповідача у його звітності - як комерційний чи розподільний, з метою застосування вірної формули Методики, а відтак не доведено і факт наявності несплаченої заборгованості.
Скаржник наголошує, що Позивачем не обґрунтовано, яким чином і за якою формулою Методики здійснювалось нарахування Відповідачу умовно-постійної складової тарифу, в той час як рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374 містить принаймні три різних тарифи, що свідчить про недоведення Позивачем належними і допустимими доказами надання послуги Відповідачу з теплопостачання саме у розмірі 345087,09 грн. у спірний період.
Скаржник вважає, що недоведення Позивачем щомісячного обсягу наданої послуги, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві вказує на те, що Будівля 10 по вул.. Миру обладнана комерційним приладом обліку теплової енергії. Прилад обліку розташований не на межі балансової належності трубопроводів Концерну «МТМ» та споживача.
Позивач зазначає, що нарахування теплових втрат Концерном «МТМ» виконуються відповідно до п. 7.2.43 "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", затверджених наказом Міністерства ПтаЕ від 14.02.2007 р. №71, згідно з якими у разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.
Щодо умовно-змінної величини та умовно-постійної величини тарифу Позивач вказує на те, що згідно з Порядком формування тарифів та теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 р. № 869, Позивачем для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022, 2022-2023 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затвердженні рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради. Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам. Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними. Обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.
Також у відзиві йдеться про те, що нежитлові приміщення ТОВ "Фьюче ЛТД" вбудовані у житловий будинок за адресою вул. Миру. 10., мають сумісну із будівлею систему опалення та не оснащені розподільними приладами обліку теплової енергії.
У відповідності до п. 24 Правил №830 - розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358 внесено зміни до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, які набули чинності 28.01.2022року. Таким чином, нарахування за період з 01.11.2021 року по 31.01.2022 здійснювалися згідно першої редакції Методики, з наступним перерахунком за січень 2022року.
Таким чином, за доводами Позивача, загальні суми нарахувань приміщень споживача ТОВ "Фьюче ЛТД", за послугу постачання теплової енергії умовно-змінної та умовно-постійної частини тарифу та абонентської плати за період з листопада 2021р. по лютий 2024р. складають 345087,09 грн. з ПДВ, докази які підтверджують надання послуг з постачання
підтверджуються Актами зняття показань приладів обліку теплової енергії.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1375/24.
Матеріали справи № 908/1375/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 26.03.2025.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Беручи до уваги, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.
У судовому засіданні 26.03.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Концерн “Міські теплові мережі» є суб'єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України “Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Основною метою діяльності Концерну “Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.
Товариству з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД» на праві власності належать нежитлові приміщення № ІХ та № 37 по вулиці Миру буд. 10 у м. Запоріжжі на підставі Договору купівлі-продажу від 02.04.2020, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Нежитлові приміщення ТОВ "Фьюче ЛТД" вбудовані в житловий будинок за адресою вул. Миру, 10, мають сумісну із будівлею систему опалення та не оснащені розподільними приладами обліку теплової енергії.
02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка "Новини", "Всі новини", "Місто").
Згідно з п.1 оприлюдненого Концерном “Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (надалі - Методика).
Пунктом 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У пп. 3 п. 41 Типового договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За доводами Позивача, у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 72223711 за адресою: вул. Миру буд. 10 в місті Запоріжжя, нежитлові приміщення № ІХ та № 37, є укладеним концерном “Міські теплові мережі» (позивачем) та ТОВ “Фьюче ЛТД» (відповідачем) з 01.11.2021.
На виконання умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 72223711 теплопостачальна організація відпустила Відповідачу теплову енергію за період з 01.11.2021 по 29.02.2024 на загальну суму 345087,09 грн.
Також, Позивачем сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за договором №72223711, які надавалися в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії. На рахунках міститься позначка “Документ доставлено контрагенту».
Невиконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії, поставленої у спірний період стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
За результатом розгляду поданого Позивачем позову місцевим господарським судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог, яке обґрунтовано тим, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 345087,09 грн. є доведеними, доказів на спростування цих вимог або доказів оплати заборгованості ним не надано, тому є обґрунтованим нарахування Позивачем вартості теплової енергії за період з 01.11.2021 по 29.02.2024 у вказаній вище сумі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків , зокрема , є договір та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За приписами ст.12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Частинами 1, 7 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону №1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг. До дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Відповідно до абз.1-3 ч.5 ст.13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. 7 ст.21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
За приписами п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
У даному випадку, як зазначено вище, 02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Нежитлові приміщення ТОВ "Фьюче ЛТД" вбудовані у житловий будинок за адресою вул. Миру, 10, мають сумісну із будівлею систему опалення та не оснащені розподільними приладами обліку теплової енергії.
Через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування Позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 концерном “МТМ» та ТОВ “Фьюче ЛТД» укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому привласнено номер № 72223711.
Викладені обставини Відповідачем не заперечуються.
Зважаючи на відсутність документів на підтвердження відключення приміщень Відповідача у встановленому законодавством порядку від мережі опалення, належне йому приміщення є опалювальним.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою вул.Миру, буд.10 в місті Запоріжжя, в якому знаходяться належні на праві власності ТОВ “Фьюче ЛТД» нежитлові приміщення № ІХ та № 37, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів 2021-2024 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
За умовами п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (надалі - Методика).
Житловий будинок №10 по вул. Миру в м. Запоріжжі обладнаний приладом обліку теплової енергії, відповідно, обсяг теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. Позивачем до матеріалів справи наданий архів показів приладу обліку теплової енергії.
При цьому нежитлові приміщення ТОВ "Фьюче ЛТД" вбудовані у житловий будинок за адресою вул. Миру, 10 та не оснащені розподільними приладами обліку теплової енергії.
Відповідно до наведених у Методиці термінів опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5, 6 Розділу ІІІ Методики.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення у будівлі/будинку, які не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13, 14.
У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.
Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном “МТМ» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2024 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374.
Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.
Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.
Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.
Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Нарахування теплових втрат Концерном “МТМ» виконуються відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства ПтаЕ від 14.02.2007 №71, згідно з яким облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Надання Концерном “МТМ» товариству послуги з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 29.02.2024 на загальну суму 345087,09 грн. підтверджується архівом показів приладу обліку теплової енергії по дог./сп. №72223711 вул. Миру, 10, детальною інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором №72223711 ТОВ “Фьюче ЛТД» та інформацією по нарахуванням споживача тощо.
Пунктом 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830, визначено, що рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
У даному випадку, на виконання вказаних Правил, Позивачем були сформовані рахунки, які містять усі необхідні для здійснення перевірки нарахувань Концерном “МТМ» дані, зокрема, інформацію щодо приладу комерційного обліку: ЕЕМ та його заводський номер 876765, із зазначенням показів приладу комерційного обліку та адресами надання послуги: вул. Миру, буд. 10, м. Запоріжжя, нежитлове приміщення № ІХ, опалювальна площа 222,8 кв. м. та нежитлове приміщення № 37, опалювальна площа 131,9 кв. м., Договір № 72223711.
Рахунки надавалися Відповідачу та були йому доставлені в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та не спростовано останнім.
При цьому відповідно до п. 24 Правил №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 .
Як встановлено місцевим господарським судом, нарахування за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 здійснювалися Позивачем згідно першої редакції Методики, з наступним перерахунком за січень 2022 року. Після внесення змін до Методики згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення розподілявся згідно формули 1 п. 2 розділу II .
Згідно з п. 1 розділу III Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічільника).
Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: укладення сторонами Індивідуального договору від 05.11.2021, реальність отриманих Відповідачем за цим договором послуг, доведення Позивачем первинними документами бухгалтерського обліку розміру наданих послуг, неоплату їх Відповідачем та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з ТОВ"Фьюче ЛТД" заборгованості за поставлену теплову енергію у період з 01.11.2021 по 29.02.2024р. у загальному розмірі 345087,09 грн.
Доводи Апелянта про ненадання Позивачем доказів обладнання будинку 10 у м. Запоріжжя по вул. Мира приладом обліку теплової енергії, який введено в експлуатацію не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами .
При цьому посилання Скаржника на те, що Акт приймання в експлуатацію прибору обліку теплової енергії не затверджений, не містить дати складання та не підписаний Відповідачем або споживачем (Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку) відхиляються колегією суддів, оскільки Відповідачем докази у спростування наведених у цьому акті даних не надано.
Доводи скарги про недоведення помісячного обсягу теплоносія, не підтвердження первинними документами даних, наведених у щомісячних рахунках, які виставлені Відповідачу, незазначення, яким чином обліковується засіб обліку Відповідача у його звітності - як комерційний чи розподільний, з метою застосування вірної формули Методики, а також про недоведення обсягу послуги поставленої та розподіленої на Відповідача не мають під собою підґрунтя, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного рішення та наявними у матеріалах справи документами.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фьюче ЛТД» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024р. у справі № 908/1375/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 27.03.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О. Дармін