Справа № 513/1315/24
Провадження № 2/513/309/25
Саратський районний суд Одеської області
27 березня 2025 року Саратський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -
23 жовтня 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 03 серпня 2020 року. Відповідач при підписанні заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між відповідачем та банком Договір про надання банківських послуг. При укладенні вказаного договору сторони керувались ч. 1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_1 , строком дії - 05/24, відновлювальною кредитною лінією до 50 000грн, процентною ставкою 42,0% річних, з строком кредитування: 12 місяців з пролонгацією. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості, внаслідок чого станом на 11 вересня 2024 року має заборгованість - 36 436,38 грн, з яких: 30 039,51 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 396,87 грн - заборгованість за простроченими відсотками. У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 436,38 грн та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання ухвали суду про відкриття провадження та призначення розгляду справи на вказану ним в позовній заяві електронну адресу, яке ним отримано. До позовної заяви представником позивача додане клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, на підставі наявних доказів, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яку повернуто з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.
Крім того, про розгляд справи відповідач повідомлений згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 серпня 2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, проставленням підпису на планшеті.
Цього ж дня відповідачем також був підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому містяться: основні умови кредитування; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткова інформація тощо.
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що відповідає положенням ст.634 ЦК України.
Формулярами та стандартами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.
Фактично відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, цифровий підпис це аналог власноручного підпису, а за визначенням закону України «Про електронні довірчі послуги» цифровий підпис - це електронні дані, що додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис, при цьому такі дані мають бути унікальними та однозначно пов'язаними із підписувачем і не пов'язаними з жодною іншою особою.
При здійсненні клієнтом власноручного підпису на планшеті не вистовувались ніякі електронні дані в якості аналогів власноручного підпису, натомість було вчинено саме власноручний підпис але на електронному документі, на екрані сенсорного пристрою.
Таким чином, враховуючи що підпис вчинено власноручно без використання будь-яких додаткових даних в якості аналогу, то такий підпис не може вважатись електронним підписом лише на тій підставі, що він вчинений на екрані планшету.
Теж саме зазначено у п. 1 Положення, що воно розроблено відповідно до Цивільного кодекс України, Законів України «Про Національний банк України», «;Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» і визначає порядок застосування особливого виду власноручного підпису - цифрового власноручного підпису клієнтами банків - фізичними особами під час підписання документів. Це Положення є актом цивільного законодавства, дія якого поширюється на відносини, що виникають між клієнтами банку та банками під час здійснення банківської діяльності та отримання банківських послуг.
У п. 6 Положення передбачено, що цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису, а згідно до п. 7 Положення використання цифрового власноручного підпису клієнтом банку не вимагає наявності попередньо укладеного договору між банком та клієнтом.
Таким чином, власноручний підпис на планшеті є особливим видом власноручного підпису, внаслідок чого не може бути аналогом власноручного підпису, яким відповідно до визначення є електронний підпис, а тому для його вчинення не потрібна попередня згода щодо його використання.
За такого, сторонами було обумовлено всі істотні умови кредитного договору, в тому числі сплату тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.
Факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджено випискою по картковому рахунку за період з 03 серпня 2020 року по 12 вересня 2024 року.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір № б/н) вбачається, що 03 серпня 2020 року останньому відкрито кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн, який у подальшому збільшувався та зменшувався: 06 липня 2023 року до 5 000,00 грн; 06 липня 2023 року до 30 000,00 грн; 09 квітня 2024 року до 30 000,00 грн; 22 квітня 2024 року до 30 000,00 грн; 01 травня 2024 року до 0,00грн.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 03 серпня 2020 року було надано картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , термін дії до 05/24.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором б/н від 03 серпня 2020 року, внаслідок чого станом на 11 вересня 2024 року має заборгованість - 36 436,38 грн, з яких: 30 039,51 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 396,87 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами склались правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.
Згідно п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Така правова позиція викладена і у постанові Верховного суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідач на погашення кредитних коштів проводив оплату несвоєчасно та не у повному розмірі, останній раз 18 квітня 2024 року. В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань за укладеним договором. Факту укладення кредитного договору ОСОБА_1 не заперечував. Як вбачається з виписки по картковому рахунку отриманими кредитними коштами активно користувався.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами склались правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За умовами договору, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Така правова позиція викладена і у постанові Верховного суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 36 290,07 грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 серпня 2020 року станом на 11 вересня 2024 року у розмірі 36 436,38 грн (тридцять шість тисяч чотириста тридцять шість грн 38к.), з яких: 30 039,51 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 396,87 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.).
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повне рішення складено 27.03.2025 року.
Суддя В. С. Миргород