Миколаївський районний суд Одеської області
Справа № 508/230/25
Номер проведження 2-о/508/29/25
27 березня 2025 року селище Миколаївка
Суддя Миколаївського районного суду Одеської області Корсаненкова О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Колодін Денис Олексійович, третя особа служба у справах дітей Чернівської сільської ради Березівського району Одеської області про встановлення факту перебування на утриманні малолітніх дітей,
установила:
Заявник звернувся до суду із вказаною заявою в порядку окремого провадження.
Як зазначає ОСОБА_1 , з 2018 року він проживає разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 . 11.01.2023 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 . У дружини є двоє дітей від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько дітей - ОСОБА_6 позбавлений батьківських прав, відповідно до заочного рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 20.12.2017 року у справі № 508/869/17. 11.10.2024 року , відповідно до витягу № 286з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 було звільнено наказом командира військової чатсини НОМЕР_2 (по особовому складу) №159-РС від 12.08.2024 року у запас, у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років та з направленням для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час становлення на військовий облік виникла необхідність у підтвердженні юридичного факту, а саме встановлення факту перебування дітей на утриманні військовозобов'язаного, відповідно до положень статті 315 ЦПК України. У зв'язку з чим, просить суд встановити факт перебування на його утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає справи про встановлення фактів, зазначених у ч.1 ст.315 ЦПК України.
Згідно із ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту перебування на його утриманні малолітніх дітей необхідно йому для зарахування на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримання відстрочки від мобілізації під час дії воєнного стану.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.
Тобто встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні - за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин заявника з державою.
Крім того, встановлення цього факту не пов'язане з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням.
У свою чергу, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а отже, в даному випадку існує спір про право, який підлягає вирішенню виключно в позовному провадженні.
Згідно з ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Зважаючи на те, що вимога заявника про встановлення факту перебування на його утриманні малолітніх дітей не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження у розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту перебування на утриманні малолітніх дітей заявнику необхідно для подальшого вирішення правового спору з приводу, пов'язаного з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим, у заявника фактично виникає спір з ТЦК, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження, в порядку ч.4 ст.315 ЦПК України у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суддя
постановила:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Колодін Денис Олексійович, третя особа служба у справах дітей Чернівської сільської ради Березівського району Одеської області про встановлення факту перебування на утриманні малолітніх дітей.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Олена КОРСАНЕНКОВА