Справа №504/5001/24
Провадження №2/504/1659/25
26.03.2025с-ще Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Жовтан П.В.,
за участю секретаря судових засідань - Сокурцової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Береговий В.В. звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позов обґрунтовано тим, що 25.01.2018р. між сторонами було зареєстровано шлюб. Сторони мають спільну дитину - малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі спільного життя виявилося, що в них різні характери та погляди на життя, в результаті чого вони не змогли досягнути взаєморозуміння, тому вирішили розірвати шлюб. Вони не підтримують подружні стосунки і не бажають їх поновлювати. Позивач вважає, що сім'я не може бути збережена, примирення неможливе, шлюб носить формальний характер. Спільна дитина залишиться проживати із матір'ю. Крім того, відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Водночас дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. З метою захисту прав дитини на матеріальне забезпечення, позивач вважає обґрунтованим стягнення з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник-адвокат Береговий В.В., будучи належним чином повідомленими, не з'явилися, однак представник позивача заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.
В судові засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення яких був повідомлений за адресою, зареєстрованою в установленому законом порядку. До суду повернулися конверти з відмітками «Укрпошти» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Згідно ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд, відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, зі згоди позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 25.01.2018р. між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб Суворовським районним у м. Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №67, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки в/ч НОМЕР_3 від 29.08.2024р., підполковник ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 та в період з лютого по липень 2024р. мав достатній рівень доходу (довідка №401/ФЕС від 27.08.2024р.).
Інших доказів сторонами не надано. Вимог про поділ майна та визначення місця проживання дитини не заявлено.
Стосовно вимог про розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно ч.3 ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення для справи.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.
Згідно ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Стосовно вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч.ч.2, 3 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів в запропонованому позивачем розмірі, суд насамперед керується принципом змагальності сторін, який регламентує те, що доказування є юридичним обов'язком сторін, та враховує відсутність будь-яких доказів та заперечень зі сторони відповідача. Так, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Суд враховує, вік дитини, що обов'язок по утриманню дітей лежить на обох батьках, обидві сторони не надали суду актуальних відомостей на підтвердження свого матеріального стану, працездатний вік позивача і відповідача, встановлений законом розмір прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, а також те, що відповідачем не надано відзив на позов.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим стягнути аліменти із відповідача на користь позивача в розмірі 1/3 частини від усіх виду заробітку (доходу), але не менше 50 %відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Отже, з врахуванням заявлених вимог, позов підлягає задоволенню.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно ч.1 ст.191 ЦПК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Питання щодо судових витрат суд вирішує з врахуванням положень ст.141 ЦПК України. Так під час звернення із вказаним позовом до суду позивач сплатила судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу (1211.20 грн.), які не просить стягнути з відповідача на її користь.
Крім того, на підставі п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення. Оскільки позивачі при пред'явлені позову про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за вимогу про стягнення аліментів з відповідача підлягає стягненню на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 2, 4, 5, 11, 12-13, 76-81, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 25.01.2018р. Суворовським районним у м. Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №67.
Відповідно до ч.2 ст.115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Доброславського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 від усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 04.12.2024 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя П. В. Жовтан