Справа № 502/2303/24
27 березня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Балан М.В.,
за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області
про
визнання права власності на спадщину,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадщину.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , після смерті якого, залишилося спадкове майно, яке складається з :
- земельної ділянки площею 2,55 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер 5122381200:01:002:0043, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Кілійського) району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 371413, виданий 25.08.2005 року.
За життя, спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт від 17.02.2017 року, посвідчений за реєстровим № 6, відповідно до якого все своє майно заповідав позивачу.
Позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину фактично, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на день його смерті, що підтверджується відповідною довідкою.
Між тим, при зверненні до нотаріальної контори за оформленням спадщини, позивачу було відмовлено та пояснено, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку неможливо та за вирішенням цього питання необхідно звернутись до суду.
На підставі вищезазначеного, позивач просить суд:
-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 2,55 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер 5122381200:01:002:0043, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Кілійського) району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 371413, виданий 25.08.2005 року, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, Кілійської міської ради Одеської області, в підготовче судове засідання не з'явився, надав відзив в якому просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнає.
На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін, ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні у зв'язку з визнанням відповідачем позову та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 200, 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15.01.1977 року Дмитрівським с/ЗАГС Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис № 3 від 15.01.1977 року, /а.с. 6/.
Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 371413, виданого 25.08.2005 року Кілійською районною державною адміністрацією, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 12.11.2004 року № 685 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,55 гектарів, кадастровий номер: 5122381200:01:002:0043, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552201064, /а. с. 10-11/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 16.11.2021 року Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 643 від 16.11.2021 року, /а. с. 7/.
Згідно довідки № 1099 від 03.09.2024 року, виданої старостою виконавчого комітету Кілійської міської ради Дмитрівського старостинського округу №4 вбачається, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті. На день його смерті за вищевказаною адресою, постійно був зареєстрований і проживав син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , /а. с. 8/.
Відповідно до повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 18/01-16 від 06.01.2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79615304 від 30.12.2024 року. Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 79615335 від 30.12.2024 року заповіт за номером в Спадковому реєстрі 60451865, номером в реєстрі нотаріальних дій 6, датою посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповідачем якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - чинний. Заповіт за номером в Спадковому реєстрі 66214398, номером в реєстрі нотаріальних дій 30 датою посвідчення 23.06.2020 року, заповідачем якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - чинний, /а.с.24-26/.
Згідно заповіту від 17.02.2017 року, посвідченого секретарем виконкому Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області за реєстровим № 6 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , діючи добровільно, без будь - якого примусу як фізичного, так і морального, розуміючи значення своїх дій, на випадок своєї смерті, зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде йому належати на момент смерті, заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , /а. с. 9/.
Згідно заповіту від 23.06.2020 року, посвідченого секретарем виконкому Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області за реєстровим № 6 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на випадок своєї смерті, зробив таке розпорядження: належну йому земельну ділянку, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області з кадастровим номером 5122381200:003:0150, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на право власності спільна часткова, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2020 року, заповідав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , /а. с. 32/.
При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Стосовно встановлення юридичного факту, суд виходить з наступного:
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 №5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.
Зважаючи на встановлені з досліджених доказів обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, щодо належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 земельної ділянки площею 2,55 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер 5122381200:01:002:0043, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 371413, виданий 25.08.2005 року Кілійською районною державною адміністрацією.
Стосовно визнання права власності на земельну ділянку за позивачем, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року № 537 втратила чинність Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, якою було врегульовано, серед іншого, питання видачі нового державного акта взамін зіпсованого.
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п. п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Як зазначено в п. п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що в зв'язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документи, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, відповідно її право на спадщину підлягають судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. ст. 12, 81, 207, 259, 263, 315 ЦПК України, ст. ст. 16, 1233, 1268 ЦК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 2,55 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер 5122381200:01:002:0043, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Кілійського) району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 371413, виданий 25.08.2005 року, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан