Справа № 739/194/25
Провадження № 2-а/739/28/25
27 березня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород - Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Лукаш Н.Я.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Похилька С.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі,
1. Описова частина
Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника Похилька С.М., звернувся до суду з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_2 , який судом було замінено на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови №23 від 17 січня 2025 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., і закриття провадження у справі.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08 січня 2025 року він керував транспортним засобом та біля 19 год. був зупинений співробітниками поліції м. Чернігова. Останні перевірили його документи та повідомили, що він знаходиться в розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », після чого його відвезли до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 , де відносно нього було складено кілька протоколі, зокрема й протокол №23. Згідно цього протоколу та постанови №23 йому було видано направлення №904 для проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) з метою визначення ступеня придатності для проходження військової служби під час мобілізації, однак від отримання вказано направлення він відмовився, чим порушив абзац 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У поясненнях до протоколу він вказав, що відмовляється від проходження ВЛК, оскільки не має при собі медичних документів. Позивач зазначає, що відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджено постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок №560) він мав бути викликаний для проходження ВЛК повісткою, однак жодних повісток не отримував. Також згідно положення про військово-лікарську комісію строки її проведення не можуть перевищувати 4 дні. Позивач вказує, що йому в ТЦК було наказано пройти ВЛК саме в день доставлення, тобто 08 січня 2025 року. Водночас, раніше він переніс травми та має проблеми зі здоров'ям у зв'язку з чим мав надати членам ВЛК медичну картку амбулаторного хворого і виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо. Оскільки вказаних документів у нього при собі не було, то він попросив час, щоб їх надати членам ВЛК, однак отримав відмову, за що відносно нього склали протокол №23, а потім винесли оскаржувану постанову. Позивач зазначає, що наміру ухилятися від ВЛК у нього не було, при цьому він лише хотів надати наявну документацію про стан свого здоров'я. Також позивач зазначає, що солдат ОСОБА_3 , який склав протокол про адміністративне правопорушення, не мав повноважень складати акт відмови від проходження ВЛК, у зв'язку з чим даний акт є неналежним доказом. Будь-які докази його відмови від проходження огляду відсутні. Крім того позивач вказує, що протокол №23 був складений з порушенням вимог відповідної Інструкції, яка регламентує складення таких протоколів, оскільки солдат ОСОБА_3 який його склав, обіймає посаду стрільця взводу охорони ТЦК, однак у протоколі його посада не вказана. Також у протоколі не повністю вказано адресу проживання позивача, а незаповнені графи не містять прочерків. Посилаючись на положення статі 62 Конституції України позивач зазначає, що його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП не доведено, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Представником відповідача - начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було подано відзив на позов в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю, при цьому зазначає, що 08 січня 2025 року відносно позивача дійсно було складено протокол про адміністративне правопорушення №23 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з відмовою позивача отримати направлення на ВЛК та його проходження. Розгляд справи було призначено на 24 січня 2025 року, однак позивач на розгляд не з'явився, замість нього був присутній його адвокат Похилько С.М. За результатами розгляду справи було винесено оскаржувану постанову №23, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Твердження позивач про те, що його мали викликати повісткою відповідач вважає помилковими, оскільки у даному випадку позивача було доставлено як порушника законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Оскільки у позивача закінчився строк дії рішення про придатність до військової служби, то він був направлений на медичний огляд у спосіб, передбачений абзацом 2 пункту 69 Порядку №560. Також зазначає, що позивачу роз'яснювалася можливість отримати направлення та пройти медичний огляд у строки, передбачені законодавством, який не може перевищувати 4 дні, зокрема зібрати необхідні медичні документи, однак від отримання направлення позивач категорично відмовився. Відповідач зазначає, що після складення відносно позивача протоколу останній так і не вчинив дій, спрямованих на проходження ВЛК. Стосовно акту відмови позивача від проходження ВЛК вказується, що законодавством форму такого акту не затверджено, однак це не робить його недопустимим, оскільки в даному акті викладено фактичні дані щодо обставин вчиненого адміністративного правопорушення. Відповідач зазначає, що всі наявні в протоколі про адміністративне правопорушення недоліки є малозначними та не впливають на суть протоколу. Також вказується, що ОСОБА_3 є уповноваженою особою на складання протоколів про адміністративні правопорушення згідно наказів №248 від 30 серпня 2024 року та №700 від 25 грудня 2024 року. Крім того вказується, що позивачем обрано неналежних відповідачів, оскільки до ІНФОРМАЦІЯ_6 взагалі не заявлено позовних вимог, при цьому належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень є орган, який таке стягнення наклав, а не відповідна посадова особа такого органу.
Позивач у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю, при цьому пояснив, що 08 січня 2025 року приблизно о 20 год. співробітники поліції дійсно зупинили його та пояснили, що вони підозрюють його в контрабанді, далі просили відкрити багажник автомобіля, потім перевірили документи на транспортний засіб і посвідчення водія, після чого повідомили, що він перебуває в розшуку та відвезли його до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Там йому одразу сказали йти на огляд ВЛК. На це він відповів, що у нього є захворювання, зокрема гіпертонічна хвороба, але з собою він немає документів, які підтверджують відповідні захворювання, однак йому сказали, що все є в базах. Він просив виписати йому направлення на ВЛК, щоб мати час взяти документи стосовно наявних захворювань, однак натомість співробітником ТЦК було складено акт про відмову від проходження ВЛК, хоча він від цього не відмовлявся. Також відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Через деякий час його відпустили.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з підстав, вказаних у позові, також зазначив, що позивач від проходження медичного огляду ВЛК не відмовлявся, а лише просив надати йому час для того, щоб взяти документи стосовно наявних у нього захворювань, яких немає в медичних базах, однак йому в цьому було відмовлено. Сам позивач наміру ухилятися від проходження ВЛК не мав.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, при цьому подав відзив на позов в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, при цьому жодних заяв по суті справи та про розгляд справи без його участі не подав.
Заяви та клопотання учасників справи
Представником позивача 19 лютого 2025 року було подано клопотання про відкладення судового розгляду, яке судом було задоволено.
Відповідачем ОСОБА_2 20 та 25 лютого 2025 року було подано клопотання про відкладення судового розгляду, які судом було задоволено.
Представником позивача 25 лютого та 13 березня 2025 року було подано клопотання про надання можливості йому та позивачу взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, які судом було задоволено.
Відповідачем ОСОБА_2 27 лютого 2025 року було подано відзив на позов.
Представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 , якого судом було замінено на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 05 березня 2025 року, було подано відзив на позов.
Учасники справи інших заяв та клопотань до суду не подали.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання документів про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та визначено відповідачам строк для подання відзивів на позов.
Ухвалами суду від 25 лютого та 13 березня 2025 року позивачу та його представнику було надано можливість взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року замінено відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_7 на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому визначено строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 14 березня 2025 року судовий розгляд справи було відкладено до 11 год. 00 хв. 20 березня 2024 року у зв'язку з тим, що відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 не подав відзиву на позов, а його представник не з'явився у судове засідання, при цьому здійснено повторний виклик представника вказаного відповідача у судове засідання.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи
Як встановлено, 08 січня 2025 року о 19 год. 03 хв. позивач під час керування транспортним засобом був зупинений співробітниками поліції у м. Чернігові, та після встановлено особи відносно нього було здійснено адміністративне затримання та доставлено останнього до ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що співробітником патрульної поліції ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне затримання, згідно якого метою адміністративного затримання було припинення правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, складення адміністративних матеріалів та з'ясування всіх обставин події (а.с. 20).
Після доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу одразу ж було запропоновано пройти медичний огляд ВЛК, від чого останній відмовився, про що солдатом ОСОБА_3 було складено відповідний акт, згідно якого позивач відмовився від проходження ВЛК з метою визначення ступеня його придатності до військової служби (а. 12).
З пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що він відмовився проходити медичний огляд безпосереднього після доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки йому необхідно було взяти медичні документи стосовно наявних захворювань для їх пред'явлення членам ВЛК, при цьому загалом не відмовлявся від проходження медичного огляду та просив виписати йому направлення на ВЛК.
У подальшому 08 січня 2025 року відносно позивача стільцем солдатом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення №23, відповідно до якого 08 січня 2025 року о 20 год. 52 хв. уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_6 було виписано направлення на проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Однак в порушення вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У даному протоколі ОСОБА_1 було повідомлено про те, що його розгляд відбудеться 11 січня 2025 року. Також у поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що він відмовився проходити ВЛК з тієї причини, що не мав з собою необхідних документів для проходження ВЛК (а.с. 11)
17 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 було здійснено розгляд справи відносно позивача за частиною третьою статті 210-1 КУпАП в присутності адвоката останнього та винесено оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення №23, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. (а.с. 9-10).
Згідно даної постанови 08 січня 2025 року о 20 год. 52 хв. в умовах особливого періоду уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 було видано направлення №904 для проходження ВЛПК для визначення ступеня придатності для проходження військової служби під час мобілізації. Однак, від отримання вказаного направлення та від проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 відмовився, чим порушив абзац 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (а.с. 9-10).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
При цьому суд зазначає, що згідно частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За своїм змістом склад будь-якого правопорушення, передбаченого положеннями КУпАП, зокрема й правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується сукупністю об'єктивних та суб'єктивних ознак, якими є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Об'єктом вказаного вище правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері оборону, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Об'єктивна сторона даного правопорушення може виражатися у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема й в частині порушення правил проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Суб'єкт даного правопорушення є спеціальним, оскільки відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП може нести лише особа, на яку законодавством покладено обов'язок дотримання законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З суб'єктивної сторони вказане правопорушення характеризується таким обов'язковим елементом як вина у формі умислу чи необережності.
Наведена вище норма, яка встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є бланкетною, оскільки відсилає до інших нормативних актів, якими врегульовано організацію оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на території України було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію №2105-ІХ від 03 березня 2022 року, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року(далі - Закону України №3543-ХІІ)встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Абзацом 3 частини першої статті 22 Закону України №3543-ХІІ передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Пунктом 74 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 лютого 2024 року (далі - Порядок №560) визначено, що військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 78 Порядку №560 контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов'язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з наведеного вище слідує, що процедурі проходження особою медичного огляду передує видача уповноваженою особою направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку № 560 яке реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку №560.
Водночас, відповідачами у справі не надано суду доказів дотримання відповідної процедури направлення позивача для проходження ВЛК, зокрема не надано доказів видачі позивачу відповідного направлення під особистий підпис та роз'яснення йому вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як це передбачено пунктом 74 Порядку № 560.
Наявний в матеріалах справи акт відкритої відмови від проходження ВЛК, датований 08 січня 2025 року, містить лише відомості про відмову позивача проходити медичний огляд ВЛК на час його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 , при цьому у даному актів відсутні відомості про те, що позивач відмовився отримати відповідне направлення на проходження ВЛК та пройти його у визначені законодавством строки.
Підпунктом 2.8.6 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року (далі - Положення №402) передбачено, що строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.
За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
Зі змісту наведених вище положень законодавства висновується, що військовозобов'язані та резервісти, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби за відповідним направлення, яке має бути їм видане, при цьому строк проведення такого медичного огляду, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 4 днів, а у разі необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я загальний строк проведення медичного огляду не може перевищувати 14 днів.
Згідно пункту 3.5 Положення №402, військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.
Отже, вказаною нормою пункту 3.5 Положення 402 на військовозобов'язаного покладається обов'язок під час проведення медичного огляду надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного, який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
За таких обставин, особа може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за ухилення від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки лише у разі, якщо вона з дотриманням вимог Положення №402 була належним чином направлена на проходження такого огляду і їй було забезпечено можливість подати медичні документи щодо стану свого здоров'я.
Як вбачається з пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, а також пояснень, які він виклав у протоколі про адміністративне правопорушення №23, позивач повідомив представника ТЦК про необхідність надання додаткових медичних документів, які вказують на об'єктивний стан його здоров'я та мають істотне значення для визначення його придатності до військової служби.
У матеріалах справи міститься консультативний висновок кардіолога ПП «Тесла» від 08 листопада 2023 року, згідно якого позивачу встановлено діагноз: вегетативна дисфункція за симпато-адреналовим типом. Синусова тахікардія. Метаболіна кардіопатія. Артеріальна гіпертензія. СН 0. ФК 0. Ризик звичайний (а.с. 13).
Вказаний висновок свідчить про наявність у позивача захворювань, що встановлені під час обстеження у приватному медичному закладі та підтверджуються документами, які зберігаються у самого позивача.
Незважаючи на це, позивачу, від якого фактично вимагалося пройти огляд безпосередньо після його затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 , було відмовлено у можливості надати відповідні медичні документи, при цьому відмову останнього проходити медичний огляд без врахування зазначених документів розцінено як відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби загалом.
До тверджень відповідача 1 про те, що позивачу роз'яснювалася можливість отримати направлення та пройти медичний огляд у строки, передбачені законодавством, який не може перевищувати 4 дні, зокрема зібрати необхідні медичні документи, а також про те, що останній від отримання направлення категорично відмовився суд ставиться критично, оскільки жодних доказів вручення направлення, надання позивачу відповідних роз'яснень та відмови позивача отримувати направлення на проходження медичного огляду суду не надано і такі докази в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про порушення відповідними посадовими особами відповідача процедури направлення позивача для проходження медичного огляду ВЛК та ненадання йому можливості подати наявні в нього медичні документи щодо стану його здоров'я, що у свою чергу свідчать про відсутність у позивача обов'язку проходити такий огляд безпосередньо після доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Це у свою чергу вказує на відсутність в діях позивача об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та відповідно свідчить про відсутність в його діях складу даного правопорушення в цілому.
Частиною першою статті 247 КУпАП передбачено, серед іншого, можливість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Пунктом 3 частини першої статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, враховуючи те, що співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було порушено процедуру направлення позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби на ВЛК та не надано позивачу можливості подати наявні в нього медичні документи щодо стану його здоров'я, що виключає наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП та відповідно склад даного правопорушення в цілому, суд приходить до висновку про необхідність скасувати оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення №23 від 17 січня 2025 року, якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а справу про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на відсутністю складу вказаного правопорушення.
З приводу посилань позивача та його представника на допущені під час складення протоколу про адміністративне правопорушення №23 та оскаржуваної постанови недоліки, як то незазначення повного найменування посади особи, що склала протокол, не проставлення прочерків у незаповнених графах суд зазначає, що дані недоліки не є істотними і самі по собі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 26 березня 2020 року у справі №2а-475/09/1370.
Стосовно залученого до участі у справі в якості співвідповідача начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 суд зазначає, що згідно частини першої статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
При цьому частиною другою статті 235 ЦПК України передбачено, що від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Зі змістом наведених вище положень законодавства вбачається, що керівники РТЦК та СП діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені відповідно ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
Отже, відповідні посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 не можуть виступати самостійним відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний ІНФОРМАЦІЯ_4 , на який, згідно положеннями статті 235 КУпАП, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП.
За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 , при цьому у задоволенні позову в частині позовних вимог до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Судові витрати.
Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (а.с. 3), при цьому відповідачами судові витрати не здійснювалися.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_6 необхідно стягнути частину судових витрат, здійснених на сплату судового збору у розмірі 302 грн. 80 коп. (605 грн. 60 коп. / 2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 9, 76, 77, 90, 229, 241-246, 251, 255, 262, 268-272, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №23 від 17 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а справу про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити за відсутністю складу даного правопорушення.
У задоволенні позовних вимог до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості відшкодування судових витрат 302 (триста дві) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач1: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Чепурко