19 березня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 675/1483/16-ц
Провадження № 22-ц/820/3/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
секретар судового засідання Демчук В. М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року (суддя Янішевська О. С., відомості про дату складення повного судового рішення відсутні) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне підприємство «Русал», про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У червні 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 21 квітня 2008 року кредитного договору ПП «Русал» отримало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 300000 грн. Взяті на себе за кредитним договором зобов'язання ПП «Русал» не виконало, у зв'язку з чим станом на 11 травня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 1566741,06 грн, з яких: 269309,60 грн - заборгованість за кредитом, 181712,73 грн - заборгованість за процентами, 1040159,63 грн - пеня, 1000 грн - штраф (фіксована частина), 74559,10 грн - штраф (відсоток від суми позову). З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 квітня 2008 року з ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 3683.
Тому позивач просив стягнути зазначену заборгованість з відповідача.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року в позові відмовлено.
АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості в розмірі 461487,60 грн, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в сумі 461487,60 грн. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд не дослідив умови договору про внесення змін № 1 до договору поруки № 3683 від 04 листопада 2013 року та помилково вважав, що наявні підстави для відмови в позові. Відмінність суми заборгованості в розрахунку заборгованості та договорі про внесення змін № 1 до кредитного договору зумовлена опискою, а ОСОБА_2 , який є поручителем та керівником ПП «Русал», розумів дійсний розмір заборгованості, незважаючи на помилку в документах. Суд не взяв до уваги те, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 05 травня 2011 року про стягнення з ПП «Русал» заборгованості за кредитним договором, не виконано. Вважає висновок судової економічної експертизи неналежним доказом, оскільки експерт повинен був проводити дослідження розміру заборгованості з 04 листопада 2013 року після підписання додаткової угоди, а не досліджувати факт видачі кредиту в 2008 році.
У відзиві представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на те, що заборгованість за кредитним договором була стягнута з ПП «Русал» на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 05 травня 2011 року і підстав для стягнення заборгованості з поручителя немає. Зазначає про невідповідність розрахунку заборгованості за договором.
В решті рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала.
Інші учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним відповідно до вимог ЦПК України.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 21 квітня 2008 року між Банком і ПП «Русал» був укладений кредитний договір № 08.03.02.01.3683 (а. с. 9-12, т. 1), відповідно до умов якого вид кредиту - поновлювана кредитна лінія, ліміт кредиту - 300000 грн, плата за користування кредитними коштами - 22,1% річних, термін повернення кредиту - 20 квітня 2011 року. При порушенні позичальником зобов'язання з повернення кредиту проценти за користування коштами встановлюються в розмірі 49% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Зобов'язання за вказаним договором забезпечується заставою майна - вузькоколійної колії.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_2 21 квітня 2008 року був укладений договір поруки № 3683, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відповідає перед Банком за виконання зобов'язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і ПП «Русал», включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, ПП «Русал» і ОСОБА_2 відповідають перед Банком як солідарні боржники (а. с. 18, т. 1).
04 листопада 2013 року позивач і ПП «Русал» уклали договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 08.03.02.01.3683 від 21 квітня 2008 року, відповідно до умов якого сторони узгодили суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цього договору, зменшити на 1077355,14 грн, а саме: проценти у розмірі 679173,63 грн, пеня - 398181,51 грн; дата остаточного погашення заборгованості за кредитним договором 03 листопада 2018 року. Сторони погодили, що з моменту підписання цього договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,12% річних, а також підстави сплати пені у розмірі 0,068% від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 1077355,14 грн (а. с. 34, т. 1).
04 листопада 2013 року між Банком і ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін № 1 до договору поруки № 3683 від 21.04.2008, відповідно до умов якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП «Русал» своїх обов'язків за кредитним договором № 08.03.02.01.3683 від 21.04.2008, згідно з яким кредитор надав боржнику кредит з лімітом 315090,70 грн, а боржник зобов'язаний: повернути кредит в строк згідно з Графіком погашення кредиту, відсотки і винагороди (Додаток 2 до Кредитного договору), але не пізніше 03 листопада 2018 року, сплачувати за його користування 0,12% річних в дату сплати процентів по Графіку (Додаток 2 до Кредитного договору), а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати пеню у розмірі 0,068% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно (а. с. 37-38, т.1).
04 травня 2016 року ОСОБА_2 направлено повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором № 08.03.02.01.3683 (а.с. 19, т. 1).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №8/5025/595/11 від 05 травня 2011 стягнуто з ПП «Русал» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 299134 грн заборгованості за кредитом, 286676,58 грн заборгованості за процентами, 135194,78 грн пені, 319731,89 грн штрафу (а. с. 54-57, т. 2).
Відповідно до листа Шепетівського міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 33840 від 02.08.2021 повідомлено про неможливість надання копії виконавчого провадження або документів про підтвердження сплати боргу ПП «Русал», оскільки виконавчі провадження по боржнику ПП «Русал», які перебували на примусовому виконанні у відділі ДВС, знищені за строком давності (а. с. 203, т. 3).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмову в позові суд мотивував недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).
Відповідно до частин 1 і 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
АТ КБ «ПриватБанк» використало право вимоги дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі з нарахованими процентами, штрафами та пенею, звернувшись у 2011 році до Господарського суду Хмельницької області (справа № 12/5025/1572/11) з позовом про стягнення з ПП «Русал» заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 16 березня 2011 року.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, з чим погодився суд, який 05 травня 2011 року задовольнив позовні вимоги Банку.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, коли кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Умовами договору поруки сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором (пункт 11 договору поруки 21 квітня 2008 року).
Враховуючи встановлену законодавцем правову природу поруки, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору, та пряму залежність від його умов, наявність рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості з боржника свідчить про закінчення строку дії договору, а тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлено договором поруки.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
Договір поруки № 3683, укладений 21 квітня 2008 року між Банком і ОСОБА_2 , припинив свою дію, оскільки наявність рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості з боржника свідчить про закінчення строку дії договору.
Після припинення дії договору поруки № 3683 від 21 квітня 2008 року не могли вноситися зміни № 1 до нього 04 листопада 2013 року.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги правильний висновок суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 березня 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді Т. О. Янчук
О. І. Ярмолюк