Справа № 466/11499/24 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В. В.
Провадження № 33/811/280/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
24 березня 2025 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її представника - адвоката Федьковича Г.В. розглянувши апеляційну скаргу адвоката Федькович Г.В. на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2025 року,
встановив:
постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови, 07.11.2024 року близько 13.00 години за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 , нецензурно висловлюється, принижує честь та гідність в присутності малолітньої дитини, чим завдала психологічне страждання останньому.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, адвокат Федькович Г.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова не є справедливою, порушує право ОСОБА_1 , яка постраждала від домашнього насильства, на ефективний захист. Наголошує, що ОСОБА_1 не вчиняла 07 листопада 2024 року жодних протиправних дій щодо свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 . Натомість саме вона є потерпілою від домашнього насильства, яке вчиняє ОСОБА_2 протягом тривалого часу, зокрема вчинив і 07 листопада 2024 року.
ОСОБА_2 зателефонував до поліції після ОСОБА_1 з тим, щоб уникнути відповідальності за вчинене ненасильство, оскільки це він ображав її, видирав з рук мобільний телефон та вдарив по обличчю, що підтверджується висновком спеціаліста від 09 листопада 2024 року. За ці дії ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2024 року (справа №466/11490/24).
Наголошує про те, що у матеріалах справи відсутні докази наявності ознак адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 . Посилання тільки на протокол про адміністративне правопорушення, як на беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 є безпідставним. Із протоколу не видається можливим встановити яку саме шкоду ОСОБА_2 своїми діями завдала ОСОБА_1 , там прописані лише загальні фрази.
У протоколі наявні виправлення і у рядку «потерпілий» спочатку вказано було саме ОСОБА_1 , а вже потім у дужках дописано « ОСОБА_3 ».
Стверджує, що санкція ч.І ст. 173-2 КУпАП не передбачає такого виду адміністративної відповідальності як попередження. А суд використав не той вид адміністративної відповідальності, що передбачений санкцією статті, що є порушенням законодавства та впливає на законність рішення.
Вважає, що місцевий суд розгляду справу упереджено, відкинув доводи, що ОСОБА_2 має значну фізичну перевагу над ОСОБА_1 , є вищий ростом та вагою, є військовослужбовцем з досвідом роботи у розвідці, має спеціальні фізичні та психологічні навики.
Звертає увагу на те, що додаткові пояснення ОСОБА_2 подав на 26 день після події, у яких він нібито повідомляє про завдану йому шкоду «деструктивною та образливою поведінкою» ОСОБА_1 . Тобто, про нібито погіршення психологічного та фізичного стану ОСОБА_2 повідомив суд майже через місяць після події та не подав жодних підтверджень.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її представника - адвоката Федькович Г.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно із положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії АА №199174 від 07.11.2024 року складено уповноваженим суб'єктом із врахуванням наведених вище вимог Закону.
Також, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Таке зокрема підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме: заявою та поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , терміновим заборонним приписом стосовно кривдника (а.с.2-3), формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.6-10), відомостями зазначеними в протоколі від 07.11.2024 серія АА №199174, які не заперечила ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо події , яка зазначена у даному протоколі інспектором та яка відбулась між нею та ОСОБА_2 , в присутності малолітньої дитини.
Таким чином, суддя першої інстанції суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясував обставини цієї справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що постанова суду не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до вимог ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
З врахуванням вищевикладеного, на переконання апеляційного суду, постанова районного суду є законною та обґрунтованою, відтак підстави для її скасування та закриття провадження по справі відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу адвоката Федькович Г.В. - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ