Справа № 308/4659/24
Закарпатський апеляційний суд
17.03.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю секретаря судових засідань Гриньо А. Є., особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/671/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 033575 від 02.03.2024 та постанови судді від 19.07.2024 вбачається, що 02.03.2024 о 19 год 57 хв, по вул. Л. Толстого, 44 в м. Ужгороді, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Subaru» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому порядку в медичному закладі ЗОНД у лікаря нарколога та підтверджується висновком № 302 від 02.03.2024. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 19.07.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю у його діях складу цього правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає проте, що судом винесено постанову без належного з'ясування фактичних обставин справи, внаслідок чого прийнято незаконне рішення. У стані наркотичного сп'яніння не перебував, а медичний огляд було проведено із суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, тому медичний висновок, який послужив основою для притягнення його адміністративної відповідальності є спірним і не може бути належним доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, у Акті № 302 від 02.03.2024 відсутні дані про кількість і об'єм зразків сечі обстежуваної особи, взятої для лабораторного хіміко-токсикологічного дослідження з метою виявлення в ній методом тонкошарової газової хроматографії наявності наркотичної речовини, яка викликала стан сп'яніння. Крім того, у Акті зазначено заключний діагноз, встановлений лікарем на підставі даних імунохроматографічного методу дослідження сечі
-2-
обстежуваного, що є некоректним. Крім того, особи, які були присутні під час проведення його огляду на стан наркотичного сп'яніння, були проінформовані про його фізичний стан, методику лікування та призначення, про що він надавав копії медичних висновків та призначень лікарських засобів. Однак дані обставини та докази були проігноровані перед початком проведення медичного огляду. Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови від 19.07.2024, оскільки присутнім під час розгляду справи він не був, а про наявність судового рішення дізнався 26.07.2024.
В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що матеріали справи не містять відомостей про його фізичний стан та призначене лікування, що є суттєвим недоліком, оскільки такі дані можуть впливати на оцінку його здатності керувати транспортними засобами та наявність ознак сп'яніння.
У черговому доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про те, що строки накладення адміністративного стягнення в даній справі спливли 03.03.2025, тому подальше продовження апеляційного розгляду є таким, що суперечить ст. 38 КУпАП і провадження у справі повинно бути закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Крім того стверджує про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, оскільки його огляд був проведений без належного документування, що ставить під сумнів достовірність отриманих результатів тестування. Працівниками поліції не приймалось рішення про відсторонення його від керування, що також є порушенням процедури огляду й впливає на законність всього провадження. Вважає, що у справі відсутні належні, допустимі й достатні докази, які б доводили його вину у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі повинно бути закрито через відсутність складу адміністративного правопорушення та сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд уважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а його апеляційна скарга з доповненнями до неї задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 , при цьому будь-яких відомостей про отримання ним копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.
Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду від 19.07.2024, а тому з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв'язку з чим, клопотання про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
-3-
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція № 1452/735) ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
За приписами до пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав уважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 02.03.2024 о 19 год 57 хв, по вул. Л. Толстого, 44 в м. Ужгороді, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Subaru» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому порядку в медичному закладі ЗОНД у лікаря нарколога та підтверджується висновком № 302 від 02.03.2024. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
-4-
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 033575 від 02.03.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми; висновком лікаря КНП «ЗОМЦПЗ» № 302 від 02.03.2024 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння; актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 302 від 02.03.2024, з якого слідує, що на момент освідування ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1570592 від 02.03.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; відеозаписом з бодікамер поліцейських.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області Митровка Р. Я. був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно з вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Крім того, огляд водія ОСОБА_1 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_3 , який будучи кваліфікованим фахівцем, встановив факт перебування ОСОБА_1 , у стані наркотичного сп'яніння та склав про це відповідний висновок (а.с. 3).
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 302 від 02.03.2024, всупереч доводів апеляційної скарги, є належним та допустимим доказом по справі, у зв'язку з чим, в сукупності з іншими дослідженими по справі доказами, вважає за необхідне покласти в основу рішення, як такий, що дійсно підтверджує перебування ОСОБА_1 , у стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
-5-
Згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з пунктами 7 та 8 розділу ІІІ цієї Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Слід звернути також увагу, що діагноз лікаря, який вноситься до акта медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, ставиться лікарем не тільки на підставі результатів тестування, а він звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак наркотичного сп'яніння: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння очей, сповільненість або навпаки підвищена жвавість, нечіткість при виконанні координаторних проб, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп'яніння.
Клінічні дані в поєднанні із результатом експрестесту дають можливість визначити, чи знаходиться людина під дією наркотичних речовин.
Огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проводився лікарем у закладі охорони здоров'я та жодних порушень порядку проведення такого огляду, всупереч тверджень ОСОБА_1 , не виявлено.
Відповідно до пункту 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, висновок лікаря може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Між тим, ОСОБА_1 не надано доказів оскарження ним висновку КНП «ЗОМЦПЗ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 02.03.2024 за № 302 щодо результатів огляду його на стан сп'яніння.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що результати тесту під час огляду на стан наркотичного сп'яніння є лише попередніми і не забезпечують достовірності дослідження, то такі не приймаються до уваги, оскільки Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який є додатком № 3 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735З, містить в п. 21-25 посилання на результати лабораторних тестів.
Зокрема, зі змісту акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.03.2024 за № 302, складеного відносно ОСОБА_1 , вбачається, що за результатами тесту встановлено позитивний результат АМР, MET, діагноз - стан сп'яніння внаслідок вживання наркотичних речовин.
-6-
Таким чином, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 302 від 02.03.2024 стверджується, що ОСОБА_1 , перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Даний висновок підписаний уповноваженою особою, а саме лікарем-наркологом, у визначеному законодавством медичному закладі, у якому дата проведення огляду зазначена 02.03.2024 о 21 год, у зв'язку з чим відсутні підстави для сумніву щодо достовірності зазначених у ньому даних.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він повідомляв лікаря про те, що приймає лікарський препарат підтверджуються відеозаписом з боді-камери поліцейського та зафіксовані в акті медичного огляду № 302 від 02.03.2024, однак проведеною лабораторною діагностикою за допомогою тесту, встановлено позитивний результат на амфетамін (АМP) та метамфетамін (МЕТ), що відповідає заключному діагнозу - наркотичне сп'яніння внаслідок вживання наркотичних речовин.
Зазначене у своїй сукупності вказує на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, незважаючи на його заперечення.
Апеляційний суд оцінює критично доводи ОСОБА_1 щодо хибності результатів тесту «Vondfo», оскільки даний тест, відповідно до інформації Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо особи, відповідальної за ведення медичних виробів в обіг ТОВ «ЕКСДІА ПЛЮС» на медичні вироби для діагностування in vitro комбінований тест на наркотики (Wondfo), є сертифікованим та допущеним в Україні до використання. Таким чином, підстав уважати невірними результати лабораторного дослідження біологічного середовища, які проведені в межах медичного огляду, проведеного професійним лікарем - наркологом, відповідно до вимог Інструкції, відсутні.
Згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої наказом МОЗ та МВС 09.11.2015 № 1452/735) - далі Інструкція пп. 13-14 ІІІ розділу: предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
У даному випадку, у водія - особи яка проходила огляд не виникало труднощів щодо надання біологічного середовища - сечі. Підстав для проведення дослідження іншого біологічного середовища в тому числі і крові у лікаря-нарколога не було.
Із дотриманням вказаної Інструкції, лікарем - наркологом за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, на підставі якого видано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від № 302 від 02.03.2024.
Проведення відповідних тестів за допомогою тест-систем повністю узгоджується із вимогами п. 7 Інструкції, яким передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
-7-
При цьому варто зауважити, що лікар, який застосовує використання вищевказаного тесту обізнаний стосовно його обмежень та приходить до результату про перебування водія транспортного засобу у стані наркотичного сп'яніння на підставі сукупності даних, які встановлює в результаті безпосереднього огляду. При проведенні огляду на стан сп'яніння лікар медичного закладу самостійно вирішує які саме засоби та методи ним будуть використані та вирішує питання щодо достатності отриманих даних для висновку про те, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння.
Суд позбавлений можливості перевірити доводи апеляційної скарги про те, що отримані лікарем дані не дозволяли йому прийти до висновку про перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, оскільки вирішення цього питання потребує наявності спеціальних знань.
Натомість лікар медичного закладу володіє відповідними знаннями, які носять спеціальний характер та досвідом, які дозволяють за допомогою передбачених методів провести медичне дослідження та отримати достатню інформацію, яка дозволяє прийти до висновку стосовно стану сп'яніння водія транспортного засобу.
Також апеляційний суд констатує, що медичний висновок є лише одним із доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, який не має наперед встановленої доказової сили, а оцінюється нарівні з іншими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді результатів тестування сечі на вміст будь-яких наркотичних речовин, у разі отримання попередніх позитивних результатів, необхідно керуватись клінічною картиною медичного огляду, тому підстав для сумніву в достовірності проведеного тесту у суду немає.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що заключний діагноз про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, був встановлений лікарем-наркологом після оцінки всіх клінічних та лабораторних даних, при цьому позитивна проба на сп'яніння будь-якого походження, яку було виявлено із використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів, є підтвердженням знаходження особи у стані сп'яніння, а протокол про адміністративне правопорушення - підставою для притягнення її до відповідальності згідно з чинним законодавством, у тому числі водіїв за керування транспортними засобами у стані сп'яніння.
Діагноз лікаря, який вноситься до акту медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, ставиться лікарем не тільки на підставі результатів тестування, а він звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак наркотичного сп'яніння: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння очей, сповільненість або навпаки підвищена жвавість, нечіткість при виконанні координаторних проб, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп'яніння. Клінічні дані в поєднанні із результатом тесту дають можливість визначити, чи знаходиться людина під дією наркотичних речовин.
Як вбачається з акту медичного огляду, лікар встановив зовнішній вигляд водія, оцінив поведінку, стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовну здатність, вегетативно-судинні реакції, дихання, пульс, артеріальний тиск, зіниці, ністагм при погляді вбік, рухову сферу, міміку, ходу, точні рухи, тремтіння пальців рук. З метою уточнення наявних речовин впливу, було досліджено біологічне середовище (сеча) водія ОСОБА_1
-8-
Доводи апеляційної скарги про те, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом в порядку ч. 1 ст. 266 КУпАП апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
З аналізу ч. 1 ст. 266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що ним керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.
Відповідно до відеозапису бодікамер, працівники поліції дотримались вимог ч.1 ст. 266 КУпАП, тобто відсторонили водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, про що окремо свідчить і розписка ОСОБА_1 від 02.03.2024 про залишення на зберігання транспортного засобу за адресою м. Ужгород, площа Б. Хмельницького, 2.
Крім того, в ході дослідження відеозапису, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень поліцейськими Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та вимог ст. 266 КУпАП України.
Таким чином, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження і такі апеляційним судом відхиляються.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак визнаються такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і уважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
-9-
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Щодо необхідності застосування ст. 38 КУпАП та закриття провадження у справі апеляційним судом на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП слід зважити на таке.
Частина 6 статті 38 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП 02.03.2024. Адміністративне стягнення на нього судом першої інстанції накладено 19.07.2024, тобто в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 38 цього Кодексу.
Наведена норма передбачає, що закінчення строку, в межах якого на особу може бути накладено адміністративне стягнення, визначається днем накладення такого стягнення, а не днем набрання постанови суду першої інстанції про накладення адміністративного стягнення законної сили.
Аналіз законодавства про адміністративне правопорушення дозволяє зробити висновок, що у разі встановлення апеляційним судом законності постанови суду першої інстанції про накладення адміністративного стягнення на особу, то закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 38 КУпАП, на час розгляду справи в апеляційному суді, не є підставою для скасування такої постанови та закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 з доповненнями до неї, задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2024.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з доповненнями до неї залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2024 щодо нього, - без змін.
Суддя