Справа № 603/89/25
Провадження №2/603/93/2025
(заочне)
26 березня 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Пасічника А.З.,
за участі секретаря судового засідання Лучкович Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представниця - Шкапенко О.В., яка діє в інтересах акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь товариства заборгованість за кредитним договором №А35ІСТ155101217535 від 28.12.2021 у розмірі 35161,74 грн станом на 02.02.2025, яка складається з: 14868,75 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 20292,99 - загальний залишок заборгованості за процентами, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог представниця посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 28.12.2021 ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір за № А35ІСТ155101217535, щодо надання кредиту в розмірі 15 000,00 грн строком на 41 місяців (до 27.05.2025) і сплатою процентів у розмірі 75.00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Представниця позивача зазначає, що кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Вказує, що банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальниці кредит згідно умов до кредитного договору. У відповідності до п.п. 3-5 кредитного договору (заяви клієнта) ліміт цього договору 15 000,00 грн на погашення обігових коштів зі строком повернення до 27.05.2025, терміном на 41 місяці. Окрім того, згідно з п. 6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 75,00% річних. Відповідно до п. 7 позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,00 грн. Представниця вказує, що станом на 02.02.2025 заборгованість відповідачки за даним кредитним договором складала суму в розмірі 35 161,74 грн, яка складалась з: 14 868,75 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 20 292,99 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. Вона також звертає увагу, що сторони визнають співвідношений ОТР-пароль електронним підписом клієнта. З підстав викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Представниця АТ «А-Банк» в судове засідання не з'явилася, разом з позовом заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вказує, що всі необхідні докази є в матеріалах справи, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подала.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.03.2025 постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено такі обставини.
АТ «А-Банк» має право на здійснення банківської діяльності на підставі ліцензії, що підтверджується витягом №ДРБ-000007 від 16.08.2021.
Згідно з долученим паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка», ОСОБА_1 , 28.12.2021 підтвердила простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , що вона ознайомлена з дійсними умовами і правилами надання банківських послуг, зокрема підтвердила отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором.
Також, ОСОБА_1 , згідно наданої таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, своїм простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , підтвердила що ознайомлена з дійсними умовами і правилами надання банківських послуг.
До позовної заяви представницею надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №20.00.0001047926 від 28.12.2021, укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 станом на 02.02.2025, згідно якого загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 14 868,75 грн та загальний залишок заборгованості за процентами становить 20 292,99 грн, що разом становить 35 161, 74 грн.
Згідно меморіального ордера №TR.21070564.23692.69784 від 28.12.2021 на кредитний рахунок отримувача «Онлайн кеш-кредит» НОМЕР_2 , платником ОСОБА_1 , здійснений платіж на суму 15 000,00 грн з призначенням платежу «видача кредиту згідно договору № А35ІСТ155101217535 від 28/12/2021».
Згідно наданої представницею позивача виписки по кредиту, клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 по кредиту № А35ІСТ155101217535 за період 28.12.2021-01.02.2025, в період з 28.12.2021 по 28.01.2022 відбулось погашення кредиту всього на суму 1100,00 грн, з них тіло кредиту - 131,25 грн та 968,75 грн - відсотки та комісії. .
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із такого.
В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).
Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами підлягають стягненню в розмірі та на підставах які визначаються актами законодавства або визначаються сторонами в самому договорі.
Згідно поданої позовної заяви представниця посилається на укладений кредитний договір та конкретні його пункти, зокрема щодо суми кредиту, терміну кредитування, проценти за користування кредитом.
Надані стороною позивача докази не підтверджують наведені в позовній заяві обставини укладення кредитного договору. Зокрема додані до позовної заяви паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які підписані простим електронним підписом відповідачки не свідчать про укладення кредитного договору за № А35ІСТ155101217535 від 28.12.2021, за невиконання зобов'язань якого сторона позивача просить стягнути заборгованість з відповідачки.
Також, наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором №20.00.0001047926 від 28.12.2021, укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 не є доказом наявної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «А-Банк» за кредитним договором № А35ІСТ155101217535 від 28.12.2021, оскільки містить дані іншого кредитного договору, а саме №20.00.0010479926.
Посилання представниці позивача про те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» суд відхиляє з огляду на те, що в підтвердження вказаної обставини стороною не надано жодних доказів, зокрема самої анкети-заяви, а лише саме формулювання, яке зазначене в наданому паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка» та в таблиці обчислення загальної вартості кредиту про їх ознайомлення ОСОБА_1 не є підтвердженням такого факту.
Разом з тим в підтвердження відповідності наданих умов в паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка» стороною позивача не додані самі Умови та Правили надання банківських послуг у АТ «А-Банк» .
Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме умови та правили надання банківських послуг у АТ «А-Банк» розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи паспорт споживчого кредиту.
У зв'язку з відсутністю доказів про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила надання банківських послуг у АТ «А-Банк», наданий банком паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може розцінюватися як підписання самого кредитного договору за № А35ІСТ155101217535 від 28.12.2021, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Щодо доданого паспорту споживчого кредиту зазначаю наступне.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Наданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, який підписаний накладенням електронного підпису відповідачки, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 28.12.2024. Більше того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.
Відтак паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит є неналежними доказами в підтвердження обставин укладення кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»,).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545 св 20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569 св 20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573 св 20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707 св 19).
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за договором позики.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року.
Однак долучені до матеріалів справи докази зокрема виписка по кредиту не є достовірними доказами у справі, які б підтверджували наявність заборгованості за кредитним договором №А35ІСТ155101217535 від 28.12.2021, оскільки не містять підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 .
Також неналежним доказом у справі є розрахунок заборгованості, оскільки такий містить відомості про наявність такої щодо іншого кредитного договору.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції також здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Згідно із ст. ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України. Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.
Наявність самого меморіального ордеру не є доказом підтвердження тих обставин на які посилається представниця позивача, а саме щодо наявності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «А-Банк» за кредитним договором за № А35ІСТ155101217535 від 28.12.2021, оскільки дані, які містить вказаний документ вказують на видачу кредиту згідно вказаного договору, однак платником вказаних коштів зазначена сама ОСОБА_1 , а їх отримувачем Онлайн кеш-кредит. Враховуючи те, що суду не надані будь-які виписки за рахунками позивача, меморіальний ордер, створений самим позивачем, що містить суперечливі відомості, не можна оцінити як достовірний доказ факту отримання відповідачкою кредитних коштів в сумі 15000 грн.
Враховуючи наведене, суд прийшов висновку, що у задоволені позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі, з огляду на недоведеність стороною позивача факту укладення кредитного договору, оскільки надані докази не свідчать про його підписання, наданий розрахунок заборгованості свідчить про наявність заборгованості відповідачки перед банком за іншим кредитним договором, що свідчить про неналежність такого доказу, надана виписка по кредиту та меморіальний ордер не є достовірними доказами отримання кредитних коштів та не підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, з якого можна встановити поступлення коштів та інші операції по рахунку.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються через те, що суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 526, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачці протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, рахунок № НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Головуючий суддя А.З Пасічник