Справа № 442/9247/24 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А. П.
Провадження № 33/811/400/25 Доповідач: Березюк О. Г.
27 березня 2025 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Дмитрович Н.В. на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.03.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривні.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 28.10.2024 року о 16.34 год. у с.Почаєвичі на а/д Т-14-02 Східниця-Пісочне 29 км. 300 м. керував т/з Renault Megane, н/з НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря та підтверджується висновком медичного закладу номер 200 від 28.10.2024 року, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху.
Захисник Дмитрович Н.В. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ'єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтовано, при цьому зазначає, що працівниками поліції та медичним працівником порушено порядок огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, так як огляд проведено з допомогою експрес-тесту без підтвердження лабораторними дослідження попередньо встановленого результату. Крім цього, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не забезпечено проведення повторного лабораторного дослідження відібраного в ОСОБА_1 біологічного середовища (сечі), як наслідок захисник вважає, наданий медичний висновок за наслідками огляду ОСОБА_1 неналежним та недопустимим доказом в справі.
Розглянувши матеріали справи № 442/9247/24, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, який підтримав подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №161023 від 28.10.2024 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.2), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини, зокрема зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі (а.с.4), медичним висновком №200 від 28.10.2024 року, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, позитивний тест на марихуану, метадон та бупренорфін (а.с.3, 19-20).
Огляд ОСОБА_1 на виявлення стану наркотичного сп'яніння проведено з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року, а саме зі згоди водія в медичному закладі.
Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті.
Отже. постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, винесена законним складом суду, підстав для її скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Дмитрович Н.В., апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
постановив:
Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Дмитрович Н.В. - без задоволення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Березюк О.Г.