27.03.2025 Справа №607/4399/25 Провадження №3/607/2164/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресом: АДРЕСА_1 , водоканал, контролер, РНОКПП НОМЕР_1
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №621896 від 21.02.2025 року, ОСОБА_1 30.12.2024 біля 10 год 04 хв. за адресом АДРЕСА_1 вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії економічного характеру, а саме поміняв вхідний замок, не надав змоги зайти в квартиру та забрати свої особисті речі які їй необхідні, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров'ю, чим порушив вимоги п. 3 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав, що своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, оскільки не чинить перешкод ОСОБА_2 , як співвласниці квартиру АДРЕСА_2 , у користуванні вказаною квартирою. Пояснив, що дійсно змінив замок у вказаній квартирі, оскільки у старому замку зламалась серцевина. Оскільки не підтримує зв'язку із дружиною та не спілкується із останньою, а тому не знав, що вона намагалась потрапити у квартиру. Крім цього, просить врахувати, що у цей час перебував на роботі. В подальшому дублікат ключа від квартири передав сину, який проживає із ОСОБА_2 . Просить провадження у справі щодо нього закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення в його діях. Просить врахувати, що квартира АДРЕСА_2 не є постійним місцем проживання ОСОБА_2 , яка проживає за іншим адресом.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що є співвласницею квартири АДРЕСА_2 . Незважаючи на те, що проживає за іншим адресом, має право на користування вказаною квартирою, однак ОСОБА_1 змінив замок у вказаній квартирі та у вказаний спосіб чинить їй перешкоди в користуванні житлом. За вказаним фактом була вимушена звертатись в органи поліції для фіксації факту порушень та вжиття заходів спрямованих на її допуск до належної їй квартири.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Муж В.В. вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення доведена матеріалами адміністративної справи.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 пояснив, що батько передав йому ключі від квартири АДРЕСА_2 орієнтовно у лютому місяці 2025 року. Коли його мама ОСОБА_2 30.12.2024 не змогла потрапити до квартири, вона його повідомила про це. Додав, що батько ОСОБА_1 передав йому ключ від квартири АДРЕСА_2 , зокрема для нього та для ОСОБА_2 .
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, показання свідка вважає, що провадження у справі слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення виходячи із наступного.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дає наступне визначення домашнього насильства - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Домашнє насильство - це один з різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів (на вулиці, під час військових дій, під час конфлікту, в колективах тощо) тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім'ї), які мають тісні стосунки - кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські та які пов'язані між собою. Таким чином, попередження та протидія домашньому насильству, а також надання допомоги постраждалим ускладняються саме тим, що це правопорушення стосується близьких людей.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Розрізняються поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
За результатами розгляду адміністративної справи судом не встановлено та органом поліції не доведено, що ОСОБА_1 умисно вчиняв дії, спрямовані на створення перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_2 .
Судом беруться до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що замок у квартирі він змінив не з метою чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні вказаною квартирою, а з причин поламки серцевини у старому замку.
Об'єктивних та беззаперечних доказів того факту, що ОСОБА_1 вчиняв умисні дії спрямовані на вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_2 матеріали адміністративної справи не містять. Таких доказів не здобуто судом в ході розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу, з якого вбачалося б, що ОСОБА_1 30 грудня 2024 року вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_2 , у зв'язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
CуддяВ. Л. Дзюбич