Дата документу 17.03.2025
Справа № 334/9439/24
Провадження № 2/334/494/25
17 березня 2025 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Жураківської В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
установив:
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку, за життя спадкодавцем, до кінця не оформлено.
На момент смерті матері позивач проживала та була зареєстрована разом із матір'ю ОСОБА_2 .
Спадкоємцем першої черги після смерті матері є її донька ОСОБА_1 яка звернулась до Приватного нотаріуса ЗМНО Абрамова М.О. із заявою про прийняття спадщини, після чого нотаріусом заведено спадкову справу № 15/2018.
Постановою Приватного нотаріуса ЗМНО Абрамова М.О. були розглянуті подані документи та на підставі них нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до постанови, при з'ясуванні та перевірці документів по спадковій справі з'ясувалось, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не були зареєстровані належним чином за життя спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надано оригіналу правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності на вищевказаний житловий будинок.
В зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті її матері ОСОБА_2 .
Відповідно до виписки із наказу № 164 по совхозу «Хортицький» від 02.07.1974 року ОСОБА_3 виділено земельну ділянку в розмірі 0,07га в п. АДРЕСА_2 , який раніше наділений був ОСОБА_4 .
Як зазначено у відповіді № 238 від 02.04.1980 року спрямованої начальнику комунхоза Ленінського райісполкому. Запорізька райсанепідемстанція, обстеживши забудовану ділянку по АДРЕСА_1 . не заперечує проти його оформлення у встановленому порядку.
За відповіддю начальника 3-й СВИЧ МВД м. Запоріжжя яке скеровано завідуючому районним відділу комунального господарства, на запит № 37 від 10.03.1980 р., 3-й СВПЧ МВД по охороні Ленінського району повідомляє, що житловий будинок по АДРЕСА_1 збудований громадянкою ОСОБА_5 відповідно норм та правил пожежної безпеки для житлових будинків.
ЗМБТ1 надано ОСОБА_5 довідку № 595 від 17.03.1980 року для оформлення будинку, про те що остання не має у власності будинку який належав би їй на праві власності.
На вихідний № 303 від 24.11.1986 року Запорізька райсанепідемстанція повідомила Завідуючого відділу комунального господарства Ленінського району про відсутність заперечень проти оформлення житлового будинку АДРЕСА_1 .
Виконавчій комітет Запорізької міської ради повідомило ОСОБА_5 що ознайомившись із заявою про узаконення будинку, ісполком міської ради, порядок оформлення житлового будинку.
Відділ комунального господарства виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів Запорізької області на адресу головного архітектору міста скерувало запит щодо видачі висновку про можливість узаконення житлового будинку по АДРЕСА_1 побудованого ОСОБА_5 .
У грудні 1986 року 3-йСВПЧ по охороні Ленінського району м. Запоріжжя скерувало завідуючому відділу комунального господарства виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів повідомлення, що будинок АДРЕСА_1 побудований відповідно до правил пожежної безпеки.
З метою оформлення будинку ОСОБА_5 отримувала необхідні довідки.
За життя ОСОБА_2 укладала договори як споживач щодо комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . вже після її смерті такі договори укладались споживачем ОСОБА_1 .
У зв'язку із викладеними обставинами позивач просить суд позов задовольнити та визнати за нею право власності в порядку спадкування.
Відповідач подав заяву про проведення судового розгляду без його участі та вирішення спору на розсуд суду.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі
Ухвалою суду від 22.11.2024 року відкрито загальне провадження у справі, підготовче судове засідання призначене на 18.12.2024 року, витребувано у приватного нотаріуса Абрамова М.О. копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 .. В подальшому, підготовче засідання двічі відкладалось за клопотанням представника позивача у зв'язку із неможливістю явки у судове засідання.
Ухвалою суду від 18.02.2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано від ТОВ «ЗМБТІ» оригінал інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1 .
Від сторін надійшли відповідні заяви про розгляд справи по суті без їхньої участі.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , яка є матір'ю позивача ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку, за життя спадкодавцем, до кінця не оформлено.
На момент смерті матері позивач проживала та була зареєстрована разом із матір'ю ОСОБА_2 . ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса ЗМНО Абрамова М.О. із заявою про прийняття спадщини, після чого нотаріусом заведено спадкову справу № 15/2018.
Постановою Приватного нотаріуса ЗМНО Абрамова М.О. були розглянуті подані документи та на підставі них нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровані належним чином за життя спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не надано оригіналу правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності на вищевказаний житловий будинок.
Відповідно до виписки із наказу № 164 по совхозу «Хортицький» від 02.07.1974 року ОСОБА_3 виділено земельну ділянку в розмірі 0,07га в п. АДРЕСА_2 , який раніше наділений був ОСОБА_4 .
Згідно із відповіддю № 238 від 02.04.1980 року Запорізька райсанепідемстанція, обстеживши забудовану ділянку по АДРЕСА_1 , не заперечує проти його оформлення у встановленому порядку.
У відповідності до листа начальника 3-й СВИЧ МВД м. Запоріжжя яке скеровано завідуючому районним відділу комунального господарства, на запит № 37 від 10.03.1980 р., 3-й СВПЧ МВД по охороні Ленінського району повідомляє, що житловий будинок по АДРЕСА_1 збудований громадянкою ОСОБА_5 відповідно норм та правил пожежної безпеки для житлових будинків.
Запорізьке міжміське БТІ надало ОСОБА_5 довідку № 595 від 17.03.1980 року для оформлення будинку, про те що остання не має у власності будинку який належав би їй на праві власності.
У судовому засіданні, яке відбулось 17.03.2025 року, судом досліджений оригінал інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1 .
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Згідно статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
В судовому порядку право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (рішення від 24.01.2017 у справі № 638/6703/16-ц).
Статтею 331 ЦК України закріплено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Особливість режиму нерухомого майна визначається тим, що права на нього та правочини щодо нього підлягають державній реєстрації.
У разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації прав власності необхідно з'ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, і державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, і право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна. За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своєму судовому рішенні Верховний Суд зробив такі правові висновки.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме:
- право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;
- право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник);
- право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт;
- право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Згідно із приписами Про внесення зміни до пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт житлові будинки побудовані до 05 серпня 1992 року на даний момент не підлягають вводу в експлуатацію та вважаються такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя вчинила усі належні дії щодо введення в експлуатацію належного їй нерухомого майна, проте не зареєструвала вказане в бюро технічної інвентаризації.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.
Ураховуючи наведене, аналізуючи у сукупності зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, не зачіпають прав та законних інтересів третіх осіб, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 141, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін