Справа № 333/2476/25
Провадження 1-кп/333/618/25
26 березня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025087040000076 від 06.03.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дружківка, Донецької області, який має загальну середню освіту, який перебуває на посаді командира відділення 2 взводу 3 роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , одруженому, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,-
ОСОБА_3 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, всупереч вимог ст.ст. 1, 13, 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», 05 березня 2025 року в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 18 години 47 хвилин 05 березня 2025 року, знаходячись у місті Запоріжжі (більш точного місця в ході досудового розслідування не встановлено) знайшов на землі один полімерний зіп-пакет, в середині якого знаходилася кристалічна речовина, яку ОСОБА_3 будучи особою, яка раніше вживала психотропні речовини визначив як психотропну речовину - «PVP», після чого у останнього раптово виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання вказаної психотропної речовини, без мети збуту, реалізуючи який ОСОБА_3 поклав вищевказаний зіп-пакет з кристалічною речовиною до кишені одягнених на ньому штанів, таким чином ОСОБА_3 незаконно придбав психотропну речовину та почав її зберігати при собі, без мети збуту.
Того ж дня, о 18 годині 47 хвилин ОСОБА_3 був зупинений працівниками поліції на території Комунарського району міста Запоріжжя, а саме за адресою: вул. Чумаченка, неподалік буд. 23-Б де у період часу з 20 години 18 хвилин по 20 годину 22 хвилини під час огляду місця події у останнього було вилучено зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору у складі якої виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,55646 г, в перерахунку на основу, яку ОСОБА_3 , незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст.309 ч.1 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Прокурор Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надав клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.381 КПК України, просить суд розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового розгляду в порядку ч.2 ст.302 КПК України.
20.03.2025 року обвинувачений ОСОБА_3 , захист якого здійснював захисник - адвокат ОСОБА_5 , надав прокурору Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони письмову заяву, в якій беззаперечно визнає вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі.
Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві вказав, що він згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, добровільно та беззаперечно визнає вину та надає згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , згоди зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Крім того, до обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.
Згідно ч.2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
З урахуванням встановлених обставин, матеріали на підтвердження яких надані суду та не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (проступку) за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив проступок.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Призначаючи покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
В той же час, згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.
Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, враховуючи, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який повністю визнав свою провину, а також обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в межах санкції статті інкримінованого йому злочину.
Крім того, враховуючи, що під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Також, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення судових експертиз в сумі 1591 грн. 80 коп. у відповідності до наданих розрахунків.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 17000 / сімнадцяти тисяч/ гривень.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової хімічної експертизи від 11.03.2025 № СЕ-19/108-25/5467-НЗПРАП в розмірі 1591 / одна тисяча п'ятсот дев'яносто одну/ гривні 80 копійок.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- спецпакет № 6156239, в якому знаходиться речовина, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/5467-25/324-НЗПРАП від 11.03.2025, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), маса якої склала 0,55646 г (в перерахунку на основу), визнаний речовим доказом за постановою старшого дізнавача від 12.03.2025 по даному кримінальному провадженню та який згідно квитанції № 3495 переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити;
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1