27 червня 2024 рокуСправа №160/7879/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП Дніпропетровській області) №1794к від 26 вересня 2023 року, в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №693 о/с від 02 жовтня 2023 року, в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- зобов'язати відповідача поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення №5 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області з 02 жовтня 2023 року.
- стягнути з відповідача області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 02 жовтня 2023 року по день ухвалення судового рішення.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до п.1 наказу ГУНП в Дніпропетровській області №1794к від 26.09.2023 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, недотримання вимог спеціального законодавства та наказу ГУНП в Дніпропетровській області №693 о/c від 02.10.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Позивач вважає, що накази винесені без достатніх правових підстав, з порушенням його прав та законних інтересів, а тому підлягають скасуванню.
Не погодившись з наказами відповідача №1794к від 26.09.2023 та №693 о/c від 02.10.2023, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив, за змістом якого заперечує проти позовних вимог, стверджуючи, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача стали матеріали службового розслідування, проведеного відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області №1794 від 28.08.2023, яке проводилось з метою повної і всебічної перевірки за фактом можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, суд встановив наступне.
02.10.2023 року наказом ГУНП №693 о/с позивача (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію» з 02.10.2023 року, копію вказаного наказу ОСОБА_1 отримав 19.03.2024 про що мається відповідна відмітка.
Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП від 26.09.2023 року №1794к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача стали матеріали службового розслідування проведеного відповідно до наказу ГУНП від 28.08.2023 №1794, яке проводилось з метою повної і всебічної перевірки за фактом можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 .
Службовим розслідуванням встановлено, що 25.08.2023 до ГУНП надійшла інформація про те, що цієї ж доби працівниками Головного слідчого управління НП України та Департаменту стратегічних розслідувань НП України, в рамках кримінального провадження №420230000000001070 від 28.06.2023 за ч.3 ст.368 КК України, проведено обшуки в поліцейських, які можуть бути причетні до вирішення питань, щодо отримання довідок про непридатність до військової служби.
Так, у порядку ч.3 ст.233 КПК України проведено обшук за місцем мешкання старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №5 Дніпровського РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , який надалі був затриманий у порядку ст.208 КПК України.
Слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №420230000000001070 від 28.06.2023 за підозрою майора поліції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.28 та ч.3 ст.368 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведеного досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні здійснюється Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.
Разом з цим, 26.08.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва до майора поліції ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 23.10.2023 та одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків визначених КПК України в розмірі 1' 600' 000грн.
Відповідач вказує, що за результатами раніше проведеної перевірки встановлені суттєві недоліки в організації роботи майора поліції ОСОБА_1 , а саме: 04.08.2023 до чергової, частини відділення поліції №5 Дніпровського РУП ГУНІ в Дніпропетровській області надійшла заява заступника директора ТЦ «Метро №14» ОСОБА_4 про те, що 30.07.2023 невідома особа, перебуваючи у м.Дніпро по вул. Запорізьке шосе буд. 63, шляхом удару рукою пошкодила монітор. Зазначене повідомлення поліцейськими ЧЧ зареєстровано до єдиного обліку за №24753. Зібраний за вказаним фактом матеріал направлено до сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУП для розгляду відповідно Закону України «Про звернення громадян» та доручено його розгляд старшому оперуповноваженому сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУГІ ГУНП в Дніпропетровській області майору полігії ОСОБА_1 , який у порушення вимог ч.1 ст.15, ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян», пункту 11 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органам (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, повну, об?єктивну та всебічну перевірку відомостей викладених у повідомленні не здійснив та склав довідку про списання вказаного матеріалу до справи ВП у порядку Закону України «Про звернення громадян».
Також, комісією з проведення службового розсідування встановлено, що старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції ОСОБА_1 допущені порушення під час розгляду матеріалів ЄО від 06.07.2023 №21524 за повідомленням ОСОБА_5 про те, що в магазині «Варус» по вул. Гагаріна 8А., у м. Дніпро жінка на прізвище ОСОБА_6 , виявила крадіжку грошей з гаманця, що виразилось у невжитті заходів щодо встановлення можливих свідків даної події, а також наявності камер відеоспостереження та ЄО ВП від 29.06.2023 №20620 за повідомленням ОСОБА_7 про виявлення у м. Дніпро по вул. Мандриківській 82 Г, на узбіччі дороги, предмету схожого на ніж, що виразилось у непроведені оперативно-розшукових дій на встановлення осіб, причетних до даної події, непроведення опитування ОСОБА_7 про відомі йому обставини виявлення предмету схожого на ніж, а також невстановлення наявності камер відеоспостереження поблизу місця події. Вказаний висновок погоджений заступником начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №5 Дніпровського РУП ГУНП підполковником поліції ОСОБА_8 .
Ужитими дисциплінарною комісією ГУНІ заходами 08.09.2023 законність за зверненнями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 була відновлена, вказані матеріали перереєстровано до ЄО ВП за №№28391, 28392 та 28393.
Таким чином, старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУП ГУНГІ майор поліції ОСОБА_1 у порушення вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не вжив необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень та не викрив причини і умови, які сприяють вчиненню зазначених кримінальних правопорушень.
Такж, встановлено 2 факти невнесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.
Так, 01.08.2023 до ЄО ВП №5 Дніпровського РУП за №24302 зареєстровано заяву ОСОБА_11 про те, що невідома особа представившись працівником банку, шахрайським шляхом заволоділа грошима останньої в сумі 26 396 гривень.
Зібраний за вказаним фактом матеріал направлено до сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУП для розгляду відповідно Закону України «Про звернення громадян» та доручено його розгляд старшому оперуповноваженому сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУП сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майору поліції ОСОБА_1 , який у порушення вимог пункту 11 розділу II Порядку, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, повно, об?єктивно та всебічно доручений йому на виконання матеріал ЄО не розглянув, свідків та очевидців вказаної події не встановив, заходів щодо встановлення осіб правопорушників не вжив, невідкладно рапорт про наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення не склав, заходів щодо його повернення до чергової частини ВП для подальшого скерування до СВ ВП не вжив та незважаючи на наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення склав довідку про списання матеріалу ЄО до справи у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», мотивуючи відсутністю ознак вчиненого кримінального правопорушення.
Ужитими дисциплінарною комісією ГУНІ заходами 08.09.2023 законність за зверненням ОСОБА_12 про заволодіння невідомою особою шахрайським шляхом грошовими коштами була відновлена, вказаний матеріал перереєстровано до СО ВП №5 Дніпровського РУП за №28390 та відповідні відомості поліцейськими СВ внесено до ЄРДР №12023046650000402 за ч.1 ст.190 КК України.
Також, старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції ОСОБА_1 допущено порушення під час розгляду матеріалу 00 від 20.05.2023 №16294 за повідомленням ОСОБА_13 про крадіжку у її матері ОСОБА_14 з під?їзду буд. АДРЕСА_1 жіночої сумки з речами, документами на її ім?я та грошовими коштами, який у порушення вимог пункту 11 розділу ІІ Порядку, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, повно, об?єктивно та всебічно доручений йому на виконання матеріал ЄО не розглянув, заходів щодо встановлення осіб правопорушників не вжив, невідкладно рапорт про наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення не склав, заходів щодо його повернення до чергової частини ВП для подальшого скерування до СВ ВГ1 не вжив та незважаючи на наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення склав висновок про списання матеріалу ЄО до справи у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», мотивуючи відсутністю ознак вчиненого кримінального правопорушення.
Ужитими дисциплінарною комісією ГУНП заходами 08.09.2023 законність за зверненням ОСОБА_15 про крадіжку жіночої сумки її матері ОСОБА_14 була відновлена, вказаний матеріал перереєстровано до ЄО ВП №5 Дніпровського РУП за №28389 та відповідні відомості поліцейськими СВ внесено до ЄРДР №12023041650001384 за ч.4 ст.185 КК України.
Таким чином старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції ВП №5 Дніпровського РУГІ ГУНП майор поліції ОСОБА_1 , у порушення вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», не вжив необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень та не викрив причини і умови, які сприяють їх вчиненню.
З метою повного та всебічного встановлення обставин скоєння майором поліції ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, дисциплінарною комісією ГУНП направлено запит до ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 08.09.2023 Nє 50/2-785 щодо опитування майора поліції ОСОБА_1 з приводу подій, зазначених у оголошеному повідомленні про підозру від 25.08.2023, а також допущених останнім вищевказаних недоліків, виявлених під час перевірки, проведеної 07.09.2023.
У свою чергу, на адресу ГУНП надійшло пояснення майора поліції ОСОБА_1 , відповідно до якого, останній, на підставі ст.63 Конституції України, відмовився від надання будь-яких пояснень.
Наказом ГУНП від 26.09.2023 року №1794к за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, ч.1 ст.15, ст.18 та 19 Закону України «Про звернення громадян», пункту 11 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органам підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, п.1 ст.1 ст.7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» що виразилося у порушенні порядку розгляду звернень громадян, не інформуванні уповноваженого керівника про наявність в матеріалах єдиного обліку відомостей, котрі вказують на вчинення кримінальних правопорушень та не вжитті заходів щодо їх внесення до ЄРДР, не вжитті необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень та не викриття причини і умов, які сприяють їх вчиненню, а також недотриманні принципів діяльності поліції в умовах воєнного стану та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до поліцейського та призвели до приниження авторитету Національної поліції України, тобто скоєнні проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам, підриває довіру до нього як до правоохоронця та носія влади, дискредитують звання поліцейського, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, застосований до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділенні поліції №5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_1 (0108244) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
При цьому, відповідач зазначає, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку в його діях. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов?язана з порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службових обов'язків.
Відповідач керувався положеннями ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту, згідно якої притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Відповідач стверджує, що своїми діями позивач дискредитував звання поліцейського. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет Національної поліції України і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до поліцейського, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.
Тобто, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов'язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов'язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.
Таким чином, навіть один проступок, який ганьбить звання працівника поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Також, відповідач акцентував увагу, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та оцінюючи надані сторонами докази, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX (далі - Закон № 2136-IX).
Так, порядок проходження служби в поліції регламентується спеціальним законодавством, в тому числі, Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Присягою працівника Національної поліції (далі - Присяга), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 року №1576/29706 (далі - Правила поведінки поліцейських), які вимагають від працівників поліції дотримуватись порядку та правил, встановлених законодавством України, Присягою, статутами, нормативними актами МВС України та наказами начальників, які видаються в межах їх повноважень; завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися ї Конституції та чинного законодавства, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником. зберігати державну та службову таємницю, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, н е вчиняти дій, які можуть привести до втрати незалежності та об'єктивності при виконанні службових обов'язків, з гідністю нести високе звання поліцейського.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності НП України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VІІІ (далі - Закон №580-VІІІ, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580- VІІІ поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VІІІ визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За приписами пунктів 6, 10 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону №580-VІІІ).
Відповідно до пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейського, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі №580-VІІІ, інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VІІІ, зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1).
За змістом пункту 7 частини шостої статті 1 Дисциплінарного статуту під час виконання службових обов'язків поліцейський має право, серед іншого: ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частинами першою - четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За змістом частини першої, пункту 1 частини дев'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб.
За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією (частина десята статті 15 Дисциплінарного статуту).
Згідно із частинами першою - третьою статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка; високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома статті 19 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право, зокрема: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Пунктом 4 розділу V Порядку №893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до пункту 17 розділу V Порядку №893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті про відмову надати пояснення зазначаються відомості про дату, час і місце його складання, про роз'яснення поліцейському, стосовно якого призначено службове розслідування, або іншим особам, яким було запропоновано надати пояснення та які відмовилися це зробити, їхніх прав, а також їхні прізвища, власні імена та по батькові (за наявності). Крім того, зазначаються посади, звання, прізвища, власні імена, по батькові (за наявності) осіб, які склали акт, а також (у разі повідомлення) причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, якому поліцейський відмовився надати пояснення, та інші особи, присутні під час відмови.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення службового розслідування значну увагу було приділено кримінальному провадженню, яке фактично є лише підставою для призначення службового розслідування та застосовується для встановлення дисциплінарної відповідальності лише після притягнення особи до кримінальної відповідальності, тому вказані обставини не повинні враховуватися під час службового розслідування, а підлягають розгляду після прийняття остаточного процесуального рішення органами прокуратури, ДБР або суду у кримінальному провадженні.
У висновку від 26.09.2023 містяться посилання на раніше проведену перевірку та на порушення, які були нею встановлені. Так, встановлено порушення порядку розгляду звернень громадян, не інформування уповноваженого керівника про наявність в матеріалах єдиного обліку відомостей, котрі вказують на вчинення кримінальних правопорушень та не вжито відповідних заходів щодо їх внесення до ЄРДР, не вжито необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень та не викриття причини і умови, які сприяють їх вчиненню, а також недотриманні принципів діяльності поліції в умовах воєнного стану та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до поліцейського та призвели до приниження авторитету Національної поліції України, тобто скоєнні проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам, підриває довіру до нього як до правоохоронця а носія влади, дискредитують звання поліцейського.
Саме через це відповідач дійшов висновку, що позивач у силу своїх службових обов'язків був зобов'язаний не допускати дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших стосунків, які носять корисливий або протиправний характер.
Однак, відповідно до ст.21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Тобто, на момент проведення службового розслідування з часу виявлення дисциплінарних порушень шляхом перевірки 07.09.2023р минуло більше місяця.
За ці порушення позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відповідних доказів відповідачем не надано.
Факти службової діяльності позивача, наведені відповідачем у висновку від 26.09.2023, також не підлягають розцінюванню як систематичність порушень позивача, порушення ним службової дисципліни, скоєння вчинку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам та підрив довіри до нього як до правоохоронця та носія влади.
Відтак, до ОСОБА_1 відповідачем протиправно застосовано найсуворіший захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення зі служби.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у зв'язку з незаконним звільненням, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, належним правовим способом захисту порушених прав позивача у зв'язку з незаконним звільненням є його поновлення на раніше займаній посаді.
При цьому суд враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 в справі № 821/3795/15-а.
У пунктах 46-48 зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що за приписами частини першої статті 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі (незалежно від скорочення посади, яку обіймав позивач). Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі. Відтак за результатами касаційного розгляду Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині зобов'язання відповідача вирішити питання про працевлаштування позивача на роботі (таке рішення було обумовлене скороченням посади, з якої позивача незаконно звільнили) та в цій частині прийняв нове рішення, яким поновив позивача на раніше займаній посаді.
Надаючи оцінку позовним вимогам щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з абз. 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду такого стягнення, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 було затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (п.п. “л» п.1 Порядку №100).
Відповідно до п.2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз.1 п.8 Порядку №100).
Відповідно до абз.1 п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо місячного грошового забезпечення позивача та суми середньої заробітної плати, а відтак у суду відсутня можливість зазначити розмір виплати позивачу.
З урахуванням висновків про протиправність оспорюваних наказів та наявності підстав для поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, суд вважає за необхідне стягнути з ГУНП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2023 року по день фактичного поновлення на посаді.
При цьому з вказаної суми відповідачем має бути відраховано податки та обов'язкові платежі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №810/2728/16, від 20.05.2020 у справі №804/868/16, від 30.09.2020 у справі №826/16621/17, від 09.02.2021 у справі №826/10404/16, від 11.08.2021 у справі №826/7075/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
При цьому, з урахуванням вимог п.2, п.3 ч.1 ст.371 КАС України, рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місць та поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 20' 000грн., суд виходить з наступного.
Приписами ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви позивачем долучено:
- копію договору про надання правничої допомоги (про захист) відповідно до ст.59 Конституції України від 19.03.2024 року;
- копію акту приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 24.03.2024 року;
- копію довідки про отримання грошових коштів від 19.03.2024 року;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2435 від 30.10.2018 року, видане на ім'я ОСОБА_16 ;
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ №1206349 від 24.03.2024 року.
Так, судом встановлено, що зі змісту наданої суду копії договору про надання правничої допомоги (про захист) відповідно до ст.59 Конституції України від 19.03.2024 року вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Федорець Євгеном Євгенійовичем укладено договір.
Відповідно до п.6 вказаного договору, розмір гонорару є фіксованим. Сторони погодили, що розмір гонорару визначений ними залежить від складності справи, реальних витрат робочого часу адвоката. Клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 20' 000 гривень. Гонорар сплачується клієнтом адвокату наступним чином: 100 відсотків гонорару сплачується клієнтом адвокату безпосередньо під час укладання цієї угоди, в готівковій формі. На підтвердження факту отримання гонорару на вимогу клієнта адвокатом видається письмова довідка про отримання гонорару яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно копії акту приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 24.03.2024 року вбачається, що адвокатом позивачеві надано таки види правових послуг а саме: одержання й вивчення документів стосовно звільнення ОСОБА_1 з служби у ОВС, вивчення судової практики, надання консультації та рекомендації з приводу правової позиції Шуліка О.А.4 підготовка, складання позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 ; друк та копіювання документів та підготовка позовного матеріалу для подання до суду. Загальний час (період) наданих правових послуг - 20 робочих годин. Загальна вартість наданих послуг: 20'000 гривень.
Відповідно довідки про отримання грошових коштів від 19.03.2024 року адвокатом Федорець Євгеном Євгенійовичем підтверджено факт отримання грошових коштів на виконання договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 19.03.2024 року у розмірі 20' 000 гривень від ОСОБА_1 , в якості оплати послуг з правової допомоги згідно до умов договору про надання правової допомоги б/н від 19.03.2024року.
Таким чином, позивачем до суду надано підтвердження сплати витрат на правову допомогу в межах відповідної справи на суму 20'000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛу справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.
Суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що додатково вказує на її малозначність.
Відтак, беручи до уваги норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеним актом з описом наданих послуг, суд приходить до висновку, що визначення їх обсягу і розміру у загальній сумі 20' 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції Верховного Суду з даного питання, зміст позовної заяви викладено без обґрунтування протиправності оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а також позовна заява подана засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд», де документи долучені у вигляді фотокопій, а не сканованих копій, тому вказана в акті приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 24.03.2024 року правова послуга - друк та копіювання документів для подання до суду є необґрунтованою. Відтак, години, які витрачені адвокатом такі як 20 робочих годин (на складання та подання позовної заяви), є завищеними, а відповідно не є співмірними, тому такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 2' 000,00 грн.
Враховуючи викладене, на користь позивача слід стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області витрати на правову допомогу в розмірі 2'000,00 грн.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-245, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми середнього заробітку- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1794к від 26.09.2023 року, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №693 о/с від 02.10.2023 року, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення №5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.10.2023 (наступного дня після звільнення) та по день поновлення на посаді.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення №5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49001, м.Дніпро, вул. Троїцька, буд.20А, код ЄДРПОУ 40108866) витрати на правову допомогу у розмірі 2'000грн. 00коп. (дві тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова