02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/4260/25
провадження № 2/753/5492/25
про залишення позову без руху
"14" березня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
До Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Вказаний позов сформовано через систему «Електронний суд».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.
12.03.2025 з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» надійшла відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, так як не відповідає вимогам ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Оплата судового збору за подання до суду позовної заяви здійснюється у розмірах визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 якого, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.). А за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140,00 грн.).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що з 27.08.2022 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час перебування у якому вони за спільні кошти придбали автомобіль марки «Audi E-Tron 55» 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу №160/2024 від 13.05.2024 вказаний автомобіль оформлено на ОСОБА_2 , який фактично перебуває у її володінні та користуванні. Так, позивач вказує, що доступу до транспортного засобу він немає, а відповідачка вирішити питання в добровільному порядку щодо користування та володіння спільним автомобілем не бажає, у зв'язку із чим останній був змушений звернутись з даним позовом до суду та просить в порядку поділу спільного майна подружжя:
- припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль марки «Audi E-Tron 55» 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- виділити у власність автомобіль марки «Audi E-Tron 55» 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію ринкової вартості вказаного автомобіля, а саме 1/2 його частки, яка становить 712 017,50 грн.
Тобто, з наведеного вище вбачається, що позивач звернувся до суду з двома вимогами майнового характеру та однією вимогою немайнового характеру.
До позовної заяви долучено квитанцію ID 1038-4792-9538-8710 від 03.03.2025 на загальну суму 5 696,15 грн. про сплату позивачем судового збору за заявлену одну вимогу майнового характеру, зокрема про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації ринкової вартості вищевказаного автомобіля, а саме 1/2 його частки, яка становить 712 017,50 грн.
Водночас, до позовної заяви не додано квитанції про сплату позивачем судового збору за заявлену другу вимогу майнового характеру, зокрема про виділення у власність автомобіля марки «Audi E-Tron 55» 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , а також не додано квитанції про сплату позивачем судового збору за заявлену вимогу немайнового характеру про припинення права спільної сумісної власності подружжя на вказаний автомобіль.
Відповідно до звіту про оцінку майна №3424/25, а саме колісний транспортний засіб, автомобіль AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2 , станом на 31.01.2025 ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 1 424 035,00 грн. Таким чином, ставка судового збору за заявлену вищевказану другу вимогу майнового характеру становить 14 240,35 грн.
При цьому, суд приймає до уваги, що даний позов було подано в електронній формі, а відтак враховуючи вимоги ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», в даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що становить 11 392,28 грн. за заявлену вимогу майнового характеру та 968,96 грн. за заявлену вимогу немайнового характеру.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява не може бути прийнята до провадження і позивачу необхідно надати строк для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом направлення до Дарницького районного суду м. Києва документу, що підтверджує сплату ним судового збору за заявлені вимоги майнового та немайнового характеру у повній мірі відповідно до вимог чч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись стст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишити без руху, надавши позивачу строк у п'ять днів з дня отримання ним копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.