ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22078/24
провадження № 2/753/3363/25
06 лютого 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22.04.2024-100002467, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12 000 грн., строком на 112 днів до 15.08.2024,зі сплатою відсотків за користуванням кредитом, а саме фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі. Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотківналежним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 360 грн. 00 коп., з яких: заборгованості за тілом кредиту - 12 000 грн., заборгованість за відсотками - 20 160 грн., комісія - 1 200 грн., неустойка - 6 000 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.11.2024 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
20.01.2025 р. від представника відповідача - адвоката Хмарської Я.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволені позову, з огляду на наступне. Зазначила, що 16.01.2025 р. відповідачем була повністю погашена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн., на підтвердження чого надала копію відповідної квитанції. Посилалась на те, що позивачем порушено положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказала про відсутність підстав для нарахування неустойки, оскільки згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
27.01.2025 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник наполягав на задоволенні позовних вимог. Щодо ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, вказав наступне. Відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, денна процентна ставка у 1,5 % є застосовною та законною для договорів, укладених до 20.08.2024 року. Кредитний договір №22.04.2024-100002467 було укладено 26.04.2024 р.
Ухвалою суду від 06.02.2025 р. в задоволенні клопотання представника відповідача Хмарської Я.В.про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.
Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
26.04.2024 року ОСОБА_1 підписав заявку кредитного договору № 22.04.2024-100002467, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладання кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився за відповідним посиланням згідно ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»
Крім того, 26.04.2024 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту та пропозицію про укладання кредитного договору (оферту).
Судом встановлено, що 26.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22.04.2024-100002467 у формі електронного документа з використанням електронного підпису позичальника, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12 000 грн., строком на 112 днів, дата повернення кредиту 15.08.2024 р.,зі сплатою відсотків за користуванням кредитом, а саме фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі (а.с.12-18).
Відповідно до п.7 Заявки, проценти розраховуються шляхом множення всієї суми Кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту та на процентну ставку.
Згідно з п.8 Заявки, комісія, пов'язана з наданням кредиту - 10 % відсотків від суми кредиту та дорівнює 1 200 грн.
Відповідно до п.13 Заявки, неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Отже, вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» повністю виконало свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 12 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією №2454747833 від 26.04.2024 р. (а.с.11).
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, заборгованість Відповідача за кредитним договором складає 39 360 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000 грн., заборгованість за відсотками - 20 160 грн., заборгованість за комісією - 1 200 грн., неустойка - 6 000 грн. (а.с.13).
Однак, в матеріалах справи міститься копія квитанції №0.0.4136215220.1 від 16.01.2025 р., з якої вбачається, що 16.01.2025 р. ОСОБА_2 сплачено на рахунок позивача заборгованість за кредитний договором № 22.04.2024-100002467 від 26.04.2024 у розмірі 12 000 грн.
З огляду на викладене, враховуючи що відповідачем добровільно сплачено на рахунок позивача заборгованість за тілом кредиту - 12 000 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, що підтверджується відповідною квитанцією, підстави для стягнення в судовому порядку з відповідача на користь позивача вказаної суми відсутні.
Разом з тим, будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості за відсотками у розмірі 20 160 грн., відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору щодо сплати процентів.
Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача стосовно поданого стороною позивача розрахунку заборгованості за кредитом, зокрема в частині заборгованості за відсотками, оскільки маючи сумніви щодо вказаного розрахунку як доказу, не погоджуючись із розміром заборгованості та порядком її визначення відповідач не був позбавлений можливості надати свої докази на спростування даних такого розрахунку та суми заборгованості, або ж звернутись до суду із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, однак таким правом не скористався.
Отже, належних доказів невірності, наданого позивачем розрахунку заборгованості за відсотками, відповідачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи. Крім того відповідач не звертався до суду з клопотанням про призначення відповідної судово-економічної експертизи.
Посилання представника відповідача щодо порушення позивачем ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» суд відхиляє, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, вказав наступне.
Відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Враховуючи, що вищевказаний Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 р., то денна процентна ставка 1,5 % є законною для договорів, укладених до 20.08.2024 р.
Отже, слід дійти висновку про наявність правових підстав для застосування процентної ставки у розмірі 1,5 % в Кредитному договорі №22.04.2024-100002467, який було укладено 26.04.2024 р.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 20 160 грн., та заборгованості за комісією у розмірі 1 200 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 6 000 грн., суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому, статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено та діє станом на день ухвалення рішення.
З розрахунку неустойки, наданого позивачем вбачається, що вона нарахованау період дії в Україні воєнного стану.
З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, враховуючи що неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач (позичальник)звільнений від обов'язку сплати на користь позивача (кредитодавця) неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором.
Отже, за таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 6 000 грн. задоволенню не підлягає.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, пропорційно задоволеним вимогам.
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 052 грн. 98 коп.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за відсотками у розмірі 20 160 грн., заборгованість за комісією у розмірі 1 200 грн., судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 2 052 грн. 98 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА