ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20771/24
провадження № 2/753/3297/25
06 лютого 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріаламицивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.05.2018 р. КП «Київтеплоенерго» на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що розміщений в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085), здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню з 01.05.2018 р.
30.09.2021 р. на офіційному веб-сайті позивача опубліковано типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, у зв'язку з чим з 01.11.2021 вказані договори вважаються укладеними та позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання та водопостачання, а отже відповідач з 01.05.2018 р. є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 споживачем послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,які надаються позивачем.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачами.
Позивач належним чином виконав перед відповідачем, своє зобов'язання щодо надання вищевказаних послуг за даною адресою, проте відповідач, будучи споживачем цих послуг неналежним чином здійснює їх оплату, в результаті чого станом на 01.06.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 167 352 грн. 93 коп.
Оскільки відповідач зобов'язання з оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.11.2024 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
23.12.2024 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Послався на те, що він не є фактичним споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Зазначив, що в 2016 році він розлучився з дружиною ОСОБА_1 , після чого припинив проживати у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності, залишив житло у користуванні своєї колишньої дружини та дітей. З цього часу він не проживав та не здійснював жодного впливу на осяг споживання житлово-комунальних послуг в квартирі, не користувався послугами з теплопостачання та постачання гарячої води. Посилаючись на акт про фактичне місце проживання, вказав, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також відповідач не погодився з розрахунками заборгованості.
13.01.2025 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідач не повідомляв позивача про не проживання за вказаною адресою, зміну кількості споживачів.
Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.7-8).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Як вбачається із матеріалів справи, з 01.05.2018 р. надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач КП «Київтеплоенерго» на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який опубліковано в газеті Київської міської ради - «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085) (а.с.17).
19.09.2021 р. на офіційному веб-сайті позивача опубліковано типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, у зв'язку з чим з 01.11.2021 вказані договори вважаються укладеними, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (а.с.23).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.05.2018 р. є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надаються відповідачу за вищевказаною адресою.
Таким чином відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15)
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (які діяли на момент виникнення спірних відносин, до 22.02.2022 р.) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до п. 13 Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України "Про електронну комерцію" (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Відповідно до п.п. 37, 38, 39 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 2 лютого 2022 р. № 85), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів Українивід 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги»№2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував вартість наданих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого, згідно з розрахунком наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, за ним утворилась заборгованість, яка складається з наступного:
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 32 779 грн. 52 коп.,
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 42 498 грн. 18 грн.,
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 56 371 грн. 73 коп.,
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 34 021 грн. 70 коп.,
- заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг за постачання теплової енергії у розмірі 1 080 грн. 98 коп.,
- заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 548 грн. 82 коп.,
- заборгованість по внесках за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 52 грн. 00 коп.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач послався на те, що після розлучення з дружиною у 2016 року припинив проживати у квартирі АДРЕСА_1 , житло залишилось в користуванні дружини та дітей. З цього часу він не проживав та не здійснював жодного впливу на осяг споживання житлово-комунальних послуг в квартирі, не користувався послугами з теплопостачання та постачання гарячої води. Вказав, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, суд відхиляє такі посилання відповідача, з наступних підстав.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII , споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, (які діяли на момент виникнення спірних відносин, до 22.02.2022 р.) зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 , з відповідною заявою до надавача послуг.
Відповідачем не надано доказів звернення до КП «Київтеплоенерго» із заявою про не проживання у квартирі АДРЕСА_1 у спірний період та що він бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час його відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг немає.
Надана суду довідка про не проживання відповідача у квартиріта акт про фактичне проживання за іншою адресою, не можуть бути підставою для звільнення його від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, оскільки такі документи він зобов'язаний був надати до надавача послуг у спірний період.
Крім того, слід зазначити, що позивач виконував свій обов'язок по наданню послуг, відповідач ними користувався, а тому зобов'язаний своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги. Суду не було надано доказів, що спростовують надання вказаних послуг. Відмови від надання послуг, або нарікання на якість послуг від відповідача до позивача не надходило.
Проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено його реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а отже він є користувачем наданих послуг. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2019 року № 335/479/17.
Також слід зазначити, що будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачами, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.
Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням відповідача, у зв'язку із чим суд не приймає їх до уваги, оскільки обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів вищевказаних сум заборгованості за житлово-комунальні послуги, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 265, 268, 279 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І.Франка, 5) заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 32 779 грн. 52 коп.; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 42 498 грн. 18 грн.; заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 56 371 грн. 73 коп.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 34 021 грн. 70 коп.; заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг за постачання теплової енергії у розмірі 1 080 грн. 98 коп.; заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 548 грн. 82 коп.; заборгованість по внесках за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 52 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І.Франка, 5 судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА