ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8180/23
провадження № 2/753/375/25
20 березня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ломакіної Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні квартирою,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні квартирою.
В обґрунтування позову зазначив, що мешкає разом з відповідачкою та їх повнолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира складається з двох жилих кімнат, житлова площа квартири становить 29,10 кв.м, загальна площа - 55,20 кв.м. Право власності на вищевказану квартиру належить 3 (трьом) особам, а саме: 1/2 частка квартири належить позивачу ОСОБА_1 , 1/4 частка квартири належить відповідачці ОСОБА_2 , а 1/4 частка - їх спільному сину ОСОБА_3 .
Відповідачка є його колишньою дружиною, шлюб між ними був розірваний 20.11.2009 року. Наразі сімейні стосунки з відповідачкою він не підтримує, відносини між ними є напруженими та неприязними, що ускладнює проживання в одній квартирі.
Разом з тим, відповідачка ОСОБА_2 одноосібно, самовільно та без погодження з іншими співвласниками, заволоділа частиною спільного майна в натурі - кімнатою площею 13 кв.м., площа якої складає 45% від жилої площі квартири, встановивши замок на вхідних дверях до вказаної кімнати, закриває її та не надає доступ до неї іншим співвласникам.
Внаслідок цього він позбавлений доступу до балкону, вихід на який є тільки з вищевказаної кімнати. Зазначає, що в кімнаті знаходяться його речі, кондиціонер, інструменти, тощо.
З огляду на викладене, просить суд зобов'язати відповідачку зняти замок з дверей кімнати площею 13 кв.м. у квартирв, яка позначена на плані квартири у технічному паспорті знаком «2/13.0» та не перешкоджати іншим співвласникам користуванню зазначеною кімнатою та балконом, вихід на який влаштований з цієї кімнати та іншими приміщеннями квартири.
Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження (а.с. 75).
Ухвалою суду закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою в частині поділу особового рахунку квартири за адресою: АДРЕСА_2 на два окремі особові рахунки та вимоги щодо зобов'язання відповідача сплатити 1/3 частину вартості комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 94).
Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті (а.с. 98).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій зазначив, що підтримує позов, з підстав, викладених у ньому, просить розглянути справу без його участі (а.с. 107).
Відповідачка ОСОБА_2 повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, у сдуовому засіданні присутня не була.
У судовому засіданні Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 присутній не був, надав до суду заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти позовних вимог, просив суд розглядати справу за його відсутності (а.с. 108).
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
08.10.2003 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується актовим записом №240, на підставі якого Виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 року (а.с. 28).
20.11.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується актовим записом №965, на підставі якого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 29).
Позивач ОСОБА_1 набув у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору міни від 29.03.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., за реєстровим №1532 (а.с. 22-27).
Згідно технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1 , складається з 2 (двох) кімнат житловою площею 29,1 кв.м, у тому числі: 1-ша кімната - 13 кв.м, 2-а кімната - 16,1 кв.м. Квартира обладнана балконом 1,2 кв.м., лоджією 2,3 кв.м., загальна площа квартири 55, 2 кв.м. (а.с. 30-33).
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно зі статтею 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі N 309/2477/16-ц.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. 77-ст. 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що крім обставин, викладених у позовній заяві, позивачем не надано будь-яких доказів, які свідчать про вчинення відповідачем дій щодо перешкоджання у користуванні квартирою. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують обставини встановлення відповідачкою замка на вхідних дверях в кімнату квартири, та не допуску до приміщення кімнати позивача.
Враховуючи всі обставини, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факти, що відповідачка ОСОБА_2 будь-яким чином чинить перешкоди позивачу ОСОБА_1 , у користуванні спільною квартирою АДРЕСА_1 , в розумінні заявлених позивачем позовних вимог.
Відтак, у даній справі позивачем не доведено порушення його суб'єктивного цивільного права або інтересу на момент звернення до суду з позовом. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
З огляду на наведене, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати зі сплати судового збору у разі відмови в позов, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні квартирою - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Л.М. Осіпенко