Справа № 495/3981/24
Номер провадження 1-кп/495/423/2025
26 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024162240000460 від 04.04.2024 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Петропавловськ-Камчатський (російська федерація), громадянки України, із середньою спеціальною освітою, пенсіонерки, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_5 , під час запровадження воєнного стану по всій території України, 15 березня 2024 року о 13 годині 20 хвилин, перебуваючи в торгівельній залі магазину «Єва 471» ТОВ «РУШ», розташованого по вул. Миколаївській, 37 в м. Білгород-Дністровський Одеської області, керуючись прямим умислом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, розуміючи протиправність своїх дій та передбачаючи їх наслідки в умовах воєнного стану на території України, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи умисно, таємно викрала належні ТОВ «РУШ» товари, які знаходились на вітринних полицях, а саме: туалетну воду «Versace Eau Fraiche» чоловічу об'ємом 5 мл в кількості 1 шт, вартістю 362,07 гривень. Разом з викраденим майном ОСОБА_5 з місця події зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши ТОВ «РУШ» (ЄДРПОУ 32007740) матеріальну шкоду на суму 362 гривні 07 копійок.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_5 під час запровадження воєнного стану по всій території України, 17 березня 2024 року о 08 годині 15 хвилин, перебуваючи в торгівельній залі магазину «Єва 471» ТОВ «РУШ», розташованого по вул. Миколаївській, 37 в м. Білгород-Дністровський Одеської області, керуючись прямим умислом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, розуміючи протиправність своїх дій та передбачаючи їх наслідки в умовах воєнного стану на території України, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи умисно, таємно викрала належні ТОВ «РУШ» товари, які знаходились на вітринних полицях, а саме: туалетну воду «Dolche&Gabbana Light Blue» об'ємом 25 мл в кількості 1 шт., вартістю 1561,88 гривень. Після чого, намагаючись розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, прослідувала до виходу, але була затримана співробітниками магазину «Єва471» ТОВ «РУШ», при цьому ОСОБА_5 виконала усі дії, які вважала необхідними для того, щоб довести до кінця свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна, але розпорядитися викраденим не змогла з причин, що не залежали від її волі.
Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні 26.03.2025 захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У судовому засіданні, після виконання вимог ст. ст. 342-348 КПК України, суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 479-2 КПК України, запитав згоду обвинуваченої ОСОБА_5 на закриття кримінального провадження про обвинувачення його за ч.4 ст. 185 КК України, з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому діях за ч.4 ст.185 КК України визнала повністю, дала згоду і не заперечувала проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Захисник ОСОБА_4 клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.
Прокурор ОСОБА_3 вважав наявними підстави для закриття кримінального провадження у зв'язку зі втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого обвинуваченим діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Від представника потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_6 надійшла письмова заява про розгляд цього кримінального провадження у її відсутності.
Заслухавши думку учасників справи, суд приходить до такого висновку.
На час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченій ОСОБА_5 діяння,положення ч. 1 ст.51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст.51КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1пункту 169.1статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 в сумі 3028 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514 грн. (3028 грн. : 50%).
У положеннях ст.185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 у 2024 році на час, до якого відносяться інкриміновані ОСОБА_5 діяння, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 302 грн. 80 коп. Якщо вартість викраденого майна перевищувала 302 грн. 80 коп., то наставала кримінальна відповідальність.
Отже, таємне викрадення чужого майна вартістю до 302 грн 80 коп на час, до якого відносять інкриміновані ОСОБА_5 діяння, кваліфікувалися за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад 302 грн 80 коп - за ч. 1 ст.185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, в умовах воєнного стану) - за відповідною частиною статті 185 КК України, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення та деяких інших законівУкраїни щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.
Згідно з ч. 1 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Отже, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3028 грн., а відтак суд доходить до висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_5 таємного викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, оскільки вартість майна, у здійсненні крадіжки якого вона обвинувачується, згідно з обвинувальним актом становить 362,07 грн , а вартість майна, у здійсненні замаху на крадіжку якого вона обвинувачується, згідно з обвинувальним актом становить 1561,88 грн. та кожна з них не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3028 грн).
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти закриття за цією підставою.
У частині 7 статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та у разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Враховуючи наведене та те, що під час проведення судового розгляду провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчинених нею діянь, а саме таємного викрадення чужого майна на суму, яка не перевищує 3028 грн., вчиненого в умовах воєнного стану, та замаху на таємного викрадення чужого майна на суму, яка не перевищує 3028 грн., вчиненого в умовах воєнного стану, і обвинувачена ОСОБА_5 не заперечує проти закриття кримінального провадження у частині обвинувачення її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, суд вбачає наявність правових підстав для закриття кримінального провадження на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку зі втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Водночас суд враховує, що скасовано кримінальну протиправність діянь, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , але не скасовано їх протиправність взагалі. Суду не надавалися докази вчинення обвинуваченим інкримінованих йому дій, у матеріалах судового провадження такі відсутні. Прокурор не позбавлений можливості, за наявності підстав, направити необхідні документи до органу, уповноваженому порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У разі повного закриття провадження (коли у висунутому обвинуваченні не залишилось правопорушень, по яких продовжується провадження), суд вирішує долю речових доказів (ч. 9 ст. 100 КПК), скасовує арешти майна (ч. 4 ст. 174 КПК) та запобіжні заходи (за наявності). Суд в ухвалі про закриття провадження не вирішує цивільний позов.
Водночас у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства. Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК України, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливе лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відповідно до ч. 3 статті 377 КПК обвинувачений, який перебуває під вартою, підлягає звільненню і у випадку постановлення судом ухвали про закриття справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 314, 372, 376, 377, 479-2 КПК України, суд -
Кримінальне провадження № 12024162240000460 від 04.04.2024 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази по справі: 2 (два) DVD-R диски з відеозаписом з магазину «Єва 471» ТОВ «РУШ» залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копію ухвали направити начальнику Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП за вчинення діянь, кримінальне провадження щодо яких закрито на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом семи діб з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст складено та проголошено о 17.00 год. 26.03.2025.
Суддя ОСОБА_7