18.03.2025 Справа №607/25830/24 Провадження №2/607/1432/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про призначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
02 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подачі позивачу до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили (а.с.2 - 4).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 85 років, який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 . 17 вересня 2020 року Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 549/2020 за заявою дружини померлого, яка відмовилася від прийняття спадщини та від обов'язкової частки. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 78249871, від імені спадкодавця ОСОБА_2 посвідчено заповіт на ім'я ОСОБА_3 , на належну частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що маючи намір прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , позивач звернулася до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори для оформлення спадкового майна та видачі свідоцтва про спадщину за заповітом, проте, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій по тій причині, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви для прийняття спадщини до органів нотаріату. Позивач зазначає, що не подала заяву про прийняття спадщини до органів нотаріату в зазначений строк, так як думала, що оскільки документи на квартиру, заповіт, знаходяться в неї, то в будь-який час зможе звернутися до нотаріуса та отримати свідоцтво про право на спадщину. Крім того, зазначає, що перебувала за кордоном.
Відтак, ОСОБА_1 вважає, що пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини до органів нотаріату з поважної причини, у зв'язку з необізнаністю законодавства, щодо прийняття спадщини, а тому, відповідно до статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить суд визначити їй додатковий строк для подання в органи нотаріату заяви про прийняття спадщини за заповітом.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, пояснення щодо позову або відзиву
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому висловлене прохання відмовити позивачу у задоволенні позовної про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що вказаний позов є безпідставним, необґрунтованим. Тернопільська міська рада Тернопільської області вказує, що головною ознакою поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Проте, як стверджує позивач, упродовж шестимісячного строку, який передбачено законодавством для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, вона перебувала за кордоном, додавши до матеріалів справи копію закордонного паспорту. Відсутність копій усіх сторін паспорта не дозволяє встановити належність документу позивачу. Факт проживання чи перебування останньої за межами України не позбавляло її можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою, як передбачено пунктом 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, чинної на час відкриття спадщини. Доказів неможливості з'явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном ОСОБА_1 не надала. Крім того, як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Також у відзиві зазначено, що судами до уваги беруться переважно письмові докази - довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки (а.с. 31, 32).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора своїм правом на надання пояснень відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не скористалася.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с. 20).
Суд протокольною ухвалою від 03 січня 2025 року закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті (а.с. 41).
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0610219752620, № 0610228256270 (а.с. 47), утім позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 23, 24).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 50), проте у відзиві Тернопільська міська рада просила розгляд справи проводити без їхньої участі (а.с. 32).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610219756405 (а.с. 46), утім нею також було подано клопотання про розгляд справи без участі, при прийнятті рішення покладається на думку суду (а.с. 44).
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2504, батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.11).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25 листопада 1996 року, видане Міським бюром технічної інвентаризації, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 (а.с. 12, 13).
Згідно договору дарування частини квартири від 27 червня 2001 року, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_6 , прийняла в дар в рівних частках на ім'я неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 належну ОСОБА_7 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О., зареєстровано в реєстрі за № 3665 (а.с. 14, 15).
Як вбачається з матеріалів справи, що 14 квітня 2016 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Нечай Л.С., зареєстровано в реєстрі за № 6-1086, яким заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належну йому на праві приватної власності частку квартири АДРЕСА_2 , (а.с. 9), про що також свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 43588910 від 14 квітня 2016 року (а.с. 10).
Згідно відповіді Першої Тернопільської державної нотаріальної контори № 1763/02-31 від 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 16, 17).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 ЦК України).
Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
2.2. Особливості спадкування у національному законодавстві урегульовані в Книзі шостій «Спадкове право» ЦК України.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216 та 1217 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (стаття 1268 ЦК України).
Цивільне законодавство встановлює строки для прийняття спадщини, а також визначає випадки, коли може бути встановлено додатковий строк для прийняття спадщини у разі пропуск такого строку.
Так, за статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша); якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (абзац перший частини другої).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, цивільне законодавство України встановлює, що спадкування можливе за заповітом або за законом, для прийняття спадщини встановлено загальний шестимісячний строк; законодавство допускає, що пропуск такого строку з поважної причини є підставою для встановлення у судовому порядку додаткового строку.
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року (справа № 6-1320цс17) зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року (справа №332/3796/19) наведено правовий висновок про те, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Суд бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 26 червня 2024 року (справа № 686/5757/23), відповідно до якого поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 45); правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними (пункт 46); якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 47).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (пункт 57). Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (пункт 58).
Крім того, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дослідила співвідношення принципу свободи заповіту з правом особи, яка пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, на визначення їй додаткового строку.
Так, найвищий суд у системі судоустрою України зазначив, що згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права (пункт 59). Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача (пункт 60). Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання, водночас прийняття спадщини є правом, а не обов'язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах; відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини, натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця (пункти 63 - 65).
Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством, водночас, як уже зазначалося, вирішення питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті спадщини, за загальним правилом, є безумовним правом спадкоємця, яке він реалізовує на власний розсуд, тож відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не порушує принципу свободи заповіту (пункти 66 - 68).
Факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв'язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім'я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту (пункт 72).
Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину. Принцип пропорційності тісно пов'язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети
(пункти 73 - 75).
У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об'єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно (пункт 76).
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування (пункт 77).
Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини (пункт 78).
Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини не можуть бути будь-які життєві обставини, які перешкодили своєчасному вчиненню активних дій для реалізації відповідного права, такі обставини мають відповідати суворим критеріям, що дають змогу визначити їх як дійсно об'єктивні, непереборні та істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини. Вочевидь необізнаність у законі або власне уявлення про механізми реалізації права на спадщину, що не підкріплені нормами чинного законодавства, не можуть вважатися об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини.
2.3. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини третя та четверта статті 77 ЦПК України).
Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в установлений законом строк спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прийняла його дружина ОСОБА_7 , як спадкоємець першої черги за законом, подавши відповідну заяву від 17 вересня 2020 року до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини після померлого.
Таким чином, відкрилась спадкова справа після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України, позивач посилалася на те, що не подала заяву про прийняття спадщини до органів нотаріату в зазначений строк, так як думала, що оскільки документи на квартиру, заповіт, знаходяться в неї, то в будь-який час зможе звернутися до нотаріуса та отримати свідоцтво про право на спадщину. Крім того, зазначає, що перебувала за кордоном. Зазначила, що пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини до органів нотаріату з поважної причини, у зв'язку з необізнаністю законодавства, щодо прийняття спадщини.
При цьому, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий висновок суду кореспондує з висновками, що містяться у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №381/4482/16-ц), від 30 січня 2020 року (справа №487/2375/18), від 31 січня 2020 року (справа №450/1383/18).
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (див., висновки Верховного Суд, сформульовані у постановах від 17 жовтня 2019 року (справа № 766/14595/16), від 30 січня 2020 року (справа № 487/2375/18), від 31 січня 2020 року (справа № 450/1383/18), від 21 квітня 2022 року (справа № 296/12109/18), від 17 серпня 2023 року (справа № 626/274/22).
Суд зазначає, що правозастосовна практика Верховного Суду щодо розв'язання спірних правовідносин аналогічних тим, які виникли у цьому провадженні, є усталеною.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи вищенаведене, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій.
Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи той факт, що у задоволенні позову про призначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом відмовлено в повному обсязі, суд вважає, що судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 81, 89, 141, 247, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про призначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом - відмовити.
2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
4. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
6. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 18 березня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Тернопільська міська рада Тернопільської області, код ЄДРПОУ: 34334305, адреса місця знаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02900587, адреса місця знаходження: вул. Коперника, 1, м. Тернопіль.
Головуючий суддяТ. І. Якімець