Справа № 308/3340/25
1-кс/308/1388/25
13 березня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді, клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12025070000000056 від 06.02.2025 року за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна,-
Прокурор ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06.02.2025 року, та у невстановленому досудовим розслідуванням точному місці, але на території Закарпатської області, з метою особистого збагачення та з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання останніми державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Усвідомлюючи неможливість одноособово вчиняти незаконні дії пов?язані з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з метою належного забезпечення конфіденційності своїх дій, перешкоджання виявленню правоохоронними органами, реалізації логістичних маршрутів з перевезення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, об?їзду контрольно-пропускних пунктів ДПСУ та НП України, ОСОБА_4 залучив до вказаної вище злочинної діяльності з числа своїх знайомих ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інших наразі невстановлених досудовим розслідуванням осіб.
Так, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_4 , у лютому 2025 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, але на території Закарпатської області, підшукав громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому під час дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, та якому у телефонному режимі повідомив, що може організувати незаконне переправлення останнього через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску за грошову винагороду у сумі 6 000 Євро, обумовивши при цьому можливі дату, місце та механізм його протиправного переплавлення через державний кордон України, на що ОСОБА_6 надав свою згоду.
У подальшому, ОСОБА_4 04.03.2025, перебуваючи у місті Калуш Івано-Франківської області, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, відповідно до попередніх домовленостей між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , останній використовуючи транспортний засіб, який перебуває в його користуванні, а саме: автомобіль марки «Шевроле» моделі «Каптіва» д.н.з. НОМЕР_1 , забрав ОСОБА_6 та повіз у напрямку Закарпатської області, при цьому надаючи поради та вказівки щодо особливостей та механізму протиправного переправлення останнього через державний кордон України.
Надалі того ж дня, тобто 04.03.2025 приблизно о 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, ОСОБА_4 зупинив транспортний засіб - автомобіль марки «Шевроле» моделі «Каптіва», д.н.з. НОМЕР_1 , на території селищної ради Мислівка Калушського району Івано-Франківської області, де повідомив ОСОБА_6 , що з метою запобігання виявленню їх незаконної діяльності необхідно буде пішком обійти контрольно-пропускний пункт НП України «В?їзд до Закарпатської області», після чого ОСОБА_4 провів ОСОБА_6 через лісово-гірську місцевість, поза межами населених пунктів та автодоріг, до села Свобода Хустського району Закарпатської області, де відповідно до попередніх домовленостей їх чекала невстановлена досудовим розслідуванням особа під керуванням транспортного засобу - автомобіля марки «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_2 .
Того ж дня, приблизно о 12 годині 42 хвилини, вказана вище невстановлена досудовим розслідуванням особа, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, посадила останнього до транспортного засобу - автомобіля марки «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_2 , та інструктуючи - надаючи поради та вказівки щодо переправлення останнього через державний кордон України, довезла його до території селищної ради Колочава Хустського району, де на них відповідно до попередніх домовленостей очікував ОСОБА_5 , котрий перебував за кермом транспортного засобу - автомобіля марки «Шкода Фабія» білого кольору д.н.з. НОМЕР_3 .
У подальшому, ОСОБА_5 , приблизно о 13 годині 40 хвилин, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, ОСОБА_5 перебуваючи за кермом транспортного засобу - автомобіля марки «Шкода Фабія» білого кольору д.н.з. НОМЕР_3 , посадив на пасажирське сидіння ОСОБА_6 та інструктуючи останнього - надаючи поради та вказівки щодо протиправного переправлення останнього через державний кордон України, перевіз його до села Угля Тячівського району Закарпатської області, де на них відповідно до попередніх домовленостей очікувала невстановлена досудовим розслідуванням особа, котра перебувала за кермом транспортного засобу - автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_4 .
Після чого того ж дня приблизно о 15 годині 00 хвилин, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, вказана вище невстановлена досудовим розслідуванням особа перебуваючи за кермом транспортного засобу - автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_4 , посадила на пасажирське сидіння ОСОБА_6 та інструктуючи останнього - надаючи поради та вказівки щодо переправлення останнього через державний кордон України, приблизно о 16 годині 05 хвилин, перевезла останнього до гаражного приміщення, яке знаходилося у селі Тересва Тячівського району Закарпатської області, на відстані приблизно 1 000 метрів від державного кордону України, та з якого відповідно до слів невстановленої досудовим розслідуванням особи, мало відбуватися безпосереднє переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України.
Проте незаконні дії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також невстановлених досудовим розслідуванням осіб були припинені, у зв?язку з їх викриттям працівниками правоохоронних органів.
Крім того встановлено, що разом з переправленням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, організовували переправлення через державний кордон України ще двох осіб, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
04.03.2025 року в проміжок часу з 22 години 39 хвилини по 00 годин 26 хвилин 05.03.2025 старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_9 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук житла розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Tecno» IMEI НОМЕР_5 , мобільний телефон марки 12 Prо IMEI НОМЕР_6 .
Вищезазначене вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та поміщено до камери зберігання речових доказів ВРОТЗ СУ ГУНП в Закарпатській області
З урахуванням наведеного, а також з метою збереження вилученого майна як речового доказу у даному кримінальному провадженні, прокурор у клопотанні просить накласти на нього арешт.
13.03.2025 року від представника власників майна ОСОБА_10 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_11 надійшли заперечення, просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зокрема зазначає, що ОСОБА_10 , яка є власником вилученого мобільного телефону 12 Prо IMEI НОМЕР_6 , не має жодного відношення до даного кримінального провадження. Також клопотання прокурора не містить обґрунтування необхідності арешту, а також не вказані ризики, передбачені ст. 170 КПК України.
Прокурор ОСОБА_12 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Власники майна у судове засідання також не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, однак у письмових запереченнях їх представника - адвоката ОСОБА_13 , останній просить розгляд клопотання провести без його участі.
У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Витягом з ЄРДР підтверджено, що ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025070000000056 від 06.02.2025 року, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 04.03.2025 року було здійснено проникнення до житла розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За даними протоколу обшуку від 04.03.2025 року слідує, що в ході такого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Tecno» IMEI НОМЕР_5 - належний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон марки IPhone 12 Prо IMEI НОМЕР_6 - належний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ..
Ухвалою слідчого судді від 11.03.2025 року задоволено клопотання слідчого ОСОБА_14 та встановлено, що обшук, який проводився 04.03.2025 року в будинку за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки "Tecno", ІМЕІ НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro», ІМЕІ НОМЕР_6 , визнано таким, що проведеним відповідно до вимог закону з наданням дозволу на обшук.
Постановою заступника начальника ВРОТЗ СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_14 від 05.03.2025 року вилучене майно визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, вивчивши подане прокурором клопотання та додані до нього докази, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, що гр. ОСОБА_5 є фігурантом даного кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів прокурора, що вилучене майно, а саме мобільний телефон марки "Tecno", ІМЕІ НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_5 має значення речового доказу у кримінальному проваджені та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки таке могло зберегти на собі сліди злочину, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (смс-повідомлення, дзвінки, контакти, тощо).
Таким чином прокурором, на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, доведено слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Прокурором у клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а відтак, за наведених вище обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речових доказів стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, а також у втраті майна, що у свою чергу очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Разом з тим, що стосується вилученого мобільного телефону марки IPhone 12 Prо IMEI НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_10 , слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість в цій частині клопотання прокурора. Зокрема прокурором не доведено, що вказаний мобільний телефон відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки клопотання не містить жодних доказів причетності ОСОБА_10 до даного кримінального правопорушення, що в належному їй мобільному телефоні може бути інформація, яка має важливе доказове значення у кримінальному провадженні, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При цьому, обов'язок доведення необхідності арешту покладається на прокурора, який звернувся з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна у спосіб, що може призвести до надмірного обмеження правомірного його володіння, а тим більше встановлення такого обмеження неправомірно, не відповідає приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 170, 173 КПК України.
Отже, з огляду на те, що достатніх доказів для арешту мобільного телефону IPhone 12 Prо IMEI НОМЕР_6 , які визначені в п.1 ч.2 ст.170 КПК України прокурором не надано, як і не доведено, що такий відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст.170 КПК України), слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту в цій частині є необґрунтованим та безпідставним, оскільки особа, що його подала, не довела необхідність такого арешту.
При цьому, враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту мобільного телефону марки "Tecno", ІМЕІ НОМЕР_5 з метою його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні, а тому клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучене майно 04.03.2025 року в ході проведення обшуку будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , по кримінальному провадженні №12025070000000056 від 06.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, із забороною користування та розпорядження, а саме:
- мобільний телефон марки «Tecno» IMEI НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Роз'яснити, що у відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити слідчому, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1