19 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/11859/24 пров. № А/857/869/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І.,
за участю секретаря Кулабухової М.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (ухвалене головуючим - суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьк) у справі № 140/11859/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі частин грошового забезпечення у вигляді щомісячної премії за березень 2021 року, надбавки за службу у нічний час в період з 19.06.2016 по 14.01.2021, доплати згідно постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 за грудень 2020 року, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 роки, компенсації за невикористану відпустку за 2020-2021 роки;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премію: за березень 2021 року у розмірі 101,704% від граничного грошового забезпечення за посадою заступника начальника Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області, що складає 7668,48 грн, з урахуванням виплачених сум, пропорційно відпрацьованому часу;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату згідно постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 в розмірі 50% від грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке складає 16314 грн;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію (частину грошового забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 19.06.2016 по 14.01.2021 в розмірі денного грошового забезпечення за відпрацьовані періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн з врахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн з врахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за:
невикористану основну та додаткову відпустки за 2020 рік - в розмірі 22214,56 грн;
додаткову відпустку за 2021 рік згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8885,82 грн;
за невикористану відпустку за 2021 рік в сумі 4442,91 грн з врахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50% від грошового забезпечення за березень 2021 року (69731,17 грн) за 24 календарних років вислуги, з врахуванням раніше виплачених сум, що складає 737228,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що за час проходження служби, а саме за період з травня 2016 року по 05.03.2021 йому всупереч ст.43 Конституції України, ч. 10 ст. 62, п.п.1,4 ч.1 ст.91, ч.1, ч.2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 4,7,11,12,13 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам, вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06.04.2016 №260, пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988, постанови КМУ від 29.04.2020 №375 Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, не було нараховано і виплачено різні види грошового забезпечення, а саме, надбавки поліцейським які виконують службові обов'язки в нічний час, премії, доплати згідно Постанови КМУ №375 від 29.04.2020, компенсації за невикористану відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 клопотання представника Головного управління Національної поліції у Волинській області про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Головного управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію (частину грошового забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 19.06.2016 по 14.01.2021 в розмірі денного грошового забезпечення за відпрацьовані періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50% від грошового забезпечення за березень 2021 року (69731,17 грн) за 24 календарних років вислуги, з врахуванням раніше виплачених сум, що складає 737228,88 грн. В решті позовних вимог ухвалено продовжити розгляд справи.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що ГУНП у Волинській області виплачено ОСОБА_2 за листопад 2020 року, грудень 2020 року та березень 2021 року премію у повному розмірі.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату згідно із постановою КМУ від 29.04.2020 №375 в розмірі 50% від грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2020 року у розмірі вирахуваному позивачем то суд першої інстанції встановив, що відповідно до матеріалів справи позивачу також здійснювалось нарахування та виплата вказаної доплати, що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2020 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУНП у Волинській області нарахувати і виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку в році звільнення в конкретній сумі, що вирахувана позивачем то суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги, оскільки відповідачем здійснено виплату позивачу компенсацію за невикористану відпустку в році звільнення у розмірі встановленому законодавством України, а саме за 7 днів невикористаної в році звільнення відпустки ОСОБА_2 виплачено 1935,59 грн, вказане підтверджується розрахунковим листом за березень 2021 року.
Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що позивач звертаючись до суду з зазначеним позовом в окремих випадках не погоджується з нарахуваннями та виплатами грошового забезпечення на виконання рішень Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №140/6609/21 та від 25.01.2023 у справі №140/6609/21. Суд звернув увагу, що вирішення питань, пов'язаних з виконанням суб'єктом владних повноважень судового рішення, врегульовано у спосіб запровадження спеціального судового контролю, який не передбачає повторного звернення до суду із самостійним позовом.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУНП у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн з урахування виплачених сум, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн з урахування виплачених сум, суд встанови, що відповідач не здійснив виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у порядку встановленому законодавством України. А відтак, дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржили позивач та відповідач.
Позивач у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції протиправно здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін. Також, вказує, що суд першої інстанції не розглянув його клопотань про витребування доказів. Наступним порушенням норм процесуального права на думку позивача є не розгляд заяви судом першої інстанції про поновлення пропущеного строку подання відповіді на відзив. Відтак, вважає, що були наявні істотні порушення норм, які регулюють судові процедури, що свідчить про упереджене ставлення до нього судом першої інстанції.
Відповідач у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що ними здійснено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік в сумі 3000 грн відповідно у порядку встановленому законодавством України.
18.03.2025 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи 19.03.2025, що призначене на 13:00 год. у зв'язку із перебуванням останнім на стаціонарному лікуванні.
За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача (його представника).
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач в період із 26.11.2009 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 05.03.2021 - у Національній поліції України.
Відповідно до послужного списку ОСОБА_1 , зокрема, 05.09.2018 по 30.07.2020 перебував на посаді заступника начальника Іваничівського відділення поліції Горохівського відділу поліції ГУНП.
Наказом ГУНП від 29.07.2020 №227 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади та призначено старшим інспектором черговим сектору реагування патрульної поліції №2 Нововолинського відділу поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП, з 30.07.2020.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року справі №140/11823/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021, визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП від 29.07.2020 №227 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади. Поновлено на посаді з 30.07.2020.
На виконання вказаного рішення суду ГУНП видано наказ від 06.11.2020 №330 о/с, яким позивача поновлено на посаді з 30.07.2020.
Наказом ГУНП від 05.03.2021 №66 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 05.03.2021.
В період проходження позивачем служби в органах Національної поліції виплата грошового забезпечення здійснювалася ГУНП, проте позивач вважає, що окремі складові його заробітної плати, такі як премія, матеріальна допомога на оздоровлення і на вирішення соціально-побутових питань, додаткова доплата, згідно Постанови №375, компенсація за службу в нічний час в поліції з 01.05.2016 по 05.03.2021 включно в розмірі до 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину в нічний час, компенсація за невикористану відпустку в році звільнення, виплачувались йому у меншому розмірі або взагалі не були встановлені.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Так, доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стосуються процесуальних порушень, які на його думку були допущені судом першої інстанції при розгляді справи.
Зокрема покликається на те, що суд першої інстанції протиправно здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Відповідно до частин 1-3 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 4 ст. 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 263 КАС України встановлено особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності.
Частиною 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:
1) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.
З системного аналізу наведеного правового регулювання, слід дійти висновку, що ч. 4 ст. 12 КАС України визначено вичерпний перелік справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, а ч. 1 ст. 263 КАС України вичерпний перелік справ, що підлягають розгляду виключно за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дана адміністративна справа не підлягає розгляду виключно як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Водночас, ч. 2 ст. 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Окрім цього, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Разом з цим, критерій «незначної складності» в світлі приписів ч. 2 ст. 257 КАС України, не є імперативним для обрання форми розгляду адміністративної справи (спрощене чи загальне позовне провадження).
Оскільки, дана справа належить до справ незначної складності, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що і було вирішено при відкритті провадження у даній справі.
Крім цього, як вірно зазначив суд першої інстанції в ухвалі від 20.11.2024, також помилковими є висновки позивача щодо імперативності приписів ч. 5 ст. 262 КАС України, згідно яких суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 тієї ж статті передбачено випадки, коли суд може відмовити в задоволенні такого клопотання.
Так, згідно наведеної норми, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу (перелік справ, які підлягають вирішенню виключно в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін);
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Так, при вирішенні питання відкриття провадження судом першої інстанції в необхідних межах було надано оцінку характеру спірних правовідносин, предмету доказування та прийнято рішення про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не розглянув його клопотань про витребування доказів то такі спростовуються матеріалами справи та самим апелянтом в апеляційній скарзі, оскільки суд першої інстанції постановив 06.12.2024 ухвалу, якою у задоволенні клопотання про витребування доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не розгляду заяви про поновлення пропущеного строку подання відповіді на відзив, то з матеріалів справи слідує, що така відповідь на відзив була прийнята судом першої інстанції, про що зазначено в оскаржуваному рішенні, і взята до уваги при розгляді справи.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді відповіді на відзив фактично дослідив наявність чи відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
Щодо долучення до матеріалів справи копії наказів Головного управління Національної поліції у Волинській області від 14.02.2025 № 81 о/с відносно ОСОБА_4 та Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.02.2024 № 109 о/с то суд зазначає, що вказані накази не стосуються безпосередньо позивача, а тому не є належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.
Будь - яких інших доводів позивачем щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, які судом першої інстанції залишено без задоволення, не наведено.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі то варто зазначити таке.
Відповідно до пункту 13 Розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено наказом МВС України №260 від 06.04.2016 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Цим же пунктом передбачено, що для розрахунку матеріальної допомоги застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату.
Відповідно до цього ж пункту виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції. Рішення про виплату та про розмір допомоги оголошується наказом.
Відповідач у відзиві стверджував, що у 2021 році матеріальна допомога ОСОБА_2 не виплачувалась у зв'язку з відсутністю асигнувань на вказані цілі.
В подальшому, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 у справі №140/6609/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області розглянути рапорти ОСОБА_1 про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, що подані ним в лютому 2021 року під час служби в поліції, із інформуванням в установленому порядку про результати їх розгляду.
Як встановив суд першої інстанції, що на виконання постанови суду, рапорти ОСОБА_1 про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, що подані ним в лютому 2021 року під час служби в поліції були розглянуті керівництвом ГУНП, а про прийняте рішення позивач був повідомлений листом від 15.02.2023 №244/05/29-2023.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів фактичної виплати матеріали справи не містять, а відтак ГУНП у Волинській області не здійснило виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у порядку встановленому законодавством України.
Разом з цим, колегія суддів встановила, що відповідач у відзиві на позовну заяву зокрема вказував, що ними здійснено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік в сумі 3000 грн відповідно у порядку встановленому законодавством України.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції та встановила колегія, що на момент розгляду справи матеріали судової справи не містили таких доказів.
Так, відповідач до апеляційної скарги долучив копію додатку № 7 до наказу ГУНП у Волинській області від 25.07.2024 № 282 о/с, а саме список для виплати матеріальної допомоги на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 140/10957/23 ОСОБА_1 : матеріальна допомога для оздоровлення - 3000 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань - 3000 грн.
Відповідно до частин 3, 4, 7 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Колегія суддів, беручи до уваги вимоги ст. 79 КАС України не вбачає підстав відступу від висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову, оскільки останнім не обґрунтовано неможливість подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього до суду першої доказів виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік в сумі 3000 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 140/11859/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 26 березня 2025 року