19 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/11859/24 пров. № А/857/34456/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І.,
за участю секретаря Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (постановлену головуючим - суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьк) про закриття провадження у справі № 140/11859/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі частин грошового забезпечення у вигляді щомісячної премії за березень 2021 року, надбавки за службу у нічний час в період з 19.06.2016 по 14.01.2021, доплати згідно постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 за грудень 2020 року, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 роки, компенсації за невикористану відпустку за 2020-2021 роки;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премію: за березень 2021 року у розмірі 101,704% від граничного грошового забезпечення за посадою заступника начальника Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області, що складає 7668,48 грн, з урахуванням виплачених сум, пропорційно відпрацьованому часу;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату згідно постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 в розмірі 50% від грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке складає 16314 грн;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію (частину грошового забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 19.06.2016 по 14.01.2021 в розмірі денного грошового забезпечення за відпрацьовані періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн з врахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн з врахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за:
невикористану основну та додаткову відпустки за 2020 рік - в розмірі 22214,56 грн;
додаткову відпустку за 2021 рік згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8885,82 грн;
за невикористану відпустку за 2021 рік в сумі 4442,91 грн з врахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50% від грошового забезпечення за березень 2021 року (69731,17 грн) за 24 календарних років вислуги, з врахуванням раніше виплачених сум, що складає 737228,88 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 19.11.2024 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Клопотання обґрунтоване тим, що судовими рішеннями у справах №140/6609/21, №140/10957/23, № 140/3317/23 вже надано оцінку діям ГУ НП у Волинській області в частині заявлених позовних вимог та здійснено усі нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 . Рішення у справах №140/6609/21, №140/10957/23, № 140/3317/23 вже набрали законної сили та відповідно до положень ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства є обов'язковими для учасників справи, для їх правонаступників, а також всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відтак, дійшли до висновку, що на даний час є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 клопотання представника Головного управління Національної поліції у Волинській області про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Головного управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію (частину грошового забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 19.06.2016 по 14.01.2021 в розмірі денного грошового забезпечення за відпрацьовані періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50% від грошового забезпечення за березень 2021 року (69731,17 грн) за 24 календарних років вислуги, з врахуванням раніше виплачених сум, що складає 737228,88 грн. В решті позовних вимог ухвалено продовжити розгляд справи.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет, (аналогічні позовні вимоги хоча по-різному висловлені, але однакові по суті) та з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, зокрема у справах №140/6609/21, №140/3317/23 та №140/10957/23.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі. Вважає, що суд першої інстанцій належним чином не з'ясував підстав позову у цій справі, доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, якими їх підтверджує та прийняв передчасне судове рішення.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
18.03.2025 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи 19.03.2025, що призначене на 13:00 год. у зв'язку із перебуванням останнім на стаціонарному лікуванні.
За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача (його представника).
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих же підстав.
Відтак, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Так, закриваючи провадження в частині позовних вимог суд першої інстанції виходи з того, що у позові ОСОБА_1 просить зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50% від грошового забезпечення за березень 2021 року (69731,17 грн) за 24 календарних років вислуги, з врахуванням раніше виплачених сум, що складає 737228,88 грн.
Однак суд першої інстанції дійшов висновку, що така позовна вимога уже була предметом розгляду у справі №140/3317/23, рішенням у якій в задоволенні такої вимоги відмовлено. Судом встановлено, що ГУ НП у Волинській області правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень нарахував позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (24 роки 06 місяців 03 дні).
Крім цього, позивач просить зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію (частину грошового забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 19.06.2016 по 14.01.2021 в розмірі денного грошового забезпечення за відпрацьовані періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Проте, суд першої інстанції встановив, що згідно із даними автоматизованої системи документообігу «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що ОСОБА_1 19.05.2023 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі частин грошового забезпечення у вигляді щомісячної премії за період 2020-2021 років, надбавки за службу у нічний час в період з 19.06.2016 по 13.01.2021, доплати згідно постанови КМУ від 29.04.2020 №375за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2021 роки, компенсації за невикористану відпустку за 2021 рік;
зобов'язати нарахувати і виплатити премію:
за листопад 2020 року розмірі 71,523% до грошового забезпечення у сумі 9029,06 грн., що складається з окладу за посадою, окладу за званням, надбавки за вислугу років - 7540 та нічних за жовтень 2020 року у сумі - 419,16 грн., яка входить в суму грошового забезпечення за листопад 2020 року, з урахуванням виплачених сум;
за грудень 2020 року у розмірі 101,704% до грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років -у сумі 7540 грн. + 200 грн. надбавка за службу у нічний час за листопад 2020 року, яка входить в суму грошового забезпечення за грудень 2020 року, з урахуванням виплачених сум;
за березень 2021 року у розмірі 100% від грошового забезпечення, що складає 2179,52 та включає в себе посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років, індексацію у сумі 2022,02 грн. та надбавку за службу в нічний час у сумі 157,5 грн. з врахуванням виплачених сум;
зобов'язати нарахувати і виплатити доплату згіднопостанови КМУ від 29.04.2020 №375в розмірі 50% від грошового забезпечення яке складається із наступних сум: грошове забезпечення за серпень 2020 року -16204,94 грн; грошового забезпечення за вересень 2020 року - 15682,2 грн; грошового забезпечення за жовтень 2020 року - 16562,87 грн; грошового забезпечення за листопад 2020 року - 14421,71 грн; грошове забезпечення за лютий 2021 року -16312,99 грн; грошове забезпечення за березень 2021 року - 4179,45 грн;
зобов'язати нарахувати і виплатити доплату за службу в нічний час за вересень та жовтень 2020 року згідно посадового окладу 3000 грн;
зобов'язати нарахувати і виплатити компенсацію (частину грошового забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 19 червня 2016 року по 14 січня 2021 року в розмірі денного грошового забезпечення за відпрацьовані періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;
зобов'язати нарахувати і виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення: за вересень 2020 року в розмірі грошового забезпечення за серпень 16204,94 грн з урахуванням виплачених сум; за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн;
зобов'язати нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за: лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн; за грудень 2020 року в розмірі грошового утримання за листопад 2020 року, що складає 14421,71 грн з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати нарахувати і виплатити компенсацію за невикористану відпустку в році звільнення, яка встановлена Порядком №260, в розмірі 2961,94 грн з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №140/10957/23 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у вказаній справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №140/10957/23 скасовано та прийнято новупостанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі:
надбавки за службу у нічний час за вересень-жовтень 2020 року;
доплати згіднопостанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375;
матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік;
компенсації за невикористану відпустку за 2021 рік.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за серпень, вересень та жовтень 2020 року згідно посадового окладу 3000 грн, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №37 5виходячи з граничного розміру 50 відсотків грошового забезпечення за серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року, за лютий 2021 року з розрахунку посадового окладу 3000 грн з урахування виплачених сум та за березень 2021 року з урахуванням фактично відпрацьованих днів.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в році звільнення, яка встановлена Порядком № 260, в розмірі 2961,94 грн з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що судовим рішеннями у справах №140/6609/21, №140/3317/23 та №140/10957/23 надано оцінку діям Головного управління Національної поліції у Волинській області в частині заявлених позовних вимог та здійснено усі нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , що фактично що є предметом даного спору у даній справі №140/11859/24.
Разом з цим, колегія суддів поділяє твердження апелянта, що позовні вимоги у справі № 140/11859/24 не є тотожними з позовними вимоги у згаданих вище справах з огляду на таке.
Так, позовні вимоги та підстави для подання позову щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у справі № 140/3317/23 та 140/11859/24 різні.
Зокрема у позовній заяві в справі № 140/3317/23 позовна вимога була наступна: «Визнати протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50% від грошового забезпечення в сумі 11385,4 грн за 30 років календарної вислуги з врахуванням раніше виплачених сум, зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 169650 грн (50% від грошового забезпечення в сумі 11310 грн за 30 років календарної вислуги) з врахуванням раніше виплачених сум».
Позовна вимога у справі № 140/11859/24 наступна: «Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50% від грошового забезпечення за березень 2021 року (69731,17 грн) за 24 календарних років вислуги, з врахуванням раніше виплачених сум, що складає 737228,88 грн.»
За змістом позовні вимоги абсолютно різні. В позовній вимозі у справі № 140/3317/23 підставами позову зазначено наявність 30 років календарної вислуги в тому числі на пільгових умовах з грошового забезпечення 11310 грн.».
В позовній вимозі у справі № 140/11859/24 підставами є 24 роки календарної вислуги та грошове забезпечення за березень 2021 року, яке було виплачено на піставі судових рішень, зокрема і в справі № 140/10957/23.
Відповідно на час розгляду справи № 140/3317/23 підстав, які виникли після розгляду справи № 140/10957/23 ще не існувало.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу нате, що додані до позовної заяви докази у справі № 140/11859/24 не були і не могли бути предметом дослідження у справі № 140/3317/23, тому що з'явилися вже після розгляду справи № 140/10957/23.
Таким чином, предмет і підстави позову у справі № 140/3317/23 та у справі № 140/11859/24 не є тотожними, що виключає правові підстави для закриття провадження у справі у цій частині.
Щодо позовної вимоги про виплату компенсації за службу в нічний час то слід зазначити таке.
Підставами позову у справі № 140/6609/21 були періоди, листи Володимир- Волинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 06.04.2021, 07.04.2021 №№6051/52/01-2021, 1286/52/1/01-2021 відповідно і виплати були здійснені за періоди зазначені в цих листах.
Підставами позову у справі № 140/10957/23 були копії добових нарядів Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє доводи апелянта про передчасність висновку суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, щост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року про закриття провадження у справі № 140/11859/24 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 26 березня 2025 року