24 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7154/24 пров. № А/857/21952/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року (суддя - Ланкевич А.З., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №380/7154/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ у Львівській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо недоплати пенсії; 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на день прийняття рішення суду відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру основної пенсії 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50 % мінімальної пенсії за віком; 3) зобов'язати відповідача станом на день прийняття рішення суду встановити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, та виплачувати її в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач подав відзив на позовну заяву, вважаючи таку безпідставною, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду є безпідставним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення або перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду в установленому порядку особисто або через законного представника. У даному випадку має місце відсутність звернення позивача з заявою про переведення перерахунку пенсії відповідно до Порядку №22-1. У зв'язку із неналежним зверненням позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області її заява була розглянута в межах повноважень відповідно до Закону України “Про звернення громадян». Розглянувши звернення позивача від 17.01.2024 Головним управлінням заявниці було надано відповідь на звернення за № 2966-1866/0-52/8-1300/24 від 31.01.2024. Щодо вимог позивача здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то такі задоволенню не підлягають, оскільки пенсія ОСОБА_1 обчислена та виплачується відповідно до чинного законодавства. Також зазначає скаржник, що задовольняючи позовні вимоги позивача щодо проведення перерахунку пенсії з 01.07.2021, суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачем пропущено строк звернення до суду із адміністративним позовом. Позивач у своїй позовній заяві просила провести перерахунок пенсії з 01.07.2023 (що також є порушенням строків звернення до суду з адміністративним позовом). За перерахунком пенсії позивач звернулася 17.01.2024. Позивач не зверталася до суду з клопотанням про поновлення строку для звернення з адміністративним позов, не наводила поважних причин пропуску строку. Крім того вказує апелянт, що зобов'язуючи Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії з 01.07.2021, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог позивача.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 26.07.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 06.10.2006 року їй призначено пенсію за віком згідно ст.55 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 31.07.2019 року, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені Законом України від 28.02.1991 року №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.8).
07.07.2021 року позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно протоколу про перерахунок пенсії, станом на 01.03.2024 року розмір пенсійної виплати позивача становить 5621,66 грн, зокрема: мінімальна пенсія особам з інвалідністю ЧАЕС - 5450,84 грн (3700,00*1,14*1,197*1.0796); додаткова пенсія особам з інвалідністю ІІІ групи з числа потерпілих на ЧАЕС - 170,82 грн..
З приводу перерахунку пенсії та подальшої її виплати у встановленому законом розмірі позивач 17 січня 2024 року звернулась до відповідача із заявою, на яку отримала відповідь від 31.01.2024 про відмову у проведенні спірного перерахунку пенсії.
Вважаючи таку відмову відповідача незаконною та безпідставною, позивач звернулася з цим позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII), за змістом статті 1 якого цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення».
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України № 76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі також - Закон № 76-VIII), яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: “Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
Конституційний Суд України в Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону № 76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Частинами 1 та 2 статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні за змістом положення містяться в частині першій статті 91 Закону України “Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII).
Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннями статті 97 Закону № 2136-VIII, відповідно до частини 1 якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Керуючись зазначеними нормами Закону № 2136-VIII, Конституційний Суд України Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, за змістом частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-ІХ) розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Таким чином, статтею 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону № 1584-ІХ визначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 (далі - Порядок № 1210) дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила Порядку № 1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов'язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.
Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов'язання держави перед громадянами, які втратили здоров'я внаслідок того, що держава свого часу зобов'язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону № 230/96-ВР.
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
Як уже було зазначено, у пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Враховуючи, що внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законодавець порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 та постанові Верховного Суду від 25.12.2024 у справі №240/136/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для застосування норми статті 54 Закону №796 у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.
У цій частині окружним судом ухвалено рішення суду з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ з огляду на те, що позивач із заявою про перерахунок пенсії відповідної форми до органу Пенсійного фонду відповідної форми не зверталася, то такі судом відхиляються, оскільки норми Закону №796-XII не передбачають подання особою будь-яких заяв для перерахунку пенсії у відповідності до норм статті 54 Закону №796-XII, а тому такий перерахунок повинен бути здійснений відповідачем самостійно з моменту набуття права на такий перерахунок чи з моменту відновлення такого права правовими актами.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивач зверталась до відповідача із заявою від 17.01.2024 з приводу перерахунку пенсії та подальшої її виплати у встановленому законом розмірі, на яку отримала відповідь від 31.01.2024 про відмову у проведенні спірного перерахунку пенсії.
Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом, то такі колегією суддів відхиляються з урахуванням того, що позивач на виконання вимоги ухвали суду першої інстанції від 05.04.2024 про залишення позовної заяви без руху подала заяву від 30.05.2024, у якій уточнила свої вимоги щодо питання про період перерахунку пенсії, вказавши, що позивач ставить питання лише про перерахунок пенсії на день прийняття рішення суду, а не за період з 01.07.2023 року.
Крім цього, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на уточнені позовні вимоги та безпідставно вийшов за межі позовних вимог, задовільнивши такі за період з 01.07.2021 року. Тому, рішення суду першої інстанції у цій частині належить змінити, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду формулювання «за період з 01.07.2021 року» змінити на «за період з 26.07.2024 року».
Інші доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують, тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для їхнього детального аналізу.
Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року в адміністративній справі №380/7154/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - змінити, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «за період з 01.07.2021 року» змінити на «за період з 26.07.2024 року».
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року в адміністративній справі №380/7154/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль