Провадження 11-кп/824/3562/2025 Категорія: ч. 3 ст. 187 КК України
ЄУН 733/792/21 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
перекладача ОСОБА_6
в режимі відеоконференції
прокурора ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 про продовження обвинуваченому за ч. 3 ст. 187 КК України ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
Вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 2 березня 2023 рокуОСОБА_11 визнаний винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частки належного йому на праві власності майна.
На вказаний вирок в інтересах обвинуваченого захисниками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 подані апеляційні скарги.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишені без задоволення, а вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 2 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 4 лютого 2025 року частково задоволена касаційна скарга засудженого ОСОБА_9 , ухвала Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року щодо ОСОБА_9 скасована, призначений новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Цією ж постановою ОСОБА_14 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Апеляційний розгляд призначений на 19 березня 2025 року.
До початку апеляційного розгляду від прокурора у кримінальному провадженні надійшло клопотання про подовження обвинуваченому строку тримання під вартою до набрання вироком законної сили, яке обґрунтоване тим, що у кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме:
- ризик переховування від суду, оскільки ОСОБА_15 обґрунтовано визнано винуватим за ч. 3 ст. 187 КПК України, що у відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, за вчинення якого передбачено безальтернативне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років;
ОСОБА_11 є громадянином іншої держави - Грузії, зареєстрований на тимчасово окупованій території, тобто, на даний час визначеного місця проживання не має. Перебуваючи на волі та розуміючи необхідність та невідворотність покарання у виді позбавлення волі за ухваленим вироком, може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності;
- ризик продовження протиправної поведінки та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки офіційного працевлаштування не мав та не мав (відповідно засоби до існування відсутні), а тому з високою вірогідністю слід вважати, що, не перебуваючи під вартою, обвинувачений продовжить вчиняти злочини проти власності;
- ризик незаконного впливу на свідка вчинення злочину, на показання якого, у тому числі, ґрунтується вирок;
- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, адже будь-яка неявка обвинуваченого до апеляційного суду, за наявності у ОСОБА_9 небажання брати участь, унеможливлять розгляд справи.
На переконання прокурора, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, зокрема, особисте зобов'язання, особиста порука і застава - у зв'язку з наявністю перелічених ризиків, а для особистої поруки - також відсутність бажаючих осіб, які забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого; домашній арешт неможливий через фактичну відсутність постійного фактичного місця проживання.
Також прокурором надані документи, які підтверджують направлення копії клопотання обвинуваченому та захисникам (ас. 146-151 т. 5).
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав подане клопотання.
Захисник заперечував проти заявленого прокурором клопотання, вказуючи про безпідставність та необґрунтованість як обвинувачення, так і заявлених прокурором ризиків, які жодним чином не підтверджені. Також захисник наголосив на тому, що ОСОБА_11 тривалий час проживає в Україні, має родину, працював, що не враховує прокурор, однак, свідчить про відсутність ризику переховування. Окрім того, захисник зазначив про відсутність ризику впливу на свідка, оскільки свідок під час попереднього апеляційного розгляду надав показання на користь ОСОБА_9 , а тому відсутній будь-який сенс впливати на свідка. Також безпідставними є і доводи клопотання прокурора про наявність ризику вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_11 до будь-якого виду відповідальності не притягувався. На переконання захисника, є підстави для застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді застави, який надасть можливість провести апеляційний розгляд та довести невинуватість ОСОБА_16 .
Обвинувачений підтримав позицію захисника, вказавши, що він не вчиняв злочину, в якому його обвинувачують.
Вислухавши позицію учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали, обговоривши доводи клопотання прокурора, колегія суддів доходить такого висновку.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги стадію даного судового провадження, те, що апеляційний розгляд ще не розпочатий, за оскаржуваним вироком суду ОСОБА_14 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 8 років 6 місяць, яке слід відбувати реально, а тому, на думку колегії суддів, наявний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду з метою уникнення відбування призначеного за вироком суду покарання, а також, як обґрунтовано вказав прокурор, з урахуванням заяви обвинуваченого про його обов'язкову участь під час апеляційного розгляду, неявками в судові засідання може перешкоджати кримінальному провадженню.
Щодо наявності ризиків незаконного впливу на свідка, то у цій частині колегія суддів вважає, що на даний час вказаний ризик наявний, хоча і зменшився, з огляду на те, що свідки допитані в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду іншим складом суду, на даний час питання дослідження доказів не вирішено.
Щодо наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то будь-яких доказів на підтвердження вказаного ризику матеріали справи не містять і прокурором не надано.
Окремо, враховуючи встановлені на даний час підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, стадію апеляційного розгляду, а саме, те, що розгляд апеляційних скарг по суті не розпочатий, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, те, що ОСОБА_11 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, колегія суддів доходить висновку, що підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави на даний час не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішення «Руслан Яковенко проти України» зазначив, що, починаючи з дати постановлення вироку, навіть, якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити, підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом», тобто у розумінні підпункту «а» пункту 1 ст. 5 Конвенції на законних підставах.
Окрім того, у вказаному рішенні Європейський суд наголосив, що навіть якщо національне законодавство передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
У такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання, а питання щодо законності такого тримання під вартою можуть бути переглянуті лише, коли виникають нові обставини.
За таких обставин тримання особи під вартою за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак яким особі призначено покарання у виді позбавлення волі, є таким, що у повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст. 377 КПК України, якщо обвинуваченого, який тримається під вартою, засуджено до позбавлення волі, суд лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Проте таких виняткових обставин сторонами не зазначено.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на даний час строк перебування обвинуваченого під вартою не можна визнати таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності між повагою на його особисту свободу та публічними інтересами, а тому колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням положень ст. 377 КПК України, до набрання вироком законної сили, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
За таких обставин клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 405 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4