Провадження 11-кп/824/3439/2025 Категорія: ч. 1 ст. 289 КК України
ЄУН 757/24145/20-к Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
17 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12020100060001508, внесеному до ЄРДР 13 квітня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року, яким
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слободо-Петрівка, Гребінківського району, Полтавської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не маючого судимості згідно ст. 89 КК України,
визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом частково складання призначеного покарання за даним вироком та невідбутої частини покарання, призначеного за вироками Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року та 15 червня 2021 року, призначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі,
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що13 квітня 2020 року близько
04.00 год. прибув на місце стоянки мотоцикла, за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме: мотоциклом марки «GEON X- ROAD 250», 2017 року випуску, чорного кольору, рама № НОМЕР_2 , державний номерний зна НОМЕР_3 , законним користувачем якого є ОСОБА_9 .
У подальшому ОСОБА_7 підійшов до вказаного мотоцикла і, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, використовуючи власну фізичну силу та за допомогою ОСОБА_10 , котрому також не повідомив про свої злочинні наміри, всупереч волі законного користувача завантажили вищевказаний мотоцикл у транспортний засіб марки «Renault traffic» державний номерний знак НОМЕР_4 , використовуючи його як знаряддя вчинення злочину.
Надалі, продовжуючи свої злочинні дії, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 доставив мотоцикл марки «GEON X-ROAD 250», 2017 року випуску, чорного кольору, рама № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , до гаражного приміщення за адресою: м. Київ, пр. Тичини, 7а, для подальшого його зберігання, тобто, таким чином ОСОБА_7 незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, законним користувачем якого є ОСОБА_9 .
Цим же вироком вирішено долю речових доказів.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеності його вини, вважаючи незаконним вирок суду в частині призначеного покарання, заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити ухвалу, якою вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; призначити обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання за вироком Святошинського районного суду від 15 червня 2021 року, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці; у решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що покарання, призначене обвинуваченому вироком Святошинського районного суду від 10 грудня 2020 року увійшло до остаточного покарання, визначеного обвинуваченому наступним за часом вироком Святошинського районного суду від 15 червня 2021 року. Таким чином, на думку прокурора, повторне врахування під час призначення остаточного покарання вироку Святошинського районного суду від 10 грудня 2020 року є зайвим.
Потерпілий ОСОБА_9 , який повідомлявся про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.
Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і докази відносно них відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися. Фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і ніким з учасників апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України перевірці апеляційним судом не підлягають.
Дії обвинуваченого за встановлених судом обставин правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Прокурором ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду не заперечуються фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 289 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, суд врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність (відсутність) обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а саме, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке є нетяжким (ст. 12 КК України), раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, хоча судимість погашена, майно потерпілому повернуто і він претензій до обвинуваченого не має, обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а тому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, проте в мінімальних межах, передбачених санкцією статті кримінального закону.
Разом з тим, з огляду на той факт, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив 13 квітня 2020 року, тобто до постановлення вироків, а саме:
- 10 грудня 2020 року Святошинського районного суду м. Києва, яким його засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України на 2 роки;
- 15 червня 2021 року Святошинського районного суду м. Києва, яким його засуджено за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, -
суд дійшов висновку, що остаточне покарання за сукупністю злочинів слід призначити із застосуванням положень ч.4 ст. 70 КК України.
Прокурором не заперечується призначення обвинуваченому за ч. 1 ст. 289 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі, і з таким покарання погоджується і колегія суддів.
У той же час прокурор вважає безпідставним при призначенні обвинуваченому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України врахування покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року, яке увійшло до остаточного покарання, визначеного обвинуваченому наступним за часом вироком Святошинського районного суду від 15 червня 2021 року.
Колегія суддів частково погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Якщо особі, що вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком їй призначається покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються, і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно (Постанова ОП ККС ВС від 1 квітня 2024 року у справі № 183/6854/20 (провадження № 51-4885кмо23).
З урахуванням того, що злочин, за вчинення якого ОСОБА_7 визнаний винуватим оскаржуваним вироком, вчинив до постановлення 10 грудня 2020 року Святошинського районного суду м. Києва, яким його засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України на 2 роки, то вказані вироки підлягали самостійному виконанню, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України слід було призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши один із принципів, передбачених ч. 1 ст. 70 КК України, покарання, врахувавши покарання, призначене за оскаржуваним вироком, та покарання, призначене за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути наведені порушення вимог закону, оскільки тим самим погіршується становище обвинуваченого, що в силу ст. 420, 421 КПК України можливе лише за апеляційною скаргою прокурора, в якій ставиться питання про постановлення нового вироку. Однак, прокурором апеляційна скарга у цій частині не подана.
Окрім того, суд першої інстанції застосував принцип часткового складання призначеного покарання за оскаржуваним вироком та невідбутої частини покарання, призначеного за вироками Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року та 15 червня 2021 року. Проте, такий принцип передбачений положеннями ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.
Саме такий принцип просить застосувати і прокурор в апеляційній скарзі, що суперечить вимогам закону, оскільки положеннями ст. 70 КК України передбачені принципи призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, вирок суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, а вирок суду - зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 рокущодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України -змінити в частині призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання: на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироками Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року та від 15 червня 2021 року визначити ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень покарання у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим, який утримується під вартою, - у той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4