Провадження № 11-кп/824/445/202 Категорія: ч. 1 ст. 171, ч. 3 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України
ЄУН: 756/5664/20 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
17 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
ОСОБА_7
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
ОСОБА_10
потерпілих ОСОБА_11
ОСОБА_12
представників потерпілих ОСОБА_13
ОСОБА_14
захисників ОСОБА_15
ОСОБА_16
ОСОБА_17
ОСОБА_18
обвинувачених ОСОБА_19 ОСОБА_20
ОСОБА_21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12021105010001903, внесеного до ЄРДР 4 жовтня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 3 ст. 171 КК України, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - кожного - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України, за апеляційними скаргами з доповненнями захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 , потерпілого ОСОБА_11 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року, яким
ОСОБА_22 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, з освітою вищою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 3 ст. 171 КК України, та призначено покарання:
- за ч.1 ст. 171 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.;
- за ч.3 ст. 171 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
ОСОБА_23 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Першотравневе, Першотравневого району, Донецької області, громадянина України, з освітою вищою, працюючого АТ «Укрексімбанк» на посаді директора Департаменту банківської безпеки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України, та призначено покарання:
- за ч.1 ст. 171 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.;
- за ч.2 ст. 171 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисяча сімсот) грн.;
- за ч.1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисяча сімсот) грн.;
ОСОБА_24 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, з освітою вищою, працюючого начальником управління внутрішньої безпеки цивільного захисту та охорони АТ «Укрексімбанк», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України, та призначено покарання:
- за ч.1 ст. 171 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.;
- за ч. 2 ст. 171 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисяча сімсот) грн.;
- за ч.1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисяча сімсот) грн.;
Вироком суду ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, Законом України «Про інформацію» врегульовано діяльність журналістів, зокрема:
Стаття 5. Право на інформацію
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Стаття 7. Охорона права на інформацію
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.
Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Стаття 24. Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації
Забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.
Ця заборона не поширюється на випадки, коли попереднє узгодження інформації здійснюється на підставі закону, а також у разі накладення судом заборони на поширення інформації.
Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику тягне за собою відповідальність згідно із законами України.
Стаття 25. Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів
Під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо - та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі закону.
Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні га медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом.
Крім того, відповідно до Статуту акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1250 від 10 серпня 2000 року, правління - виконавчий орган Банку, що здійснює поточне управління його діяльністю.
Правління діє у межах своїх повноважень та підзвітне наглядовій раді.
22 вересня 2021 року редакцією представництва «Радіо Свобода» узгоджено час та перелік питань для інтерв'ю за участю голови правління AT «Укрексімбанк» ОСОБА_19 та прес-секретаря банку ОСОБА_25
4 жовтня 2021 року приблизно о 12 годині, перебуваючи у приміщенні кабінету голови правління AT «Укрексімбанк» за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, 127, журналіст ОСОБА_11 , діючи на підставі запиту та редакційного завдання представництва «Радіо Свобода», керуючись положеннями Закону України «Про інформацію», здійснюючи свою професійну діяльність, з участю ОСОБА_12 , оператора «Радіо Свобода», який здійснював відеозапис, проводив інтерв'ю із записом відео коментаря за участю Голови правління AT «Укрексімбанк» ОСОБА_19 та прес-секретаря AT «Укрексімбанк», (в подальшому особа № 2) провадження щодо якого зупинено в зв'язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації. Запис відео коментаря, який здійснював оператор ОСОБА_12 , фіксувався за допомогою відео камер «Саnоn» та зберігався на носій інформації - карти пам'яті об'ємом 32 GB.
4 жовтня 2021 року приблизно о 13.10 год., під час проведення інтерв'ю із застосуванням аудіо та відеозапису, у зв'язку з виниклими новими питаннями зі сторони журналіста, ОСОБА_19 , достовірно знаючи про вимоги діючого законодавства щодо захисту прав журналістів, займаючи посаду голови правління AT «Укрексімбанк», будучи службовою особою, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, діючи в порушення вимог ст.ст.24, 25 Закону України «Про інформацію», посягаючи на свободу думки і слова, використовуючи своє службове становище, вчинюючи вербальний вплив на журналістів з метою перешкоджання виконання ними професійних обов'язків, надав вказівку Особі_2, провадження щодо якого зупинено у зв'язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, - прес-секретарю AT «Укрексімбанк» та ОСОБА_20 - директору Департаменту банківської безпеки AT «Укрексімбанк», які перебували в приміщенні службового кабінету, вилучити журналістське обладнання та видалити запис інтерв'ю.
У той же час, до вказаного кабінету зайшов начальник управління внутрішньої безпеки цивільного захисту та охорони AT «Укрексімбанк» ОСОБА_26 та разом з Особою_2, провадження щодо якого зупинено в зв'язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, та ОСОБА_20 , перебуваючи в службовому кабінеті голови правління AT «Укрексімбанк», розташованого в приміщенні банку за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, 127, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 24, 25 Закону України «Про інформацію», почали виконувати незаконну вказівку ОСОБА_19 , який, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище, надав вказівку підлеглим вилучити журналістське обладнання та видалити запис інтерв'ю.
У зв'язку з цим, ігноруючи вимоги журналіста ОСОБА_11 щодо припинення протиправних дій, ОСОБА_26 та ОСОБА_20 , діючи умисно, застосовуючи фізичну силу, а також здійснюючи вплив на ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у вербальній формі, а також шляхом застосування фізичного впливу на оператора ОСОБА_12 , викликавши в останнього болісні відчуття, а саме викрутили руки останньому, та разом з Особою_2, провадження щодо якого зупинено в зв'язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, відібрали у ОСОБА_12 , оператора «Радіо Свобода», техніку, зокрема відеокамери «Саnоn» та карти пам'яті із зафіксованим інтерв'ю, винесли їх з кабінету, де проводилось інтерв'ю та за допомогою комп'ютерної техніки, протиправно, не дивлячись на заперечення журналістів представництва «Радіо Свобода», видалили запис здійснений під час інтерв'ю.
Дії обвинувачених судом кваліфіковані:
ОСОБА_19 :
- за ч.1 ст. 171 КК України, як незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв'язку із своєю професійною діяльністю;
- за ч.3 ст. 171 КК України, як вплив у будь-які формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов'язків, вчиненого службовою особою з використанням свого службового становища,
- ОСОБА_27 :
- за ч.1 ст. 171 КК України, як незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв'язку із своєю професійною діяльністю;
- за ч. 2 ст. 171 КК України, як вплив у будь-які формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов'язків;
- за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень,
- ОСОБА_21 :
- за ч.1 ст. 171 КК України, як незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв'язку із своєю професійною діяльністю;
- за ч. 2 ст. 171 КК України, - вплив у будь-які формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов'язків;
- за ч. 1 ст. 126 КК України, - умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить вирок суду скасувати, ухвалити рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_21 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення; а також на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_21 в суді за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст.126 КК України, і вичерпані можливості їх отримати.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_19 покарання, потерпілий ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить вирок суду відносно ОСОБА_19 змінити в частині призначеного покарання, визнати ОСОБА_19 винуватим та призначити покарання:
- за ч.1 ст. 171 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.;
- за ч. 3 ст. 171 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн., з позбавлення права займати керівні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в державних чи комунальних установах та організаціях на строк три роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн., з позбавлення права займати керівні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальнихпідприємствах, в державних чи комунальних установах та організаціях на строк три роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
Захисник ОСОБА_18 подала заперечення на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_11 , які містять у собі апеляційні вимоги щодо неправильності та незаконності вироку у цілому та безпідставності поданої потерпілим апеляційної скарги.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_19 , захисник ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 , захисник ОСОБА_18 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_20 подали клопотання за згодою кожного обвинуваченого про скасування вироку суду, звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цих підстав.
Клопотання захисників обґрунтовані тим, що ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 інкримінувалось вчинення 4 жовтня 2021 року кримінальних проступків. Станом на час апеляційного розгляду вирок суду не набрав законної сили. Станом на час апеляційного розгляду закінчились строки давності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, - 3 роки. Обвинувачені не ухилялись від досудового розслідування та суду, перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, нових злочинів не вчиняли, надали згоду про звільнення кожного з них від кримінальної відповідальності на цій підставі. За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - на підставі ст. 49 КК України звільненню від кримінальної відповідальності за інкриміновані їм кримінальні проступки, а кримінальне провадження щодо кожного з них закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
За змістом ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Заслухавши:
- позицію захисників та обвинувачених, які підтримали подані клопотання, обвинувачені надали згоду на звільнення кожного з них від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України,
- представників потерпілих, які заперечували проти задоволення клопотань, вказавши, що сторона захисту навмисно затягувала розгляд справи, що свідчить про те, що обвинувачені ухилялись від суду, а, відтак, відсутні підстави для задоволення поданих клопотань;
- потерпілих, які підтримали думку своїх представників,
- прокурора, який вказав про те, що наявні підставі для задоволення поданих клопотань,
- дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи клопотань, колегія суддів доходить такого висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 285 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України, у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Під час апеляційного розгляду обвинувачені надали згоду на звільнення кожного з них від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності притягнення їх до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Положення ст. 49 КК України та ст. 285 КПК України зобов'язують суд, за наявності відповідних підстав та згоди обвинуваченого, звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ст. 285 КПК України колегією суддів кожному з обвинувачених роз'яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності і, з урахуванням позиції захисту, викладеній як в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_15 , так і у запереченнях захисника ОСОБА_18 , право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, на що кожний з обвинувачених надав свою згоду саме на розгляд клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що кожному з них зрозуміла така підстава звільнення від кримінальної відповідальності.
Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч.1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору безпосередньо кожного з обвинувачених, яким роз'яснені наслідки задоволення поданих клопотань та які висловили свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав, вислухавши позицію інших учасників апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку про задоволення поданих клопотань.
При цьому колегія суддів враховує, що положення ст. 49 КК України передбачають, що звільнити від кримінальної відповідальності можливо лише особу у разі вчинення нею кримінального правопорушення.
Водночас, як зазначено у ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
З огляду на викладене, така умова для звільнення особи від кримінальної відповідальності, як вчинення особою кримінального правопорушення, передбачена ст. 49 КК України, обмежується лише фактом притягнення особи до кримінальної відповідальності та згодою такої особи на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав. Більш широке тлумачення зазначеної норми, зокрема, доведення факту вчинення кримінального правопорушення, вочевидь, буде становити порушення презумпції невинуватості.
Водночас, згідно з положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к зауважив, що невизнання підозрюваним (обвинуваченим) вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності та за умови роз'яснення суті підозри (обвинувачення), підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Відтак, при закритті провадження по справі з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини особи судом не вирішується.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження оскаржуваним вироком обвинувачені визнані винуватими у вчиненні 4 жовтня 2021 року кримінальних правопорушень:
- ОСОБА_19 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 3 ст. 171 КК України;
- ОСОБА_20 та ОСОБА_21 - кожний - визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України.
Станом на 4 жовтня 2021 року:
- санкція ч. 1 ст. 171 КК України передбачала покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років;
- санкція ч. 2 ст. 171 КК України передбачала покарання у виді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років;
- санкція ч. 3 ст. 171 КК України передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого;
- санкція ч. 1 ст. 126 КК України передбачала покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
Станом на час апеляційного розгляду:
- санкція ч. 1 ст. 171 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк;
- санкція ч. 2 ст. 171 КК України передбачає покарання у виді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до чотирьох років, або обмеженням волі на той самий строк;
- санкція ч. 3 ст. 171 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого;
- санкція ч. 1 ст. 126 КК України не змінювалась.
Згідно з положеннями ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини (ч. 1).
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 2).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - кожний - визнані винуватими у вчиненні кримінальних проступків.
Згідно з положеннями ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Таким чином колегія суддів враховує, що ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 обвинувачувались та оскаржуваним вироком визнані винуватими у вчиненні 4 жовтня 2021 року кримінальних проступків, за які передбачено найсуворіше покарання у виді обмеження волі, і з дня вчинення кримінальних правопорушень до моменту апеляційного розгляду пройшло більше 3 років, а, відтак, на думку колегії суддів, є правові підстави для звільнення ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - кожного - від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення у зв'язку із закінченням строків давності притягнення кожного з них до кримінальної відповідальності.
Окрім того, колегія суддів враховує, що матеріали провадження не містять даних про те, що обвинувачені ухилялись від досудового розслідування або суду, а також відсутні відомості про те, що обвинувачені протягом вказаного строку вчиняли інші кримінальні правопорушення, що підтверджується наданими стороною захисту Витягами з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на час апеляційного розгляду, тобто, відсутні відомості про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.
Доводи представників потерпілих про те, що сторона захисту навмисно затягувала розгляд справи, що свідчить про те, що обвинувачені ухилялись від суду, а, відтак, відсутні підстави для задоволення поданих клопотань, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження (т. 4-т.7) встановлено, що під час судового розгляду в суді першої інстанції судові засідання відкладались за клопотанням представника потерпілих - адвоката ОСОБА_28 внаслідок його захворювання, внаслідок виїзду за межі м. Києва із-за повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, заявлення відводу головуючому судді; за клопотанням захисника ОСОБА_17 внаслідок захворювання, перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженню.
Під час апеляційного розгляду судові засідання відкладались внаслідок захворювань обвинувачених ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , відряджень обвинуваченого ОСОБА_19 , що підтверджено відповідними документами. При цьому колегія суддів звертає увагу, що у зв'язку з захворюванням ОСОБА_21 та з метою перевірки проходження останнім лікування апеляційним судом було здійснено запит, даними відповіді підтверджені обставини, вказані ОСОБА_21 у клопотаннях про відкладення судових засіданнях. Водночас колегія суддів враховує, що ОСОБА_21 , хоча відносно нього і не ставилось питання про погіршення його становища, висловлена позицію про обов'язкову участь під час апеляційного розгляду.
Окрім того, колегія суддів враховує, що дійсно під час апеляційного розгляду відбувалось відкладення судових засідань внаслідок неявки захисника ОСОБА_15 , який є апелянтом та який після надання пояснень по апеляційним скаргам у подальшому в судові засідання не з'являвся, про причини неявки не повідомляв, що призвело до заміни захисника обвинуваченим ОСОБА_21 .
На переконання колегії суддів, встановлені обставини підтверджують поважність причин неявки обвинувачених в судові засідання і жодним чином не свідчать про ухилення останніх від суду.
На час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції вирок суду, який наразі оскаржується, не набрав законної сили.
Таким чином, на час апеляційного розгляду встановлено, що підставою звільнення кожного з обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (чч. 2-4 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення кожного з обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно згода кожного з них на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 ККУкраїни.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні наявні умови, які є правовою підставою для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про звільнення кожного з обвинувачених від кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Оскільки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - кожний - підтримав подані в їхніх інтересах захисниками клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, відсутні підстави для проведення у повному обсязі у загальному порядку судового провадження, що включає в себе відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України й апеляційне провадження, у зв'язку з чим колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що клопотання захисників про звільнення кожного з обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України підлягає до задоволення, вирок суду - скасуванню, а кримінальне провадження в частині притягнення ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - кожного - до кримінальної відповідальності - закриттю.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 417 КПК України, колегія суддів
Клопотання захисника ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_19 , захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 , захисника ОСОБА_18 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_20 - задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року щодо ОСОБА_19 за ч. 1 ст. 171, ч. 3 ст. 171 КК України, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - кожного - за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України - скасувати.
На підставі ст. 49 КК Українизвільнити:
- ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 171, ч. 3 ст. 171 КК України,
- ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України,
- ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України
у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження № 12021105010001903, внесене до ЄРДР 4 жовтня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_19 за ч. 1 ст. 171, ч. 3 ст. 171 КК України, ОСОБА_20 - за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України, ОСОБА_21 - за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 171, ч. 1 ст. 126 КК України - закрити.
Речові докази: компакт диск з записами камер відео спостереження; компакт диск з аудіо-записом; флеш носії з фіксацією слідчих дій; флеш носії з записом слідчих експериментів, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
______________________ _______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4