Провадження 11-кп/824/325/2025 Категорія - ч. 2 ст. 185 КК України
Єдиний унікальний номер 761/4833/19 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
12 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 - ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12018100100013722, внесеному до ЄРДР 27 грудня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 185 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 зі змінами, внесеними заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 6 грудня 2021 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білогородка Ізяславського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 2 червня 2020 року Шевченківським районним судом м. Києва з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, якою вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2020 року змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України, призначено покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;
- 14 вересня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком на 3 місяці, звільнився 12 березня 2021 року за відбуттям покарання;
- 7 травня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 196 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот ) гривень,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, остаточно призначено покарання у виді 3 (трьох) років 6 ( шести) місяців позбавлення волі,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_10
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 22грудня 2018 року приблизно о 03.30 год. у ОСОБА_6 , який знаходився у приміщенні малої архітектурної форми з продажу квітів, розташованої поруч з будинком 15/12 по вул. Дегтярівській у м. Києві, виник злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з шухляди робочого столу.
Реалізуючи свій протиправний умисел,направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, 22 грудня 2018 року о 03.25 год. ОСОБА_6 дочекався, поки він залишиться один у приміщенні малої архітектурної форми, розташованої поруч з будинком АДРЕСА_3 , та, вважаючи, що його дії є таємними, дістав з шухляди робочого столу належні ФОП « ОСОБА_11 » грошові кошти у сумі 600 грн., після чого поклав їх до кишені. У цей же день приблизно о 03.40 год., перебуваючи у приміщенні малої архітектурної форми, розташованої поруч з будинком 15/12 по вул. Дегтярівській у м. Києві, ОСОБА_6 з викраденими грошима з місця вчиненого кримінального правопорушення зник, чим завдав ФОП «ОСОБА_11 » майнову шкоду на загальну суму 600 грн.
Дії ОСОБА_12 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Не погоджуючись з вироком, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, змінену в порядку ст. 36 КПК України заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , в якій просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, відповідно до ст.5 КК України, за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Змінена апеляційна скарга обґрунтована тим, що 9 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна). Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи, у такому разі вони поширюються на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такими законами чинності.
Прокурор зазначає, що, враховуючи те, що у кримінальному законі не визначено розмір кримінально караного викрадення чужого майна, така зміна КУпАП є зміною кримінального законодавства, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон
№ 3886-ІХ має зворотну дію в часі і поширюється на діяння ОСОБА_6 , вчинене ним 22 грудня 2018 року.
Також відповідно до п. 5 р. XX Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року. Згідно з діючим на момент вчинення злочину законодавством, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становив 1762 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_13 засуджений за вчинення крадіжки, сума якої склала 600 грн., кримінальне провадження стосовно останнього підлягає закриттю.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що досліджені судом докази свідчили про відсутність у ОСОБА_6 корисливого умислу, спрямованого на заволодіння коштами потерпілого з метою неправомірного збагачення, нелегального набуття грошей, що судом не взято до уваги показання ОСОБА_6 , що він зайшов до магазину, де працював його товари ОСОБА_14 , який до цього у ОСОБА_6 позичив 500 грн. для перекриття нестачі в магазині, але борг не повернув; що ОСОБА_6 взяв з шухляди саме у сумі 500 грн., хоча там знаходилась сума більше 1300 грн. На переконання захисника, якби ОСОБА_6 хотів заволодіти грошима, він би забрав всі купюри, які там знаходились. При цьому, як наголошує захисник, ОСОБА_6 вважав, що забирає кошти, які належать ОСОБА_14 , який і повідомив ОСОБА_6 про місце зберігання коштів. Захисник вказує, що наведені обставини підтверджуються матеріалами відеозапису з камери відеоспостереження. Також, як підкреслює захисник, вказані обставини підтверджені і свідком ОСОБА_16 , який додатково показав, що ОСОБА_6 повідомив його, що забрав кошти, які свідок був йому винен; що ОСОБА_14 також взяв з шухляди гроші в сумі 250 грн. в рахунок своєї заробітної плати, що заяву про крадіжку написав під тиском напарниці.
За наведеного, на переконання захисника, ОСОБА_6 не усвідомлював і не міг усвідомлювати, що шухляда столу, з якої він забрав грошові кошти, є касою магазину. При цьому, як зазначає апелянт, у матеріалах справи відсутні докази того, що обвинувачений був обізнаний про те, що кошти, які знаходились в шухляді столу, належать не свідку ОСОБА_14 , а іншій особі - потерпілому ФОП ОСОБА_17 , а тому, як наголошує захисник, відсутня суб'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Також захисник звертає увагу на те, що судом неправильна визначена сума коштів, які забрав ОСОБА_6 з шухляди, оскільки під час судового розгляду встановлено, що він забрав 500 грн., які йому заборгував ОСОБА_14 , що, окрім показань обвинуваченого, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_18 , а також відеозаписом з камер відеоспостереження.
Окрім того, захисник вважає необґрунтованим призначене ОСОБА_6 покарання, оскільки судом встановлені обставини, що пом'якшують покарання останнього, відсутність обставин, що обтяжують покарання, належним чином не враховані інші обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а, відтак, вважає, що призначене покарання не відповідає обставинам справи та особі обвинуваченого.
Потерпілий, захисник та обвинувачений, належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не зьявились.
Від потерпілого будь-яких заяв та клопотань не надходило.
Від захисника надійшла заява, в якій вона просила проводити апеляційний розгляд за її відсутності та відсутності ОСОБА_6 , вказавши, що вони та ОСОБА_6 не заперечують проти задоволення зміненої апеляційної скарги прокурора про скасування вироку та закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Також до заяви захисника долучена сканкопія заяви ОСОБА_6 , в якій він просить проводити судове засідання, призначене на 12 березня 2025 року, без його участі у зв'язку з проходженням військової служби, не заперечує проти задоволення зміненої апеляційної скарги прокурора.
Вислухавши думку прокурора, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який просив задовольнити змінену апеляційну скаргу прокурора та відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, дослідивши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.
Перевіркою матеріалів встановлено, що під час судового розгляду обвинувачений вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково, не заперечуючи обставини того, що він взяв з шухляди кошти в сумі 500 грн., зазначив про те, що він забрав кошти, які йому винен був ОСОБА_14 , який брав у нього у борг 500 грн. для перекриття нестачі у магазині, але борг не повернув. Він ( ОСОБА_6 ) у той день зайшов до магазину та за допомогою ключа відкрив шухляду, яка знаходилась під столом, з якої взяв 5 купюр по 100 гривень, вважаючи, що ці гроші належать ОСОБА_14 , і він так поверне борг. Вказані грошові кошти він витратив на власний розсуд. Вважає, що допустив свавілля, а не крадіжку.
Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідивши докази, надані сторонами, створивши учасникам кримінального провадження рівні умови доказування, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, керуючись законом та своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує таке.
Так, згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_17 під час судового розгляду він є власником магазину квітів. 22 грудня 2018 року приблизно о 03.00 год. йому зателефонував найманий працівник ОСОБА_19 та повідомив, що з каси викрали грошові кошти, щовін викликав поліцію. Після чого він ( ОСОБА_17 ) приїхав до магазину, зняв відео з камери відеоспостереження та передав поліцейським, які вже там перебували. Згодом дізнався, що в ту ніч обвинувачений зайшов до магазину, відкрив ключем шухляду столу, з якої викрав грошові кошти, а саме купюри номіналом 500 грн. та 100 грн., вказані обставини зафіксовані на відео з камер відео спостереження, яке він переглядав та бачив, як відбулась подія. На даний час його найманий працівник ОСОБА_14 відшкодував йому грошові кошти у сумі 600 грн.
За змістом показань свідка ОСОБА_14 під час судового розгляду 22 грудня 2018 року у вечірній час добивін перебував на роботі у квітковому магазині. У вечірній час до нього зайшов його знайомий - ОСОБА_6 , з яким вони випивали алкогольні напої, після чого вони розійшлись, та він заснув у магазині. Згодом до магазину повернувся ОСОБА_6 , якому він відчинив двері, а самвийшов на декілька хвилин на вулицю. Коли він повернувся до магазину, то ОСОБА_6 пішов, а згодом він ( ОСОБА_14 ) помітив, що в шухляді столу не вистачає грошових коштів з продажу квітів, які належали магазину. Після цьоговін одразу зателефонував ОСОБА_6 , який повідомив йому, що забрав грошові кошти, які він ( ОСОБА_14 ) йому винен. Уподальшому він також взяв з каси 250 грн. в рахунок своєї заробітної плати. Зранку до магазину прийшов власник та його ( ОСОБА_14 ) напарниця, яка чинила на нього тиск, щоб він написав заяву про злочин до поліції, але він не хотів цього робити, тому що ОСОБА_6 завжди його виручав. Однак згодом він написав заяву про злочин, оскільки був вимушений це зробити, так як грошові кошти належали магазину.
Суд дійшов висновку, що твердження обвинуваченого, що він забрав грошові кошти в рахунок боргу, які належали саме свідку,є безпідставними.
Окрім того, судом першої інстанції досліджені письмові докази, а саме:
- витяг з кримінального провадження № 12018100100013722, за змістом якого 22грудня 2018 року приблизно о 03.30 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , наглядно знайомий на ім'я ОСОБА_21 з каси квіткового кіоску таємно викрав грошові кошти у сумі 600 грн., чим завдана матеріальна шкода;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 26 грудня 2018 року, поданої ОСОБА_14 , згідно з даними якого 22грудня 2018 року близько 03.30 год., за адресою: АДРЕСА_3 , знайомий на ім'я ОСОБА_22 викрав грошові кошти у сумі 600 грн. з каси квіткового магазину;
- протокол огляду м'ясця події від 26 грудня 2018 року з фототаблицею до нього, згідно з даними якого у період часу з 10.55 год. до 11.03 год.оглянуто приміщення малої архітектурної форми, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2». Вхід до магазину здійснювався через металеві двері, які на момент огляду були відкриті, пошкоджень не виявлено. Вказане приміщення ділилось на два окремі приміщення від входу розміром 2,30*2,5 м., з правої по ліву сторону від входу розташовані дерев'яні стійки з квітами. З правої сторони від входу стояв дерев'яний стіл, в якому знаходився відділ, в якому була коробка з грошима;
- протокол огляду відеозапису від 4 січня 2019 року, згідно з даними якого оглянуто відео тривалістю 05 хв. 58 с. такамерою зафіксовано приміщення малої архітектурної форми, що розташована поруч з будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , під час перегляду встановлено, що на часі по камері 03:25:19, 22грудня 2018 року, в даному приміщенні знаходиться ОСОБА_14 , який одягнений в світлі штани та світло-коричневу кофту а також ОСОБА_6 , який одягнений в синю куртку, сині джинси та білі кросівки. На часі по камері 03:25:51 22грудня 2018 року ОСОБА_14 підіймається зі стільця, відчиняє двері та виходить на вулицю, в цей час ОСОБА_6 підіймається зі стільця, визирає на вулицю, після чого повертається на місце,де сидів, закладає ногу на ногу та лівою рукою вставляє ключ в замок, який розташований в шухляді столу, та повертає його декілька разів. Після чого відкриває дану шухляду та правою рукою дістає звідти декілька купюр, потім закриває шухляду на замок та перераховує купюри, після чого кладе їх до лівої кишені;
- протокол проведення слідчого експерименту від 9 січня 2019 року, проведеного за участю ОСОБА_6 , згідно з даними якого слідчий експеримент проводився в приміщенні МАФу, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .Згода на проведення слідчого експерименту надана орендарем. У ході проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_6 розповідав обставини вчинення ним кримінального правопорушення, а саме: що о 03.25 год., дочекавшись поки він залишиться один у приміщенні малої архітектурної форми та вважаючи свої дії таємними,відкрив шухляду робочого стола та дістав звідти грошові кошти у сумі 500 грн., купюрами по 100 грн. Після цього він закрив дану шухляду та продовжив знаходитись уприміщенні малої архітектурної форми за вказаною адресою.
Суд дійшов висновку, що заперечення обвинуваченого про те, що він не мав наміру вчиняти інкриміноване йому кримінальне правопорушення, оскільки забрав борг у свого знайомого, який останній не повертав йому тривалий час, не мав умислу вчиняти крадіжку, спростовуються показаннями свідка та дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки ОСОБА_6 вказані дії вчинені непомітно від інших осіб, сама поведінка обвинуваченого в сукупності з показаннями потерпілого, свідка, а також з відомостями, які містяться упротоколі огляду місця події, протоколі огляду відеозапису, протоколі слідчого експерименту свідчать у своїй сукупності про те, що обвинувачений взяв грошові кошти саме з метою таємного викрадення чужого майна, а показання суду щодо наявності у нього іншого мотиву -повернення боргу обвинувачений надає виключно з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене.
Колегія суддів вважає, що сукупністю досліджених доказів спростовуються доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність умислу в обвинуваченого на крадіжку грошових коштів, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Водночас колегія суддів приймає до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до положень ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 51 КУпАП до внесення змін наведеним Законом передбачалась відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Диспозицією ч. 1 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
Таким чином, особа підлягала кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України у взаємозв'язку зі ст. 51 КУпАП, пп.169.1.1 ст. 169 ПК України, у разі, якщо сума крадіжки перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,
За змістом вироку ОСОБА_6 засуджений за вчинення 22 грудня 2018 року крадіжки на суму 600 грн.
З 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становив 1762 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП (станом на час вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення) викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто, - 176,2 грн (0,2 х (50% х 1762).
З урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, станом на 22 грудня 2018 року ОСОБА_21 вчинено кримінальне правопорушення.
Разом з тим, як обґрунтовано вказав прокурор у зміненій апеляційній скарзі, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону України № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Отже, з урахуванням вимог Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За наведеного, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням вимог Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа підлягає кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів наголошує, що Закон № 3886-IX не є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Проте, зміни, внесені Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року у ст. 51 КУпАП, безпосередньо впливають на розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, і такі зміни поліпшують становище особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України.
З огляду на вимоги Закону України № 3886-IX, положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає у 2018 році кримінальна відповідальність, становить 1762 грн.
Зважаючи на те, що сума викрадених ОСОБА_6 грошових коштів - 600 грн., є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону України № 3886-IX у взаємозв'язку з нормами Податкового кодексу України з 1 січня 2018 року настає кримінальна відповідальність, а саме 1762 грн., колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 3, 5 КК України, вважає, що станом на час апеляційного розгляду законом усунута караність діяння, вчиненого ОСОБА_6 , і таке діяння є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП (в редакції Закону України № 3886-IXвід 18 липня 2024 року).
За змістом п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 висловив свою згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього за ч. 2 ст. 185 КК України - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора зі змінами підлягає до задоволення.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року ОСОБА_6 , засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2020 року за ч. 2 ст. 186 КК України, звільнений від подальшого відбування покарання у зв'язку з закінченням дворічного випробувального строку, визначеного вироком суду.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 зі змінами, внесеними в порядку ст. 36 КПК України заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , - задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 6 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження № 12018100100013722, внесене до ЄРДР 27 грудня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,- закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
______________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3