21 березня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 369/11005/24
номер провадження: 33/824/830/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Коноваленко Єлизавети Олександрівни, розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 204101 від 22 червня 2024 року. Звільнено її від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі на цій підставі закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що при винесенні оскаржуваної постанови ОСОБА_1 присутня не була, оскаржувану постанову вона отримала особисто лише 09 грудня 2024 року. Тому вважає, що десятиденний строк на апеляційне оскарження розпочався 10 грудня 2024 року, а закінчився 19 грудня 2024 року (включно).
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Коноваленко Є.О., які підтримали доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024року та просили його задовольнити, перевіривши обґрунтованість доводів клопотання, вважаю, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні, з огляду на таке.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що постанова судді за результатами розгляду вказаної справи була винесена 12 серпня 2024 року.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Коноваленко Є.О. брала безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та була обізнана про суть прийнятого щодо неї судового рішення і про строки його оскарження. Також адвокат Коноваленко Є.О. вважала за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 , посилаючись на те, що її участь в судовому засіданні не є обов'язковою та саме вона, як захисник, буде здійснювати захист її інтересів.
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх повноважень адвокат Коноваленко Є.О. до матеріалів справи надала ордер на надання ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги від 04 липня 2024 року серія АІ №1649584, який видано на підставі договору про надання правової допомоги №26 від 04 липня 2024 року (а.с.11).
Таким чином ОСОБА_1 взяла на себе ризики вчинення, неналежного вчинення чи не вчинення її захисником процесуальних дій у даній справі.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процедура реалізації вказаної конституційної норми в даному випадку знаходить свій вираз у ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Тобто дана норма чітко пов'язує вирахування строку на апеляційне оскарження саме з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
Тому, з урахуванням положень ст.294 КУпАП, останній строк подачі ОСОБА_1 апеляційної скарги було 22 серпня 2024 року.
Незважаючи на наведені вище вимоги закону та обставини, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024року лише 13 грудня 2024 року (а.с.35-40), тобто після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
При вирішенні питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Вказаною вище практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, встановлено, що, якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Як установлено вище, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Коноваленко Є.О. брала безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та була обізнана про суть прийнятого щодо неї судового рішення і про строки його оскарження. Також адвокат Коноваленко Є.О. вважала за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутності її ОСОБА_1 , посилаючись на те, що її участь в судовому засіданні не є обов'язковою та саме вона, як захисник, буде здійснювати захист її інтересів.
Тому, з урахування вимог чинного законодавства та прецедентної практики ЄСПЛ, ОСОБА_1 та її захисник були зобов'язані проявляти належну зацікавленість у оскарженні постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Однак ОСОБА_1 у клопотанні таких поважних причин не навела.
Посилання скаржника в клопотанні на те, що при винесенні оскаржуваної постанови вона присутня не була, оскаржувану постанову отримала особисто лише 09 грудня 2024 року, а тому вважає, що десятиденний строк на апеляційне оскарження розпочався 10 грудня 2024 року та закінчився 19 грудня 2024 року (включно), є безпідставними з огляду на викладене вище.
При цьому твердження ОСОБА_1 про те, що вона при винесенні оскаржуваної постанови присутня не була, не приймається апеляційним судом до уваги, як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки з урахуванням передбаченої ст.59 Конституції України свободи особи у виборі захисника своїх прав, ОСОБА_1 взяла на себе ризики вчинення, неналежного вчинення чи не вчинення її захисником адвокатом Коноваленко Є.О. процесуальних дій у даній справі, а нерозуміння ОСОБА_1 процесуальних процедур участі у судовому розгляді не звільняє її від юридичних наслідків (ст.68 Конституції України).
Посилання у клопотанні на те, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через те, що копію постанови судді ОСОБА_1 отримала лише 09 грудня 2024 року, саме по собі не може бути достатньою підставою для висновку про те, що десятиденний строк на оскарження було пропущено з поважних причин, оскільки відповідно до вимог закону, вказаний строк обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
Інших обставин, які б могли свідчити про те, що ОСОБА_1 з об'єктивних причин дійсно не мала можливості подати апеляційну скаргу на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024року у встановлений законом строк, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , оскільки в її заяві не наведено обставин, які б дозволяли зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.
У зв'язку з цим, оскільки суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024року щодо ОСОБА_1 , то подана апеляційна скарга на зазначене судове рішення відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 - до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП - відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов