справа № 369/324/24
головуючий у суді І інстанції Фінагеєва І. О.
провадження № 22-ц/824/3924/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
19 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ємчук Лідії Вікторівни на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23 червня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року по справі № 369/11205/16-ц шлюб між сторонами розірвано.
За погодженням із відповідачем, після розірвання шлюбу малолітній син проживає разом із батьком. Відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина.
13 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_2 надала розписку, посвідчену секретарем виконкому Малютянської сільської ради, що надає згоду на те, щоб син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав з батьком ОСОБА_1 до його повноліття, у разі зміни місця проживання матір не матиме заперечень.
Зі слів позивача, з часу розірвання шлюбу мати більше не цікавилася життям чоловіка та сина, обов'язків щодо вихованню та утриманню дитини не виконує, його долею не переймається, будь-які контакти між ними відсутні та станом на сьогоднішній день її місцезнаходження не відоме позивачу.
Посилається на те, що дитина проживає разом із батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні. Усі питання щодо виховання дитини вирішуються ним самостійно, оскільки відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. Ініціативи у спілкуванні, матеріальному утриманні та у вихованні сина відповідач не виявляє. Своєю бездіяльністю відповідач створює перешкоди у забезпечення прав та інтересів дитини.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що відповідач свідомо ухиляється від виховання дитини та її утримання.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ємчук Л.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновком органу опіки та піклування в ході перевірки наявності підстав щодо позбавлення батьківських прав встановлено, що відповідач виїхала за межі України - до Чеської Республіки, з 2015 року по теперішній час вона з родиною не проживає, з малолітнім сином не спілкується, не цікавиться його розвитком та станом здоров'я.
ОСОБА_3 перебуває на утриманні батька. Відповідачка свідомо не виявляє бажання приймати участь у вихованні сина, повністю самоусунувшись від виконання батьківських обов'язків.
03 січня 2024 року ОСОБА_2 надала органу опіки та піклування заяву щодо згоди на позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .
Указана заява врахована органом опіки та піклування при прийнятті свого висновку.
Копію вказаної згоди матері представник позивача надала суду (заява від 31 травня 2024 року).
Однак, указана заява не взята судом першої інстанції до уваги при ухваленні оскаржуваного рішення.
З матеріалів справи, що містять копії характеристик, довідок та актів, вбачається, що з 2017 року саме позивач приводить та забирає дитину з навчання, підтримує захоплення сина, надає можливість розвиватися, набувати нових знань, вмінь та досвіду, матеріально забезпечує.
Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини з 2017 року, не забезпечує його, не спілкуються з ним, не цікавиться його життям, що свідчить про свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.
Вказує, щоігнорування власної дитини протягом тривалого часу свідчить про те, що відповідачка втратила інтерес до сина та самоусунулася від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Не беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд першої інстанції не мотивував свої рішення, не вказав, чому вважає цей висновок недостатньо обґрунтованим.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ємчук Л.В. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 вересня 2012 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 27).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року у справі № 369/11205/16-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 85 - розірвано (а.с. 28-29).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 22 лютого 2022 року, ОСОБА_1 з 01 лютого 2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
З відмітки у паспорті громадянки України ОСОБА_2 вбачається, що вона з 15 травня 2002 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).
Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 06 квітня 2022 року № 2113-7000346804 та № 2113-7000348318, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідно, фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12-13).
Згідно з довідкою від 19 грудня 2023 року № 1027/10-18/6, виданою старостою села Косівська Поляна Великобичівської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та має такий склад сім'ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син (а.с. 14).
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов від 20 грудня 2023 року, депутатом Великобичівської селищної ради Штефуряк О.Д. проведено обстеження матеріально-побутових умов у ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_3 , та встановлено, що він проживає за цією адресою разом із сином ОСОБА_3 та сам займається вихованням сина (а.с. 15).
Згідно з характеристикою від 31 січня 2017 року № 16, виданої Дошкільним навчальним закладом - центр розвитку дитини «Джерельце» Боярської міської ради на ОСОБА_3 , дитина проживає в повній сім'ї: батько - ОСОБА_1 , матір - ОСОБА_2 . Кожного ранку до дитячого закладу ОСОБА_1 приводить сина вчасно, дитина охайна, доглянута. Ввечері батько забирає ОСОБА_4 без запізнень. Дитина залюбки йде до батька. ОСОБА_1 постійно бере участь у всіх заходах, які проводяться у дитячому закладі. За час перебування ОСОБА_4 в дитячому закладі мама з'являлася два рази (а.с. 16).
З характеристики № 216 від 17 квітня 2018 року, виданої Дошкільним навчальним закладом - центр розвитку дитини «Джерельце» Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, вбачається, що приводить до дитячого закладу та забирає ОСОБА_3 його батько - ОСОБА_1 . За час перебування ОСОБА_4 у дитячому закладі мама з'являлася декілька разів. У 2017-2018 навчальному році ОСОБА_2 була присутня на святі з нагоди 8 березня та кілька разів забирала ОСОБА_4 з дошкільного закладу (а.с. 17).
Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 1-Б класу Боярської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, дитина навчається у школі з 01 вересня 2018 року. Батько учня ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, регулярно спілкується з класним керівником та вчителями. Піклується про емоційний та психологічний стан сина. Робоче місце вдома організоване належним чином. Вдома у хлопчика завжди охайно та прибрано. Сам хлопчик завжди охайно вдягнений, маючи відповідний вигляд для відвідування школи. Мати учня ОСОБА_2 із сім'єю не проживає. На теперішній час мати проживає за кордоном. За період навчання у школі з'являлась 1 вересня поточного навчального року. З класним керівником не контактує (а.с. 18).
Відповідно до характеристики на учня 2-В класу Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ОСОБА_3 , батько відвідує всі батьківські збори та шкільні заходи. Вихованню та навчанню дитини приділяє належну увагу. ОСОБА_4 тато забезпечив необхідним шкільним приладдям для навчально-виховного процесу. Хлопчик завжди охайний і має належний зовнішній вигляд (а.с. 19).
Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 3-Б класу Боярської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ОСОБА_5 навчався у школі з 1 вересня 2018 року. У 2019-2020 навчальному році тимчасово навчався в іншій школі, у зв'язку зі зміною місця проживання. У 2020-2021 навчальному році ОСОБА_6 повернувся в Боярську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Батько учня ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина. ОСОБА_1 регулярно спілкується з класним керівником та вчителями. Піклується про емоційний та психологічний стан сина. Робоче місце організоване належним чином. В будинку де зараз мешкає батько з хлопчиком завжди охайно та прибрано. Сам хлопчик завжди охайно вдягнений, маючи відповідний вигляд для відвідування школи. Мати учня ОСОБА_2 із сім'єю не проживає. На теперішній час матір проживає за місцем реєстрації. За період навчання в школі з'являлась 1 вересня 2018 року. 3 класним керівником не контактує (а.с. 20).
З характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 5-Б класу Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Боярської міської ради, наданої директором школи, вбачається, що ОСОБА_3 навчався у школі з 1 вересня 2018 року. У 2019-2020 навчальному році тимчасово навчався в іншій школі, у зв'язку зі зміною місця проживання. У 2020-2021 навчальному році ОСОБА_6 повернувся до Боярської ЗОШ І-ІІІ стпенів № 2. Батько учня ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, регулярно спілкується з класним керівником та вчителями, піклується про емоційний та психологічний стан сина. Робоче місце організоване належним чином. У будинку, де зараз мешкає батько з хлопчиком завжди охайно та прибрано. Сам хлопчик завжди охайно вдягнений, маючи відповідний вигляд для відвідування школи. Мати учня ОСОБА_2 із сім'єю не проживає. На теперішній час матір проживає за місцем реєстрації. За період навчання у школі з'являлась 01 вересня 201 року. З класним керівником не контактує (а.с. 21).
Згідно з характеристикою учня 6-Б класу Косівсько-Полянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 Великобичівської селищної ради Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_3 , наданої директором школи та класним керівником, ОСОБА_3 навчається у Косівсько-Полянському ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 з 5 класу, переїхав із Київської області. Росте у неповній сім'ї, де батько приділяє велику увагу вихованню сина. Цікавиться його навчанням і дозвіллям, прививає любов до українських традицій та християнських цінностей. Матір хлопця не бере зовсім ніякої участі у вихованні син (а.с. 22).
Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 13 квітня 2018 року остання надала згоду на те, щоб син - ОСОБА_3 проживав із її колишнім чоловіком ОСОБА_1 до його повноліття. У разі зміни місця проживання ОСОБА_2 не матиме заперечень. Підпис ОСОБА_2 засвідчено секретарем виконкому Малютянської сільської ради Андрійченко Л.Ю. (а.с. 26).
Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_3 , затвердженого Великобичівською селищною радою Рахівського району Закарпатської області як Додаток № 1 до рішення виконавчого комітету Великобичківської селищної ради від 28 травня 2024 року № 92, з метою захисту законних прав та дотримання інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 (а.с. 60).
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини -дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частиною 1 статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України, відповідно до якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що ОСОБА_2 з 2017 року не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться сином, тобто взагалі не виконує батьківські обов'язки, що є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.
На підтвердження цих доводів до позовної заяви додано характеристики ОСОБА_8 із дошкільних навчальних закладів та із школи за період з 2017 по 2021 рік та акт обстеження матеріально-побутових умов від 20 грудня 2023 року про те, що позивач проживає разом із сином та займається його вихованням.
Апеляційний суд враховує, що довідки з дошкільного та шкільного навчальних закладів, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідачки у вихованні сина, не розкривають змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, та самі по собі не є достатніми доказами винної поведінки та ухилення матері ОСОБА_2 від виховання дитини.
Довідка з місця роботи матері, характеристика матері з місця роботи або проживання в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.
У висновку Великобичівської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 28 травня 2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 зазначено про те, що ОСОБА_2 виїхала за межі України - до Чеської Республіки та з 2015 року по теперішній час з родиною вона не проживає, із сином не спілкується. 03 січня 2024 року ОСОБА_2 надала заяву про згоду на позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Апеляційний суд не погоджується з висновком Великобичівської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 28 травня 2024 року, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, до такого не надано доказів на підтвердження обставин, які у ньому зазначені, зокрема про те, що ОСОБА_2 виїхала за межі України - до Чеської Республіки та з 2015 року по теперішній час з родиною вона не проживає.
Указаний висновок в частині відомостей щодо не спілкування відповідачки із сином з 2015 року суперечить наданим позивачем характеристикам дитини із закладів дошкільної освіти за 2017-2018 роки, у яких зазначено, що дитина проживала у повній сім'ї: з батьком ОСОБА_1 та матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 16-17).
Заяви ОСОБА_2 від 03 січня 2024 року про згоду на позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , а також доказів її виїзду та проживання за кордоном до цього висновку не додано.
Таким чином указаний висновок не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не містить обґрунтованого посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.
Також указаний висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини.
Наявну у матеріалах справи копію розписки матері ОСОБА_2 про її згоду на проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 до його повноліття та зміну місця проживання дитини апеляційний суд розцінює як досягнення між батьками згоди та визначення місця проживання дитини у позасудовий спосіб. З огляду на це, вказана розписка не може свідчити про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків або нехтування ними.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Докази того, що ОСОБА_2 у період з 2017 по 2022 року проживала за іншою адресою та не брала участі у вихованні та утриманні дитини або виїхала за кордон та не цікавилася долею дитини, - відсутні.
Під час розгляду справи судом першою інстанції представником позивача у якості додатку до своєї заяви від 31 травня 2024 року долучено фотокопію заяви ОСОБА_2 від 03 січня 2024 року, адресовану компетентним органам, про її згоду на позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 (а.с. 57).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відхилення указаної заяви відповідача, з огляду на те, що така заява подана до суду представником позивача, яка не надала документів на підтвердження повноважень представництва інтересів відповідача ОСОБА_2 .
Також апеляційний суд зауважує, що заява відповідачки про її згоду на позбавлення батьківських прав відносно сина не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених 1 першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Указані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.
При цьому відповідач до суду жодного разу не з'явилася, ці обставини не підтвердила, а долучена представником позивача фотокопія заяви ОСОБА_2 не може свідчити про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Зі змісту статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору про позбавлення батьківських прав.
Дитина сторін у справі, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла такого віку й рівня розвитку, що може висловити свою думку при вирішенні між батьками спору про позбавлення батьківських прав.
Докази, які підтверджують думку дитини, та є альтернативою для її опитування в судовому засіданні, позивачем не надані.
Думка дитини сторін у справі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у судом першої інстанції не з'ясовувалася.
Разом з тим, судове рішення у справі про позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися лише на думці дитини щодо позбавлення батьківських прав матері за відсутності інших належних та допустимих доказів.
Апеляційний суд вважає, що за обставин недоведеності позивачем свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками та її винної поведінки, відсутні підстави для з'ясування думки дитини у судовому засіданні, оскільки будь-яке судове засідання - це стресова ситуація для дитини, адже є велика кількість факторів, які в сукупності можуть негативно впливати на дитячу психіку чи навіть травмувати її, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених частиною 1 статті 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір сплачений позивачем за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ємчук Лідії Вікторівни залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 25 березня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська