,
Справа № 752/6586/20 Головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.
Провадження № 22-ц/824/1807/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
19 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матикіна 12», Державне підприємство «Санаторій «Конча-Заспа», про зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») про зобов'язання вчинити дії.
Позов обґрунтував тим, що йому належать майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та він є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавцем яких є КП «Київтеплоенерго». Однак, у 2019 році відповідач безпідставно припинив надання послуги з централізованого постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_2 , чим порушив свої зобов'язання як виконавця відповідної комунальної послуги.
Враховуючи наведене, позивач просив суд зобов'язати КП «Київтеплоенерго» відновити надання комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року позов задоволено.
Зобов'язано КП «Київтеплоенерго»відновити надання комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3
Стягнуто з КП «Київтеплоенерго»на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач стверджує і не спростовано відповідачем, що в індивідуальному тепловому пункті будинку АДРЕСА_2 відгалуженні труби з холодною водою у бойлер, який підігріває воду, встановлений лічильник холодної води, який повірений і готовий до використання, тому суд дійшов висновку, що відповідно до норм чинного законодавства України відповідач може укласти договори на купівлю холодної питної води, як субспоживач, з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Матикіна 12» (далі - ОСББ «Матикіна 12»), яке є основним споживачем, або безпосередньо з ДП «Санаторій «Конча-Заспа», як з виробником цієї води.
В апеляційній скарзі відповідач в особі представника - адвоката Лелюх В.М. просить скасувати зазначене судове рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково вказав на наявність договірних відносин між сторонами та зобов'язав відповідача відновити надання комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води. Такий висновок суду ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З 01 травня 2019 року введено в дію Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), вимогами якого визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг та нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, змінено підходи до формування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам.Відповідно до статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку визначені статтею 14 Закону № 2189-VIII, відповідно до якої договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону, за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно із Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, споживач має право на обрання однієї з моделей організації договірних відносин з виконавцем послуг шляхом укладання відповідних договорів.
Беручи до уваги зазначене, поновлення надання послуг з постачання гарячої води КП «Київтеплоенерго» може відбутися за умови визначення всіма співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , про намір отримувати послуги з постачання гарячої води в заявлених обсягах та врегулювання договірних відносин в частині придбання холодної води, що йде на підігрів, для послуг з централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» позивачем не надано рішення загальних зборів про визначення відповідача виконавцем послуг з постачання гарячої води.
Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористоючої або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Пунктом 2 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, встановлено, що Правила не розповсюджуються на відносини в будівлях, у яких виробництво гарячої води здійснюється з використанням наявного у будівлі індивідуального теплового пункту, який не переданий у володіння та/або користування виконавцю.
Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що суб'єктами у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до статті 18 цього Закону господарська діяльність із централізованого водопостачання підлягає ліцензуванню у порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою розділу II Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, визначено, що водопровідні вводи до теплових пунктів, котелень, окремо побудованих насосних станцій для підвищення тиску, а також розподільчі мережі від цих об'єктів експлуатують підприємства, на балансі або в користуванні яких перебувають ці об'єкти.
Підприємство питного водопостачання забезпечує відповідно до вимог на питну воду підготовку холодної води та її транспортування. Підігрівання цієї води здійснюється у водоводяних підігрівниках, розміщених у теплових пунктах, за рахунок теплоносія, який постачається від джерел теплової енергії (ТЕЦ, станції теплові, котельні) Підприємства, після чого здійснюється подавання підігрітої води для надання послуги з постачання гарячої води.
Отже, у гарячому водозабезпеченні приймає участь два підприємства: підприємство питного водопостачання, яке саме й надає воду, та енергопостачальне підприємство, що надає теплову енергію для її підігрівання.
З огляду на зазначене та те, що ОСББ «Матикіна 12» не є суб'єктом у сфері питної води, питного водопостачання, не має ліцензії на провадження діяльності із централізованого водопостачання, у КП «Київтеплоенерго» відсутні правові підстави для укладання із вказаним ОСББ договору на постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання, а отже і виконання функції виконавця послуги з постачання гарячої води для мешканців вказаного житлового будинку.
Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та в порушення процесуальних вимог здійснив неправильну оцінку зібраних доказів, зазначивши, що уклавши договори з мешканцями будинку, КП «Київтеплоенерго» безкоштовно користується індивідуальним тепловим пунктом (далі також - ІТП) будинку АДРЕСА_2 , не звернувши увагу на відсутність акту приймання передачі ІТП за адресою: вул. Генерала Матикіна, 12 (вул. Конча-3аспинська, 12), а відтак висновок суду про наявну можливість надавати послугу з постачання гарячої води є неправомірним.
Крім того, судом першої інстанції не надано оцінку доказам у справі та не досліджено обставини, що передували зверненню позивача до суду із цим позовом. Так, після завершення опалювального періоду 2017/2018 року на підставі наряду від 05 квітня 2018 року № 4439, копія якого знаходиться в матеріалах справи, ПАТ «Київенерго» виконано опломбування засувок на системі централізованого опалення та постачання гарячої води за зверненням управителя. Інформацію щодо підстав припинення надання послуг з постачання гарячої води не було доведено КП «Київтеплоенерго».
Водночас відповідач зазначає, що між КП «Київтеплоенерго» та ТОВ «Берізки-Сервіс» (попередник ОСББ «Матикіна 12») договір про співпрацю не переукладався, звернень від балансоутримувача житлового будинку за наведеною адресою щодо поновлення надання послуги з постачання гарячої води не надходило.
Відповідно до акту готовності до опалювального сезону № ж/1159 від 31 серпня 2020 року, складеного за участю представника ОСББ «Матикіна 12», житловий об'єкт готовий до опалювального сезону, готовність до надання послуги гарячого водопостачання (далі також - ГВП) в акті не зазначено, що свідчить про те, що управитель не звертався з проханням надавати зазначену комунальну послугу.
ОСББ «Матикіна 12» у разі продажу води відповідачу здійснюватиме господарську діяльність з централізованого водопостачання, яка у відповідності до статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підлягає ліцензуванню. Однак, позивачем не надано доказів наявності такої ліцензії у Об'єдання, що надавало б можливість укласти відповідний договір з метою подальшого надання послуги з централізованого постачання гарячої води.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку наявним доказам та обставинам справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наголошує на тому, що між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у порядку, передбаченому статтями 633, 634 ЦК України, як публічний договір приєднання. Зазначений договір було опубліковано в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) від 28 березня 2018 року.
Предметом вказаного договору є надання двох послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а КП «Київтеплоенерго» за цим договором продовжує надавати послугу з централізованого опалення, використовуючи той самий ІТП будинку, в якому має готуватись і гаряча вода.Також в листі Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА від 29 квітня 2020 року № 058/5/1-1-479/2-23/3 підтверджено, що саме працівники КП «Київтеплоенерго» після прийняття будинку на обслуговування від ПАТ «Київенерго» відключили гаряче водопостачання в ІТП будинку згідно з нарядом на відключення.
У зв'язку з цим вважає, що зобов'язання з постачання йому гарячої води виникло у відповідача за публічним договором у травні 2018 року. При цьому, як підтверджує в апеляційній скарзі і сам відповідач, він здійснює постачання теплової енергії та надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01 травня 2018 року.
Стверджує, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки безпідставно ґрунтуються на запереченні договірних правовідносин із ним та на маніпулятивному тлумаченні законодавства 2019-2022 років, в той час як договірні відносини виникли ще у 2018 році після опублікування договору про надання послуг в газеті «Хрещатик» № 34 (5085).
Додатково повідомляє, що на виконання забаганок відповідача на загальних зборах ОСББ «Матикіна 12» (будинок АДРЕСА_4 ), що відбулись 14 грудня 2023 року, результати яких оформлено протоколом від 10 січня 2024 року, підтверджено бажання всіх мешканців будинку, щоб КП «Київтеплоенерго» було виконавцем послуг з приготування та надання гарячого водопостачання.
У зв'язку з цим, голова ОСББ звертався до відповідача листом № 24/1-М від 15 січня 2024 року з проханням відновити надання послуги з гарячого водопостачання. В цьому листі було підтверджено, що ОСББ не заперечує проти використання КП «Київтеплоенерго» індивідуального теплового пункту будинку для виробництва гарячої води, а також не заперечує проти укладення КП «Київтеплоенерго» відповідної угоди із ДП «Санаторій «Конча-Заспа», як ліцензованим постачальником питної холодної води (з передачею вузла комерційного обліку - лічильника холодної води на відгалуженні у бойлер на баланс КП «Київтеплоенерго»).
Проте, листом від 13 лютого 2024 року № 4103.2/1784 КП «Київтеплоенерго» фактично запропонувало здійснювати лише постачання теплової енергії для самостійного приготування і постачання гарячої води мешканцям будинку самим собі, пославшись на незрозумілі юридичні і технічні проблеми.
На думку позивача, очевидним є те, що відсутні будь-які нездоланні перешкоди як юридичні, так і технічні, для відновлення надання цієї послуги, яка до цього надавалась ПАТ «Київенерго». Основним чинником спору є відверте і неприховане небажання КП «Київтеплоенерго» займатись цим питанням, навіть в умовах дефіциту електричної енергії під час війни, оскільки наразі гаряча вода виробляється електричними бойлерами у кожній квартирі. Особливим цинізмом, на його переконання, є пропозиції мешканцям будинку задовольняти себе самостійно шляхом самозабезпечення від міських структур, які розуміють організаційну і економічну утопічність реалізації таких пропозицій в масштабах одного багатоквартирного будинку, тим більше, що саме для здійснення цієї діяльності і було створено КП «Київтеплоенерго», яке зараз відмовляється надавати послуги киянам - фактичним кінцевим власникам цього комунального підприємства.
Представник КП «Київтеплоенерго» - Ніколаєнко О.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її вимоги.
Іващенко В.І., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає в повній мірі.
Судом встановлено, що на підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 грудня 2017 року № 1693 та від 10 квітня 2018 року № 591 із травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_2 здійснювало КП «Київтеплоенерго», яке продовжило бути постачальником таких комунальних послуг після ПАТ «Київенерго».
Відповідачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), зміст якого відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Такий договір є договором приєднання, тому може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови.
Як вбачається з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 43291668 від 04 вересня 2015 року, ОСОБА_1 належать майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
Виходячи із змісту позовної заяви, ОСОБА_1 в цій квартирі не зареєстрований, але фактично проживає. Ці обставини не оспорюються відповідачем, а отже позивач є споживачем комунальних послуг, які надавались КП «Київтеплоенерго».
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам в тому числі послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами (частина перша статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Отже, наведеною нормою передбачено, що виконавець комунальної послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання не обов'язково має збігатись в одній особі. Виконавцем послуг з постачання гарячої води може бути власник теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду.
Статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право визначати виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори.
Однак, позивачем не надано рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 про визначення відповідача виконавцем послуг з постачання гарячої води.
Відповідач наполягав на тому, що постачання гарячої води у цьому житловому будинку здійснюється від вбудованого індивідуального теплового пункту (ІТП), власником якого відповідач не являється. ІТП перебуває у спільній сумісній власності співвласників будинку.
Пунктом 2 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 визначено, що ці Правила не розповсюджуються на відносини в будівлях, у яких виробництво гарячої води здійснюється з використанням наявного у будівлі індивідуального теплового пункту, який не переданий у володіння та/або користування виконавцю.
Частиною другою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.
Разом з тим, позивач не надав суду рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, яким було передано відповідачу право на користування ІТП з метою забезпечення надання послуги з централізованого постачання гарячої води.
Отже, до ухвалення співвласниками будинку рішення про визнання КП «Київтеплоенерго»виконавцем послуг з гарячого водопостачання та передачу у його користування ІТП, відповідач не мав правових підстав подавати до будинку, в тому числі і до квартири позивача гарячу воду.
Посилання позивача на те, що гаряча вода подавалась до будинку до 2019 року через ІТП не можуть бути підставою для твердження про те, що співвласники будинку не мають обирати виконавця послуг з гарячого водопостачання і не мають укладати з ним договір про передачу у володіння чи користування ІТП. Так, до травня 2018 року послуги надавались не відповідачем, а ПАТ «Київенерго».
У відповіді на адвокатський запит від 10 жовтня 2019 року відповідач стверджував, що відключення послуг гарячого водопостачання відбулось після закінчення опалювального періоду 2017/18 років на прохання голови правління ТОВ «Берізки-Сервіс», що і було виконано ПАТ «Київенерго» (а.с. 9).
Зазначені обставини позивачем не спростовані, а своїх доказів на доведення тих обставин, що відповідач надавав послуги з гарячого водопостачання, а потім припинив надавати такі послуги позивачу, останній суду не надав.
Також не може бути підставою для задоволення позову і та обставина, що сторонами був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, як публічний договір приєднання, а отже відповідач до умов цього договору зобов'язаний надавати послуги з гарячого водопостачання, оскільки договір укладався одночасно на дві послуги.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII був введений в дію 01 травня 2019 року.
Відповідно до пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Таким чином, на час звернення позивача до суду з даним позовом майже закінчився строк для прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальної послуги, що передбачало визначення окремого виконавця з послуги гарячого водопостачання. Проте таке рішення співвласниками будинку АДРЕСА_2 не було прийняте.
Оскільки на час ухвалення рішення діяв Закон № 2189-VIII, виниклі правовідносини мали бути врегульовані нормами цього Закону, а саме мав бути визначений загальними зборами виконавець послуги з гарячого водопостачання в будинку, з останнім укладений договір щодо передання в користування чи володіння ІТП і лише після цього у позивача виникає право вимагати від відповідача виконання комунальної послуги.
Як вбачається із доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу документів, рішенням загальних зборів ОСББ «Матикіна 12», проведених 14 грудня 2023 року, оформлених протоколом від 10 січня 2024 року, визначено КП «Київтеплоенерго» виконавцем послуг з приготування та надання гарячого водопостачання в ІТП будинку з укладенням співвласниками, які бажають отримувати таку послугу, прямих договорів з комунальним підприємством і розпочатий процес укладання між ОСББ та КП «Київтеплоенерго» договору про співпрацю.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що даний спір не міг бути вирішений судом першої інстанції на користь позивача на підставі доданих ним до позовної заяви доказів, оскільки на час подання позову і ухвалення оскаржуваного рішення була відсутня правова підстава для задоволення заявлених позовних вимог, які є недоведеними.
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про зобов'язання вчинити дії.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 березня 2025 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній