Справа № 725/10038/24
Головуючий у 1-й інстанції: Скуляк І.А.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
26 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
14 березня 2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 12.10.2024 року поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернівецькій області Моторним О.М. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3250442 від 12.10.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України.
Згідно постанови серії ЕНА №3250442 від 12.10.2024 року, ОСОБА_1 12 жовтня 2024 року о 15 год. 58 хв. перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 30 км/год., а саме рухався зі швидкістю 80 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до вимог ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку, колегія суддів звертає увагу, що як на підставу для скасування спірної постанови, позивачем було зазначено ряд обставин, які залишились поза увагою суду першої інстанції.
Скасовуючи спірну постанову, суд першої інстанції надав оцінку лише одній обставині зазначеній в адміністративному позові, при цьому сукупного аналізу усіх доводів заявника судом надано не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає що судом першої інстанції не було дотримано норм чинного законодавства та порушено норми матеріального та процесуального права.
Даючи оцінку доводам позивача наведеним у позовній заяві та доводам апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху (далі- ПДР) визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 12.9 б ПДР визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Населений пункт», 5.46 «Кінець населеного пункту».
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
До повноважень органів Національної поліції належать розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, а саме, за перевищення швидкості в межах населеного пункту.
З матеріалів справи встановлено, що в якості доказу перевищення позивачем дозволеної законом швидкості відповідачем до матеріалів справи надано фотознімок та відеозапис, здійснені сертифікованим приладом TruCam ТС 008443 (а.с. 26), а також відеозаписи з бодікамер поліцейських.
З оглянутого відеозапису вбачається, що позивач дійсно керував автомобілем БМВ 728 ДНЗ НОМЕР_1 з перевищенням швидкості в населеному пункті на 30 км/год.
Крім того, вказаний вище лазерний вимірювач швидкості TruCAM ТС 008443 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, а також номерний знак. Даний прилад, в свою чергу, автоматично визначає точні координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних або ж легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та містять достатню інформацію про обставини, які мають значення для справи.
Щодо посилання позивача на неправомірності використання відповідачем приладу TruCam, та ненадання ним доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15м. до 1200м.
З відстані у 350-450м. поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі LTI 20/20 ІІ TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки № UA.TR.001 241-18, виданого державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»), чинного до 26.12.2028 року.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для LTI 20/20 TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437.
Проведення повірки передбачено «Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів» затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/30760 від 23.04.2024 року вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam № TC008443 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, а свідоцтво дійсне до 23.04.2025 року.
Судом встановлено, що вимірювач LTI 20/20 TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач LTI 20/20 TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад LTI 20/20 TruCam з серійним номером TC008443 пройшов випробування відповідності, сертифікат якого був чинний станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та даний прилад може використовуватися в ручному режимі.
Отже, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Таким чином, твердження позивача про те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam не може використовуватися в ручному режимі, є помилковими, оскільки лазерний вимірювач LTI 20/20 TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а крім основного, ручного режиму, вимірювач LTI 20/20 TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Натомість, позивачем не доведено того, що тримання поліцейським в руках лазерного вимірювача LTI 20/20 TruCam призвело до неправильного встановлення швидкості руху транспортного засобу.
За таких обставин, дослідивши долучені представником відповідача фотознімки, зроблені поліцейським за допомогою приладу «TruCAM» LTI 20/20, яким безпосередньо і здійснюється вимірювання процесу порушення швидкісного режим, суд вважає, що ці фотознімки є належними і допустимими доказами, які повністю підтверджують факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає помилковими твердження позивача, що контроль швидкості руху транспортного засобу повинен здійснюватись лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак "5.76", оскільки введений дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» є обов'язковим лише при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у п.5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833.
Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов'язку виконувати вимоги ПДР України щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах.
Суд критично ставить до доводів позивача, що останньому під час винесення спірної постанови не було роз'яснено його прав і обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, не надано можливості скористатись правовою допомогою, а також на момент розгляду справи працівник поліції не ознайомив його із наявними доказами, що могли б підтвердити його винуватість у інкримінованому правопорушенні, оскільки вказані твердження спростовуються відеозаписом наданим відповідачем до матеріалів справи.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області задовольнити повністю.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 січня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.