Справа № 560/14013/24
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
25 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 85 851,19 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт відзначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору та прийняття протиправного рішення.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Згідно даних контролюючого органу станом на момент звернення до суду з даним позовом за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 85 851,19, що підтверджується: розрахунком суми позовних вимог, корінцем податкової вимоги форми "Ф" від від 05.07.2024 №0010104-1306-2201, податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" від 04.04.2024 №600510-2410-2220-UA68060290000039941.
На виконання вимог ст.59 ПК України та з метою добровільного погашення заборгованості відповідачу було надіслано податкову вимогу №0010104-1306-2201 від 05.07.2024.
Оскільки податковий борг відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У силу п.15.1. ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно із п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу, колегія суддів зважає на наступне.
Так, 19.10.2023 року між Судилківською сільською радою Шепетівського району Хмельницької області в особі сільського голови Котик Тетяни Миколаївни (далі орендодавець) та ОСОБА_1 (далі орендар) було укладено письмовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (далі Договір оренди). строком на 10 років.
Відповідно до абзацу першого пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Пунктом 288.4. статті 288 ПКУ передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Відповідно до пункту 7 Договору термін дії договору 10 років, тобто договір діє по 18.10.2033 року включно
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 8 вказаного Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: за земельну ділянку Орендар сплачує орендну плату у грошовій формі, у національній валюті України. Розмір річної орендної плати визначається за результатами земельних торгів (Протокол № LRE001-UA-20230823-08260 про результати земельних торгів від «27» вересня 2023 р.) і становить 301 500,00 грн. (триста одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.) без ПДВ в рік. що становить 18,1% від нормативної грошової оцінки. на UA248999980334149815000022701 (отримувач: ГУК у Хмельницькій області Судилківська сільська рада, код платежу 18010900, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37971775.
Відповідно до підпункту 1 пункту 10 Договору оренди Орендна плата вноситься у такі строки:
1) за земельну ділянку державної та/або комунальної власності, набуту в оренду за результатами торгів:
за перший рік не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з дня укладення цього договору:
починаючи з наступного року відповідно до Податкового кодексу України;
Окрім того обов'язок сплати річної орендної плати в розмірі 301 500,00 грн. (триста одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.), передбачено Протокол № LRE001-UA-20230823-08260 про результати земельних торгів від 27 вересня 2023 року.
Тобто на Орендаря покладається Договором обов'язок оплатити орендну плату на рік вперед з 19.10.2023 року по 18.10.2024 року, надалі порядок оплати визначається відповідно до Податкового кодексу України.
Право оренди землі Відповідачем набуто на підставі участі в земельних торгах, під час яких її було визнано переможцем, що підтверджується протоколом № LRE001-UA-20230823-08260 про результати земельних торгів від 27 вересня 2023 року (далі Протокол земельних торгів), який підписано в тому числі організатором торгів Судилківською сільською радою.
На підставі Протоколу земельних торгів Відповідачем було проведено оплату коштів на рахунок Судилківської сільської ради в розмірі 276 614,75 грн., що підтверджується квитанцією про оплату Відповідачем коштів на рахунок Судилківської сільської ради.
Відповідно до частин 21,22 статті 137 Земельного Кодексу України гарантійний внесок, сплачений переможцем земельних торгів до початку торгів (за вирахуваниям винагороди оператора електронного майданчика, через який учасник став переможцем електронних земельних торгів), зараховується до ціни продажу лота.
У разі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності, прав суперфіцію, емфітевзису на неї, проведення земельних торгів з набуття права оренди, суборенди такою земельною ділянкою оператор електронного майданчика у строк, встановлений Кабінетом Міністрів України, перераховує суму гарантійного внеску (за вирахуванням винагороди оператора електронного майданчика, через який учасник став переможцем електронних земельних торгів), сплаченого на його рахунок переможцем, на відповідні бюджетні рахунки.
Тому оператором електронного майданчика ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА БІРЖА" перераховано на рахунок Судилківської сільської ради гарантійний внесок раніше внесений Відповідачем в розмірі 24885,25 грн. відповідно до частин 21, 22 статті 137 Земельного Кодексу України.
В сумі кошти перераховані Відповідачем та оператором електронного майданчика складають 301 500,00 грн. (триста одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.). Даний факт підтверджується квитанціями про оплату Відповідачем коштів на рахунок Судилківської сільської ради та на рахунок Оператора електронного майданчика гарантійного внеску. Також факт оплати підтверджується довідкою фінансового відділу Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, відповідно до якої підтверджується, що:
03.10.2023 року по коду 21082400 перераховано гарантійний вчесок від ОСОБА_1 згідно протоколу LRE001-UA-20230823-08260 від 27.09.2023 року в сумі 24885,25 грн.;
26.10.2023 року по коду доходу 18010900 надійшла орендна плата з осіб в сумі 276614,80 грн.;
Тобто, станом на момент подачі Позивачем позову до суду, Орендар повністю провів оплату згідно року по 18.10.2024 року включно, відповідно заборгованості по Договору оренди перед Орендодавцем не має та будь-яких строків орендної плати не порушено.
Також Відповідачем здійснено оплату орендної плати за період з 19.10.2024 року по 31.12.2024 року включно в розмірі 60 960 грн
Отже, в контексті викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 85851,19 грн., у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зважає на наступне.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатом розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, а тому відповідачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Хмельницькій області судовий збір в сумі 4542 грн.
Стосовно доводів відповідача про стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на його користь, витрати понесенні на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 11328 гривень, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 11325 грн представником відповідача надано копію договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, додаткову угоду №1 від 01.10.2024, акт виконання робіт (наданих послуг) від 14.11.2024, копію рахунку-фактури №11/11/24 від 14.11.2024.
В даному випадку, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу відповідачем в ході розгляду даної справи в розмірі 11328 грн., не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
В призмі розгляду даного питання, суд апеляційної інстанції зважає на те, що обсяг наданих послуг адвокатом не потребували витрачання значної кількості часу, оскільки адвокат, приймаючи участь у справі ще під час розгляду справи в суді першої інстанції, здійснив детальне вивчення та правовий аналіз всіх обставин справи і відповідно написання апеляційної скарги не потребувало такої ж кількості часу, як написання відзиву на адміністративний позов. Крім того, необґрунтовано необхідність направлення процесуальних документів засобами поштового зв'язку та покладання на позивача відшкодування їх вартості, оскільки адвокат позивача мав можливість направити відповідні процесуальні документи через систему "Електронний суд".
Тож, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та того, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є дещо неспівмірною щодо складності справи і витраченого адвокатом часу, а тому судова колегія вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 5000 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі - 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.