Справа № 240/14492/24
Головуючий у 1-й інстанції: Леміщак Д.М.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
26 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради, в якому просив:
-визнати дії управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради протиправними та зобов'язати прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу постраждалого учасника «Революції Гідності».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради із заявою щодо надання йому статусу постраждалого учасника Революції Гідності.
До заяви було долучено копії таких документів:
- виписки з медичної карти амбулаторного пацієнта ОСОБА_1 № 6864 від 05.11.2013;
- листка непрацездатності серії АГД № 924915 з терміном лікування з 09.02.2014 по 14.01.2014;
- листа Житомирської обласної військової адміністрації від 29.03.2024;
- посвідчення № 0995 від 01.12.2017;
- посвідчення № НОМЕР_1 від 20.02.2024;
- фотографії застосування фізичної сили.
Листом від 11.07.2024 № Р/306/УСВВ відповідач повідомив, що ним 05.07.2024 було направлено запити до Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства охорони здоров'я України та Житомирської обласної військової адміністрації щодо підтвердження інформації про включення ОСОБА_1 до переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), але такі ушкодження не призвели до інвалідності та звернулися за медичною допомогою у період з 21.11.2013 по 30.04.2014, затвердженим Міністерством охорони здоров'я в установленому порядку для подальшого надання/відмови у наданні статусу постраждалого учасника Революції Гідності (відповіді не надійшли). У зв'язку з викладеним станом на 11.07.2024 для надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності немає законних підстав.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.
Частиною 1 статті 16-1 вказаного Закону передбачено, що постраждалими учасниками Революції Гідності визнаються особи, які на виконання Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" включені до переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), але такі ушкодження не призвели до інвалідності, та звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.
Порядок надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності особам, які отримали тілесні ушкодження під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.12.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - масові акції громадського протесту) визначено Порядком надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 119 (далі - Порядок № 119).
За змістом ч.2 Порядку № 119 статус постраждалого учасника Революції Гідності надається особам, які на виконання Закону України “Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» включені до переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), але такі ушкодження не призвели до інвалідності, та звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 р. по 30 квітня 2014 року.
Дія цього Порядку не поширюється на працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил та інших військових формувань, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі) під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з масовими акціями громадського протесту.
Ч. 3 Порядку № 119 визначено, що підставою для надання особі статусу постраждалого учасника Революції Гідності є включення особи до одного з переліків осіб, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), затверджених МОЗ в установленому порядку (далі - переліки осіб).
У п.4 Порядку № 119 закріплено, що МОЗ після затвердження переліків осіб, а також внесення змін до них подає у п'ятиденний строк Мінветеранів переліки осіб для їх надіслання структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій.
Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій не пізніше ніж через три робочих дні після надходження переліків осіб (змін до них) надсилають їх структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).
Для надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності особи, які включені до переліку осіб, звертаються з відповідними заявами до органів соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем перебування.
У разі відсутності реєстрації місця проживання особи, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі) під час участі у масових акціях громадського протесту, звертаються із заявами про надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності до управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві держадміністрації.
До заяви додається копія документа, що посвідчує особу громадянина України, іноземця або особи без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що брала участь у масових акціях громадського протесту (з пред'явленням оригіналу).
Рішення про надання (відмову у наданні) статусу постраждалого учасника Революції Гідності та видачу (відмову у видачі) відповідного посвідчення приймається органом соціального захисту населення протягом семи робочих днів з дня подання заяви.
Рішення про відмову у надані статусу постраждалого учасника Революції Гідності приймається у разі невключення особи до переліку осіб (п.5 Порядку № 119).
Таким чином, Порядку № 119 передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами соціального захисту населення за результатами розгляду заяви про надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності особи, орган соціального захисту населення має прийняти одне із рішень- про надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності або відмову у наданні такого статусу.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради із заявою щодо надання йому статусу постраждалого учасника Революції Гідності.
Однак, в даному випадку, відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача, а лише надіслало останньому лист від 11.07.2024 № Р/306/УСВВ.
Враховуючи вищевикладене, колегією суддів не надається правова оцінка підставам, викладеним у вищезазначеному листі, оскільки такий документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак не може бути предметом судового розгляду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у нерозгляді заяви позивача та зобов'язання Управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради повторно розглянути заяву і прийняти відповідне рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання статусу постраждалого учасника «Революції Гідності».
Зобов'язати Управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.