Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
25 березня 2025 року справа № 520/3550/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Харківський національний університет внутрішніх справ (вул. Сонячна, буд. 3А,м. Вінниця,Вінницька обл., Вінницький р-н,21008, код ЄДРПОУ08571096) до Старший державний виконавець Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобулія Анна Геннадіївна (майдан Захисників України, буд. 7/8,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61001, код ЄДРПОУ41430683) про визнання дій протиправними та скасування постанов,-
Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправним постанову старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобулії А.Г. про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 № 77046350 та скасувати її;
- визнати протиправним постанову старшого державного виконавця Основ'янсько- Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобулії А.Г. про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 № 77046351 та скасувати її.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що оскаржувані постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є незаконними, оскільки в цьому випадку здійснення списання коштів за виконавчими листами мало здійснюватися органами Державної казначейської служби, а не державним виконавцем.
Ухвалою суду від 07.03.2025р. відкрито провадження за уточненою позовною заявою від 27.02.2025р., справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.03.2025р. на 10:30.
Учасники процесу, повідомлені судом про розгляд справи, до суду не прибули, що не перешкоджає проведенню розгляду справи.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Харківським окружним адміністративним судом за наслідками розгляду справи № 520/1444/22 було видано виконавчі листи від 11.11.2024р. про стягнення з Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UА418201720313271001201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , судові витрати: сплата судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2977, 20 грн., що підтверджуються квитанцією про сплату від 22.01.2023 №32528798800006187307 та сплата судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3567,62 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 16.08.2023 №32528798800007553912, а також стягнення з Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UА418201720313271001201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , судові витрати: сплата судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп., що підтверджуються квитанцією про сплату від 26.06.2024 №3637-9401-3884-4091.
Вказані виконавчі листи було пред'явлено стягувачем ОСОБА_1 до Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання.
Постановами старшого державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобулії А.Г. від 06.02.2025 р. відкрито виконавче провадження ВП № 77046350 та № 77046351.
Позивач з вказаними постановами не погодився та звернувся до суду з позовними вимогами у цій справі.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню за правилами вимог частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону №1404-VIII, у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч.4 ст.6 Закону України №1404-VIII).
Положеннями статті 15 Закону №1404-VIII встановлено, що сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Разом з тим, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 4901-VI).
Згідно із ч.1 ст.2 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Положеннями ч.2 ст.2 Закону №4901-VI передбачено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Відповідно до статті 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 200/4120/19-а.
У даній справі згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно правовою формою позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ є державною організацією (установою, закладом) (а.с. 26). Суд ураховує також, що позивач має рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби, про що свідчить копія Повідомлення про відкриття рахунків ГУДКСУ у Харківській області Державної казначейської служби України м. Київ, 05.01.2024 Харківським національним університетом внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571096) (а.с. 25).
Згідно із приписами п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Положеннями ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України також унормовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Підпункт 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.
У пункті 2 Порядку №845 вказані визначення основних понять, що вживають в ньому.
Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно із п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.
Відповідно до пункту 32 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.
Згідно пункту 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Таким чином, безпосередні дії зі списання коштів виконує саме Казначейство.
Відтак, суд приходить до переконання, що у спірних правовідносинах орган казначейства є встановленою Законом № 1404-VIIІ та Порядком №845, особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
Тобто навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов'язком держави.
Відповідно до п. 10 частини 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Таким чином, з врахуванням викладених вище доводів та їх правового обгрунтування, судом вбачається, що державний виконавець не мав повноважень щодо відкриття виконавчого провадження за поданими виконавчими листами, натомість повинен був повернути виконавчий документ стягувачеві.
Суд ураховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням наведеного суд доходить висновку, що ухвалюючи спірні постанови, державним виконавцем не було враховано всі дійсні обставини справи, з огляду на що, беручи до уваги наведені вище приписи ст. 2 КАС України, їх не можна визнати цілком обгрунтованими та законними.
Внаслідок викладеного суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 287, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною постанову старшого державного виконавця Основ'янсько- Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобулії А.Г. про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 № 77046350 та скасувати її;
визнати протиправною постанову старшого державного виконавця Основ'янсько- Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобулії А.Г. про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 № 77046351 та скасувати її.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 41430683) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571096) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 (дві тисячі двадцять дві гривні, 40 коп.)
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України резолютивна частина рішення підписана без її проголошення в судовому засіданні. Повний текст рішення виготовлено 25.03.2025р.
Головуючий суддя Д.В. Григоров