Справа № 500/115/25
26 березня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить:
визнати неправомірними дії 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
зобов'язати 1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у 1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія групи мобільних комплексів радіотехнічної розвідки відділення управління третьої розвідувально-ударної прикордонної застави відділу прикордонної служби розвідувально-ударних безпілотних повітряних суден.
10 грудня 2024 року позивачем на ім'я командира своєї військової частини подано рапорт про звільнення його від проходження військової служби через сімейні обставини на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи.
21 грудня 2024 року у відповідь на рапорт позивача в.о. начальника 1 прикордонного загону повідомив, що позивачу відмовлено у задоволенні його рапорту, оскільки позивачем не додано документів, які б свідчили про необхідність в отриманні ОСОБА_2 постійного догляду, а також не подано документів, які б свідчили про відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
Проте позивач вважає, що дана відмова у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби є неправомірною та такою, що порушує основні права та законні інтереси, оскільки до рапорту позивачем додано витяг №1586/1337 про зареєстрованих у житловому приміщенні відповідно до якого вбачається, що разом із ОСОБА_2 зареєстровані та проживають позивач, а також колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Відтак, опираючи на визначене поняття "член сім'ї", яке закрпілене у Сімейному кодексі можна дійти висновку, що лише позивач є єдиним членом сім'ї ОСОБА_2 .
Також позивач вказує, що законодавче визначення поняття "постійного догляду" застосовується лише в Законі України "Про військовий обов'язок і військову службу". Водночас в Україні правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах здійснюються на підставі Закону України "Про соціальні послуги".
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальні послуги" соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на, серед іншого, соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім'ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.
До соціальних послуг за типами, зокрема, належать комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо).
До базових соціальних послуг належать: догляд вдома, денний догляд.
Ухвалою судді від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.01.2025 до суду від 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейним обставинами є:
наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю I чи II групи;
відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказує, що зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами, і саме військовослужбовець при поданні рапорту зобов'язаний довести наявність підстав для звільнення.
Проте, представник вважає, що при поданні рапорту позивач не довів вищевказаних умов, оскільки представлена копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 732485 від 29.10.2024 свідчить про наявність у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи та про відсутність потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі станом на 29.10.2024. Інвалідність ІІ групи встановлена безстроково, будь-які висновки про заходи щодо відновлення працездатності, довідка не містить.
Вказує, як слідує з довідки до акта МСЕК 12ААГ № 732485 від 29.10.2024 інвалідність ОСОБА_2 встановлена безстроково, однак висновок № 191 від 04.11.2024 дійсний до 04.11.2025.
Також зазначає, що відповідно до відміток у паспорті позивача, останній є батьком ОСОБА_2 , і дана особа являється і внучкою ОСОБА_2 , проте ні у позовній заяві, ні у рапорті позивач не обґрунтовує причину у зв'язку з якою дочка не може здійснювати догляд за дідусем.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у 1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія групи мобільних комплексів радіотехнічної розвідки відділення управління третьої розвідувально-ударної прикордонної застави відділу прикордонної служби розвідувально-ударних безпілотних повітряних суден.
10 грудня 2024 року позивачем на ім'я командира військової частини подано рапорт, в якому він просив звільнити його з військової служби у запас відповідно до п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорту позивачем було додано копії:
паспорта;
РНОКПП ОСОБА_2 ;
свідоцтва про розірвання шлюбу;
довідки до Акта огляду МСЕК;
витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб;
висновок ЛКК;
РНОКПП ОСОБА_1 ;
паспорта ОСОБА_1 ;
свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
витягу з актів цивільного стану.
За результатами розгляду вказаного рапорту, в.о. начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України листом від 21.12.2024 повідомив позивача про те, що підстав для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.
Як слідує зі змісту вказаного листа, підставою для відмови слугувало те, що у долученій довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 А АГ № 732485, яким підтверджується інвалідність ІІ групи ОСОБА_2 , не зазначено про необхідність постійного догляду. В пункті "Висновок про умови та характер праці" зазначено: "праця в спеціально створених умовах". З висновку від 04.11.2024 № 191 (форма первинної облікової документації № ORO-4/о) вбачається, що батьку рекомендовано соціальну послугу "догляд вдома". Документи, які б підтверджувати необхідність постійного догляду за батьком військовослужбовця, відсутні.
Зазначено, що до рапорту не долучено документів, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд або документи, які б підтверджували, що вказані члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказано, що членами сім'ї особи першого ступеня споріднення є батьки, чоловік, дружина, його діти, у тому числі усиновлені. До другою ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, його баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
Пунктом першим визначені підстави для звільнення військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), пунктом другим під час дії воєнного стану.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
На дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.
Як зазначалося вище, 10 грудня 2024 року позивачем на ім'я командира військової частини подано рапорт, в якому він просив звільнити його з військової служби у запас відповідно до п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
У відповідності до п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції чинній на момент звернення позивача із рапортом) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, серед іншого, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, на момент звернення позивача, обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейним обставинами під час дії воєнного стану були:
наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю I чи II групи;
відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так відмовляючи позивачу у звільненні в запас Збройних Сил України, відповідач вказав на те, що у долученій довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 А АГ № 732485, яким підтверджується інвалідність ІІ групи ОСОБА_2 , не зазначено про необхідність постійного догляду; в пункті "Висновок про умови та характер праці" зазначено: "праця в спеціально створених умовах"; з висновку від 04.11.2024 № 191 вбачається, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу "догляд вдома"; документи, які б підтверджувати необхідність постійного догляду за батьком військовослужбовця, відсутні.
Також підставою для відмови слугувало те, що до рапорту не долучено документів, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд або документи, які б підтверджували, що вказані члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім'ї") вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
До рапорту додано витяг №1586/1337 про зареєстрованих у житловому приміщенні відповідно до якого вбачається, що разом із ОСОБА_2 зареєстровані та проживають позивач, а також колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Тому з урахуванням визначеного поняття "член сім'ї", яке закрпілене у Сімейному кодексі України лише позивач є єдиним членом сім'ї ОСОБА_2 .
Щодо наведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.
Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Для визначення першого та другого ступеня споріднення у даному випадку можуть бути застосовними положення п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 розд.14 Податкового кодексу України, а саме:
- членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені;
- до членів сім'ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Як на одну із підстав для звільнення із військової служби позивач покликається на витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 31.10.2024 №1586/1337, згідно якого за адресою реєстрації його батька ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , окрім нього зареєстровані також сам позивач та колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Поряд із цим, як слідує із паспорту позивача серії НОМЕР_3 , виданого Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 26.11.1998, останній містить відмітку, що позивач є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно є внучкою ОСОБА_2 (батька позивача), та є повнолітньою.
Позивачем не доведено, що ОСОБА_2 не може здійснювати догляд своїм дідом. При цьому, такий обов'язок внучки перед своїм дідусем визначено ч.1 ст.264 Сімейного кодексу України.
Також, позивачем, як при зверненні до відповідача із рапортом, так і при зверненні до суду не зазначено та не надано відповідних доказів про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за його батьком.
Тому, на переконання суду, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби з підстав не доведеності обставин, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення з ОСОБА_2 , які можуть здійснювати за ним догляд, відповідач діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Щодо необхідності здійснювати постійний догляд.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що законодавче визначення поняття "постійного догляду" застосовується лише в Законі України "Про військовий обов'язок і військову службу". Водночас в Україні правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах здійснюються на підставі Закону України "Про соціальні послуги".
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальні послуги" соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на, серед іншого, соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім'ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.
До соціальних послуг за типами, зокрема, належать комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо).
До базових соціальних послуг належать: догляд вдома, денний догляд.
Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги" наказом Міністерства охорони здоров'я від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о.
Вказаним висновком і підтверджується необхідність особи в отриманні соціальної послуги, зокрема, і послуги з догляду.
Наразі, законодавством передбачений лише даний документ, який підтверджує необхідність особи в отриманні "постійного догляду". Відтак, поняття "соціальна послуга", яка включає в себе низку типів та видів, та "постійний догляд" є тотожними поняттями, а Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є належним підтвердженням про необхідність особи в отриманні "постійного догляду".
Даний висновок був доданий позивачем для необхідності підтвердження права на звільнення з військової служби.
Щодо наведеного суд зазначає наступне.
Закон №2232-ХІІ не встановлює, яким документом підтверджується факт потреби постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.
У постановах від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком (матір'ю) може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК).
Тому суд відхиляє, як необґрунтоване твердження відповідача, про те, що для підтвердження факту необхідності постійного догляду за хворим батьком позивач повинен був подати саме відповідний висновок МСЕК.
Суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за №510/36132, затверджені форма первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкція щодо її заповнення (далі - Інструкція щодо заповнення форми №080-4/о).
Пунктом 2 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого №_____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (пункт 3 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о).
Згідно з пунктом 4 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о).
Таким чином, у висновку фори №080-4/о безпосередньо не зазначаються відомості про те, якого саме догляду потребує відповідна особа: постійного, тимчасового тощо.
Поряд із цим, згідно з пунктом 1.2 розділу І Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 № 760, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2013 за № 1990/24522 (далі - Державний стандарт № 760), цей Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами; особам з інвалідністю, у тому числі з психічними та поведінковими розладами (крім осіб, які страждають на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння та отримують амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку за рішенням суду), дітям з інвалідністю віком від трьох до 18 років, особам з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (далі особи похилого віку та особи з інвалідністю); моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги догляду вдома; визначення тарифу на платну соціальну послугу догляду вдома.
Соціальна послуга догляду вдома (далі - соціальна послуга) заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили / не набули здатності до самообслуговування (абзац сьомий пункту 1.4 розділу І Державного стандарту № 760).
У відповідності до розділу ІІІ Державного стандарту № 760, соціальна послуга догляду вдома надається надавачем соціальної послуги, після здійснення первинного комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, складання індивідуального плану та укладення договору на надання соціальної послуги догляду вдома.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома згідно з додатком 1 до цього Державного стандарту проводиться протягом 3 робочих днів з дати прийняття виконавчим органом або надавачем (у разі надання соціальних послуг за рахунок коштів надавача) рішення про надання соціальної послуги.
Форма визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги розробляється надавачем соціальної послуги, з урахуванням його спеціалізації.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться надавачем соціальної послуги (фахівцем у сфері надання соціальних послуг, соціальним працівником або мультидисциплінарною командою (за потреби)) із залученням отримувача соціальної послуги та/або його законного представника.
Ступінь індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги визначається:
для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями - за кількістю балів, зазначених у таблиці 1 додатка 1 до цього Державного стандарту з урахуванням балів за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та шкалою оцінки можливостей виконання складних дій (таблиці 2, 3 додатка 1 до цього Державного стандарту відповідно). Для отримання соціальної послуги сумарний результат оцінки можливостей виконання елементарних та складних дій має бути не менше ніж 12 балів;
для осіб з когнітивними розладами - відповідно до шкали оцінки навичок проживання за основними категоріями та картки визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги (далі - Картка), наведених відповідно у таблицях 4, 5 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги сумарний результат за категоріями "Організація харчування", "Зовнішній вигляд, дотримання правил особистої гігієни", "Здоров'я", "Утримання помешкання", "Дотримання правил безпеки та поведінки в разі надзвичайних ситуацій", "Міжособистісні відносини", "Знання ресурсів громади", "Обізнаність у юридичній сфері" має становити не менше ніж 69 балів, за іншими категоріями - щонайменше базовим, а сума балів за такими категоріями має бути не менше ніж 58;
для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома відповідно до таблиці 6 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги за результатами визначеного рейтингу соціальних потреб пріоритетною має бути сфера "Здоров'я";
для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років - відповідно до оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома (для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років). Для отримання соціальної послуги сумарний результат має становити не менше ніж 11,2 та не більше 168 балів.
У разі наявності у отримувача соціальної послуги комплексних порушень (фізичні та/або сенсорні порушення разом із психічними та поведінковими розладами), визначення ступеня індивідуальних потреб проводиться за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб.
Результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги є підставою для складання/перегляду індивідуального плану та укладання договору про надання соціальної послуги догляду вдома.
Через 30 днів з дати початку надання соціальної послуги догляду вдома соціальним працівником, членами мультидисциплінарної команди (за потреби) проводиться повторне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги з метою коригування індивідуального плану (за потреби).
Надалі визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться за потреби, але не рідше ніж один раз на рік.
Згідно з пунктом 6.3 Державного стандарту № 760 соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) 3 рази на тиждень; V групи рухової активності 5 разів на тиждень, для осіб з інвалідністю І групи підгрупи А 6-7 разів на тиждень (за потреби)), для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами 2-4 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період), для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років при ступені індивідуальних потреб дитини "періодичний догляд" 2 рази на тиждень; "постійний догляд" 4-3 рази на тиждень; "інтенсивний догляд" 5 разів на тиждень.
Кількість разів надання соціальної послуги догляду вдома може зменшуватись за бажанням (ініціативою) отримувача соціальної послуги.
Соціальна послуга може надаватись постійно або тимчасово (протягом визначеного у договорі періоду).
Строки надання соціальної послуги узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником з урахуванням визначеного ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
З аналізу вищевикладеного слідує, що отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи може полягати як в постійному, так і в тимчасовому (протягом визначеного періоду) догляді, що, відповідно, можливо встановити після комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
Суд встановив, що на підтвердження факту, що його батько є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду, позивач до рапорту від 10.12.2024 про своє звільнення з військової служби додав копії довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 серії 12 ААГ №732485 від 29.10.2024 та копію висновку лікарської консультативної комісії про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду н непрофесійній основі від 04.11.2024 №191.
Так, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.08.2024 серія 12 ААГ № 828239 батьку позивача встановлено ІІ групу інвалідності. Проте, у цій довідці не зазначено, що він потребує постійного чи стороннього догляду, натомість зазначено: "праця в спеціально створених умовах".
У висновку ЛКК від 04.11.2024 №191 вказано, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги догляду вдома. Проте, у цьому висновку не конкретизовано, яку саме послугу він потребує: постійну або тимчасову (протягом визначеного періоду).
Таким чином, суд погоджується із твердженням відповідача, що позивач до рапорту від 10.12.2024 не надав документи, які достеменно підтверджували б факт, що його батько, як особа з інвалідністю ІІ групи, потребує саме постійного догляду.
У матеріалах справи також відсутні будь-які документи, які дозволяли б визначити ступінь індивідуальних потреб батька позивача та / або те, що він потребує саме постійного догляду.
Відтак позивач не довів ту обставину, що його батько потребує саме постійного догляду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач до рапорту про звільнення від 10.12.2024 не надав достатні докази на підтвердження підстав для його звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, зокрема, щодо необхідності здійснювати за батьком саме постійний догляд, та щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення які можуть здійснювати такий догляд.
Таким чином, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 26 березня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- 1 прикорданний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
Головуючий суддя Баб'юк П.М.