Рішення від 26.03.2025 по справі 500/365/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/365/25

26 березня 2025 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, або ГУ ДПС у Тернопільській області) у якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2024 №0790225-2409-1906-UA61040150000098181 на суму 72 929,50 грн.

Позовні вимоги у заявах по суті справи (позові та відповіді на відзив) обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується власниками нежитлової нерухомості, по об'єкту оподаткування - інші будівлі загальною площею 1555 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 72 929,50 грн. Таке нарахування позивач вважає безпідставним, оскільки належне йому на праві власності нежитлове приміщення в силу положень п. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як будівля належить сільськогосподарському товаровиробнику і віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Відповідач подав відзив на позов та заперечення, у яких позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що позивач не зареєстрований як фізична-особа підприємець з відповідними видами (КВЕД) діяльності, а тому не має статусу сільськогосподарського товаровиробника. Також акцентує увагу на відсутності доказів використання спірного нерухомого майна для сільськогосподарської діяльності.

З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 28.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 28.01.2025 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 28.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 12.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням письмових доказів у справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником будівлі, корівника з частиною прибудови молочного блоку ферми загальною площею 1555 кв. м, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 6122483000:01:002:0619 з цільовим призначенням 01.02. для ведення фермерського господарства, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією з Державного земельного кадастру (а.с10, 11).

З відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є директором та засновником селянсько-фермерського господарства "Марія" видами економічної діяльності якого є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.46. розведення свиней (а.с. 11-13).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17.06.2024 №0790225-2409-1906-UA61040150000098181 ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі ст. 266 Податкового кодексу України проведено нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік, по об'єкту оподаткування - будинку корівника загальною площею 1555 кв. м. на суму 70 752,50 грн (а.с.7).

Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За правилами пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Аналіз вказаного свідчить, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Суд звертає увагу, що підпунктом "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, в редакції з 01.01.2019 до 16.03.2024, передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, в розумінні вимог пп."ж" пп.266.2.2 п.266.1 ст.266 ПК України нежитлова будівля не підлягає оподаткуванню спірним податком за наявності сумарно наступних умов: така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 500/6132/23.

Виходячи з наведеного, в межах спірних правовідносин суд зобов'язаний встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні чинного законодавства та встановити факт використання ним спірної нежитлової будівлі як об'єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Відтак згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) включено клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271). Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. До коду 1271.9 віднесено інші будівлі сільськогосподарського призначення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу належить на праві приватної власності нежитлова будівля корівника з частиною прибудови молочного блоку ферми загальною площею 1555 кв. м, який знаходиться за адресою Тернопільська область, Збаразький район, с. Ліски, вул. Морозенка, 25.

Досліджуючи питання наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в редакції з 15.08.2018 до 01.01.2022, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, або фізична особа - підприємець яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30.11.2021 року № 1914-IX, який набрав чинності 01.01.2022, змінено редакцію підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, зокрема виключено слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

З наведеного слідує, що з 01.01.2022 поняття "сільськогосподарський товаровиробник", визначення якого наведено у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не має обмеженого застосування виключно для цілей глави розділу ХІV ПК України "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", а тому застосовується до регулювання всіх відносин оподаткування, в тому числі і до регулювання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою оподаткування з 01.01.2022 відносять фізичних осіб - підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.

Відповідно до частин 1-4 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має найменування та може мати печатки.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Згідно статті 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Правовий режим майна, яке використовується для ведення фермерського господарства, врегульовано статтею 20 Закону № 973-IV.

Частинами 1-3 цієї статті визначено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Матеріали справи не містять доказів державної реєстрації позивача як фізичної особи - підприємця з відповідними видами економічної діяльності, як і не містять доказів належності спірного нерухомого майна до складу майна фермерського господарства СФГ "Марія", у якому позивач є засновником та керівником, та використання його у господарській діяльності цього господарства.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що він є сільськогосподарським виробником у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а належне йому на праві приватної власності спірне нерухоме майно використовується як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Таким чином, виходячи із встановлених судом обставини справи та системного аналізу наведених законодавчих норм, суд приходить до висновку про обґрунтоване нарахування позивачу грошових зобов'язань за 20023 рік за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується власниками нежитлової нерухомості та визнає податкове повідомлення-рішення від 17.06.2024 №0790225-2409-1906-UA61040150000098181 таким, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 березня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Юзьків М.І.

Попередній документ
126133269
Наступний документ
126133271
Інформація про рішення:
№ рішення: 126133270
№ справи: 500/365/25
Дата рішення: 26.03.2025
Дата публікації: 28.03.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (03.11.2025)
Дата надходження: 02.09.2025
Предмет позову: визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення