26 березня 2025 року Справа № 480/6169/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6169/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.05.2024 № 262849921281 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу періоди навчання з 01.09.1986 по 22.06.1987, з 01.07.1989 по 01.03.1994, зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 14.09.1994 по 19.04.2018 та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до записів у його трудовій книжці, заповнених належним чином, до спеціального стажу позивача мають зараховуватись періоди роботи, які надають йому право виходу на пенсію за Списком № 2, зокрема: з 14.09.1994 до 11.09.1996 - на посаді майстра ділянки № 3 у ВАТ «Київелектромонтаж»; з 12.09.1996 до 01.06.2014 - на посаді виконавця робіт на ділянці № 3 ВАТ «Київелектромонтаж; з 02.06.2014 до 19.04.2018 - на посаді виконавця робіт на ділянці № 2 в ПАТ «Трест «Київелектромонтаж», що разом складає 23 років 7 місяців 8 днів.
Отже, позивач вважає, що має право вийти на пенсію за Списком № 2, адже він досягнув 55-річного віку, його загальний стаж становить 31 років 04 місяців 23 днів, що визнається відповідачем, з яких пільговий стаж становить 23 років 7 місяців 8 днів.
На думку ОСОБА_1 , посилання уповноваженого органу на те, що у нього відсутні належним чином оформлені уточнюючі довідки з підприємства не є підставою для відмови в призначенні пенсії, оскільки згідно з пунктом 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, пункту 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Крім того, зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію, а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Щодо відмови ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до загального стажу період навчання з 1986 до 1994 року позивач зазначає, що відрахований студент має можливість на поновлення взаємин із відповідним вищим навчальним закладом, а період між відрахуванням та поновленням на навчання не включається у трудовий стаж.
Копією диплома підтверджується, що в 1986 році позивач вступив до Київського політехнічного інституту і в 1994 році закінчив повний курс, тобто вказана копія містить всі необхідні відомості про період навчання для зарахування його до страхового стажу.
При цьому, архівною довідкою деталізовано періоди фактичного навчання позивача, а відтак інші додаткові довідки про такий період не потрібні. Вказана архівна довідка, видана навчальним закладом, містить відповідні реквізити, підписана посадовою особою навчального закладу та містить печатку навчального закладу.
Тобто з 01.09.1986 до 22.06.1987, з 01.07.1989 до 01.03.1994 позивач навчався в Київському політехнічному інституті за спеціальністю «Електроенергетичні системи та мережі» відповідно до диплому серії НОМЕР_1 та довідки від 10.06.2024 №980.
Тому вказана обставина не може слугувати причиною у відмові зарахування періоду навчання до відповідного стажу.
Ухвалою від 15.07.2024р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника відповідача - ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву (а.с.124-126), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що відповідно до наданих документів страховий стаж особи- 31 рік 04 місяці 23 дні.
До страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Відповідний період можливо буде зарахувати до страхового стажу після надання уточнюючої довідки та звернення до управління.
Згідно з п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Одночасно повідомлено, що для розгляду питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах необхідно надати уточнюючу довідку (додаток №5) відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таким чином, період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки відповідно зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.
За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 відсутнє.
Отже, представник відповідача вважає, що дії управління є правомірними, а вимоги позивача - безпідставними, оскільки ГУ ПФУ діяло у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.
Від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позов не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.04.2024 ОСОБА_1 звернувся через вебпортал електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 7703, щодо призначення та виплати пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області з урахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 від 08.02.2024 щодо призначення та виплати пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024.
Рішенням від 07.05.2024 № 262840021281 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058), оскільки згідно з наданими документами страховий стаж особи- 31 рік 04 місяці 23 дні.
До страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки він перетинається з періодом проходження військової служби, тому відповідний період можливо буде зарахувати до страхового стажу після надання уточнюючої довідки та звернення до управління.
Одночасно повідомлено, що для розгляду питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах необхідно надати уточнюючу довідку (додаток №5) відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи.
На період роботи позивача були чинними Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, відповідно до яких правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на будівництві.
Вказаним Списком № 2 передбачено професії виконавця робіт та майстра ділянки (пункти 2 розділів XXVII вказаних Постанов - Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів), які відповідно надають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, посади (професії) виконавця робіт та майстра ділянки, на яких працював ОСОБА_1 у спірні періоди, передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.
Відповідно до трудової книжки позивача його трудова діяльність є наступною: 01.09.1986 до 22.06.1986р. - навчався у Київському політехнічному інституті; 23.06.1987 до 15.05.1989 - служба в Радянській армії; 01.09.1989 до 01.03.1994 - продовження навчання у Київському політехнічному інституті; 01.04.1994 до 13.09.1994 - працював інженером по охороні праці та техніки безпеки; 14.09.1994 до 11.09.1996 - працював на посаді майстра ділянки № 3 у ВАТ «Київелектромонтаж»; 12.09.1996 до 01.06.2014 - працював на посаді виконавця робіт на ділянці № 3 ВАТ «Київелектромонтаж; 02.06.2014 до 19.04.2018 - переведений на посаду виконавця робіт на ділянці № 2 в ПАТ «Трест «Київелектромонтаж»; 01.07.2018 до 31.12.2023 - працював на посаді начальника електродільниці ТОВ «Промсервісенерго».
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Трудова книжка позивача заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію.
Крім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ГУ (надалі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону № 1788-ХІІ , пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Статтею 100 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до абзацу 1 пункту «а» статті 13 Закон № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Проведення атестації робочих місць за Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників було передбачено також положеннями Закону № 1788- ХІІ.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці було затверджено 01.08.1992 постановою Кабінету Міністрів України № 442, а тому роботи, професії та посади, передбачені зазначеними списками, за період до 22.08.1992 мають бути враховані призначенні пільгових пенсій без результатів атестації робочих місць.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.
Тобто за змістом вищенаведених нормативно-правових актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такими чином посилання уповноваженого органу на те, що у позивача відсутні належним чином оформлені уточнюючі довідки з підприємства не є підставою для відмови в призначенні пенсії, оскільки відповідно до записів у трудовій книжці до спеціального стажу позивача мають зараховуватись періоди роботи, які надають йому право виходу на пенсію за Списком № 2, зокрема: з 14.09.1994 до 11.09.1996, з 12.09.1996 до 01.06.2014, з 02.06.2014 до 19.04.2018, що разом складає 23 років 7 місяців 8 днів.
Згідно з рішенням ГУ ПФУ в Сумській області загальний визнаний стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 04 місяців 23 днів.
Враховуючи вищевказане, суд погоджується із доводами позивача, що за такого правового регулювання та з урахуванням наявності у трудовій книжці усіх необхідних записів відповідач незаконно не зарахував до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 14.09.1994р. до 19.04.2018р., що свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.05.2024 №262849921281 та як наслідок про необхідність скасування цього рішення як індивідуального акту у спірних правовідносинах та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 2 такі періоди роботи.
З приводу позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу періоди навчання з 01.09.1986 до 22.06.1987, з 01.07.1989 до 01.03.1994 суд зазначає, що, як вбачається із копій матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , останнім до органу Пенсійного Фонду України не подавалася копія уточнюючої довідки від 10.06.2024р. №980 про періоди фактичного навчання позивача, на яку міститься посилання у позовній заяві (а.с.10), отже, наявність та/або відсутність щодо позивача необхідних умов для призначення йому пенсії з урахуванням саме таких періодів відповідачем не встановлювалася і не досліджувалася.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що довідка від 10.06.2024 №980 була підготовлена пізніше ніж прийнято оскаржуване рішення у справі від 07.05.2024 про відмову у призначенні пенсії, тобто на момент винесення спірного рішення вказаної довідки ще не існувало.
Отже, суд наразі позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача певні періоди його навчання та призначити йому пенсію за віком, оскільки відповідачем не могла бути проаналізована уточнююча довідка, адже вона не подавалися позивачем із заявою про призначення пенсії, тому такі позовні вимоги є передчасними.
Тобто суд не вбачає достатніх правових підстав для покладення на відповідача обов'язку із зарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу позивача та для призначення йому пенсії за віком, оскільки суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не була надана оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
За наведених обставин, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що в разі підтвердження спірного періоду навчання належними та допустимими доказами, позивач не позбавлений права звернутись до органу пенсійного фонду із відповідною заявою про зарахування стажу, додавши необхідні документи.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням того, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Так, згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, тобто пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.05.2024 № 262849921281 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 01.05.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 14.09.1994р. до 19.04.2018р. та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова