26 березня 2025 року Справа № 480/10989/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/10989/24 за позовом державного підприємства «Вирівське» до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,
Державне підприємство «Вирівське» (далі - позивач, ДП «Вирівське») звернулося з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, управління юстиції), у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 21.08.2024 про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 71817220;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 21.08.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 71817220.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП «Вирівське» зазначило, що виконавче провадження стосовно примусового виконання виконавчого листа № 577/4242/21 від 14.04.2023 про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 231 036, 20 грн., було зупинено на підставі пункту 12 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у зв'язку з включенням позивача до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.
На переконання позивача, оскільки єдиною підставою для поновлення вказаного виконавчого провадження є закінчення строку дії обставин, які зумовили зупинення вчинення виконавчих дій, тобто, виключення ДП «Вирівське» з переліку об'єктів, які підлягають приватизації, державний виконавець не мав права поновлювати це виконавче провадження та вчиняти виконавчі дії, зокрема, накладати арешт на кошти.
ДП «Вирівське» зауважило на тому, що в оскаржуваній постанові, підставою для поновлення виконавчого провадження вказана постанова Верховного Суду від 26.06.2024 по справі № 335/1961/23, яка не може зумовлювати виникнення права у державного виконавця поновити виконавче провадження, оскільки не є законодавчим актом та не може його підмінювати.
Крім того, позивач звернув увагу на те, що арешт державним виконавцем був накладений на єдиний спеціальний рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати, податків та зборів, накладення арешту на який заборонено.
Ухвалою суду від 30.12.2024, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/10989/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб, розгляд справи по суті призначено на 07.01.2025 о 10 год. 30 хв.
Не погоджуючись з позовними вимогами, управління юстиції у відзиві (а.с. 57-65) зазначило, що дійсно, постановою від 16.05.2023, у зв'язку з включенням ДП «Вирівське» до об'єктів, які підлягають приватизації, на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження ВП № 71817220 було зупинено.
Втім, 26.06.2024 Верховним Судом у постанові по справі № 335/1961/23 сформовано правовий висновок, згідно з яким, зупинення виконавчих проваджень, відкритих на виконання судових рішень про стягнення заборгованості, що виникає із трудових відносин, на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», суперечить статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 1291 Конституції України.
У зв'язку з цим, 21.08.2024 державним виконавцем на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 71817220, а також постанова про арешт коштів боржника.
Відповідач зауважив на тому, що оскільки відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, управління юстиції зобов'язано було поновити виконавче провадження ВП № 71817220 про стягнення з ДП «Вирівське» на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 231 036, 20 грн.
За таких обставин, управління юстиції вважає оскаржувані постанови правомірними, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою від 07.01.2025, на підставі клопотання позивача, а також у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання відкладено на 22.01.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 22.01.2025, на підставі клопотання позивача, а також у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання відкладено на 06.02.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 06.02.2025, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні, розгляд справи відкладено на 06.03.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 06.03.2025, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання відкладено на 19.03.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 19.03.2025, на підставі клопотання позивача, а також у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання відкладено на 26.03.2025 об 11 год. 00 хв.
В судове засідання 26.03.2025 представники сторін, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.
Частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, враховуючи надання сторонами усіх доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, справа розглянута судом у письмовому провадженні.
Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.
Постановою від 16.05.2023 головним державним виконавцем Давидком І.І. відкрито виконавче провадження ВП № 71817220 по примусовому виконанню виконавчого листа № 577/4242/21 від 14.04.2023 про стягнення з ДП «Вирівське» коштів в сумі 231 036, 20 грн. (а.с. 71)
Одночасно, постановою від 16.05.2023 вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання вказаного виконавчого листа було зупинено на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у зв'язку з включенням єдиного майнового комплексу ДП «Вирівське» до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. (а.с. 17)
Між тим, 26.06.2024 Верховний Суд у постанові по справі № 335/1961/23 сформував правовий висновок, згідно з яким, зупинення проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, відкритих на виконання судових рішень про стягнення заборгованості, що виникає із трудових відносин, на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», суперечить статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 1291 Конституції України.
Застосовуючи вказаний правовий висновок у своїй діяльності, державний виконавець 21.08.2024 прийняв постанову, згідно з якою поновив вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 71817220 по примусовому виконанню виконавчого листа № 577/4242/21 від 14.04.2023 про стягнення з ДП «Вирівське» коштів в сумі 231 036, 20 грн. Одночасно, була прийнята і постанова про арешт коштів боржника. (а.с. 18, 24-26)
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 26 вказаного Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Для забезпечення реального виконання рішення, застосовується арешт майна (коштів) боржника, який накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. (частини перша, друга статті 56 Закону)
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. (частина четверта статті 56).
Підстави зупинення вчинення виконавчих дій передбачені статтею 34 Закону. За змістом пункту 12 частини першої згаданої статті, до однієї з таких підстав віднесено включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
При цьому, частиною сьомою статті 34 Закону встановлено, що у згаданому випадку, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
Крім того, частиною п'ятою статті 34 Закону передбачений обов'язок державного виконавця продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало відомо про усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
У цій справі судом встановлено, що у зв'язку з включенням ДП «Вирівське» до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, 16.05.2023 головним державним виконавцем Давидком І.І. було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 577/4242/21 від 14.04.2023 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 231 036, 20 грн.
Згодом, 21.08.2024 головним державним виконавцем Річкалем С.П. прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 577/4242/21 від 14.04.2023 з тих підстав, що таке зупинення не відповідає статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 1291 Конституції України, а також з огляду на висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», сформовані у постанові від 26.06.2024 по справі № 335/1961/23.
Враховуючи приписи частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, суд погоджується з доводами відповідача з приводу виникнення відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону у державного виконавця обов'язку поновити проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про висновки Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 12 частини першої статті 34 Закону під час виконання рішень про стягнення заборгованості, що виникає з трудових правовідносин.
За таких обставин, суд робить висновок про відповідність оскаржуваних постанов критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Доходячи висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд також приймає до уваги ту обставину, що постановою від 27.01.2025 у виконавчому провадженні ВП № 71817220 було знято арешт з усіх рахунків ДП «Вирівське», а постановою від 06.02.2025 згадане виконавче провадження було закінчено.
Керуючись ст.ст . 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви державного підприємства «Вирівське» до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик