26 березня 2025 року м. Рівне №460/2640/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії / бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити основну пенсію по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 10.08.2024.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З огляду на рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року та №7-р(ІІ)/2023 від 13 вересня 2023 року вважає, що згідно положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства нарахування та виплату пенсії за спірний період відповідач не здійснював. З огляду на наведене просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на позовну заяву в порядку статті 162, частини третьої статті 263 КАС України, відповідачем не поданий.
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, особою з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, що призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане підтверджується долученим до матеріалів справи листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.02.2025 №3246-2018/Б-02/8-1700/25.
Позивач вважає, що відповідачем незаконно проводяться нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі значно нижчому, ніж той, який передбачений у статті 54 Закону №796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії.
Не погоджуючись з неправомірними діями відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Цей Закон також гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до статті 1 Закону № 1788-XI громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-XII, якою визначені види державних пенсій, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Правовими нормами статті 6 Закону № 1788-XI передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Аналогічні положення щодо права вибору пенсійних виплат передбачені також і у статті 10 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відносини з приводу пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовані нормами Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
За змістом статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону № 796-XII (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) було передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас, 28.12.2014 Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частину 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: "Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Наведені зміни набрали чинності з 01.01.2015.
Разом з тим, 07.04.2021 Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-333/2018 (4498/18) ухвалив рішення № 1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Проте, суд звертає увагу, що правовими нормами частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ врегульовано відносини саме з приводу розміру пенсій по інвалідності, призначених згідно норм статті 54 Закону № 796-ХІІ особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, а не пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, а тому положення частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ не регулюють відносини щодо розміру його пенсії.
При цьому, доказів того, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про переведення його з пенсії відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, матеріали справи не містять.
Відтак, відмовляючи позивачу у здійсненні нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 березня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя К.М. Недашківська