26 березня 2025 року м. Рівне №460/12362/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку із сімейними обставинами, а саме: у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , якому встановлено другу групу інвалідності, та який потребує постійного стороннього догляду. За результатами розгляду відповідного рапорту позивач отримав відповідь, якою йому було повідомлено, що необхідність постійного догляду за повнолітньою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько-консультативної комісії. Зазначили, що наданий висновок ЛКК не є належним медичним висновком, що підтверджує необхідність постійного догляду за повнолітньою особою та не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби. Таким чином, позивачем не було надано документів, що підтверджують необхідність здійснювати догляд за батьком та документів про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача. Позивач вважає, що надані довідка МСЕК та медичний висновок лікарсько-консультативної комісії, за висновком якого ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, є достатніми документами для підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за батьком та видана уповноваженим на те органом. Також надана вся наявна інформація стосовно членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості та здійснено всі передбачені законом дії, які надають можливість отримати додаткову інформацію щодо цих осіб, а вимога відповідача щодо надання інформації (витягу) з реєстру актів цивільного стану щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення є такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки законодавством такий витяг не передбачений. Відтак і відмова у звільненні, обґрунтована недостатністю документів, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, є протиправною. Зважаючи на це, вважає відмову у звільненні його з військової служби протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 17.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
31.01.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України від 26 жовтня 2024 року №1296-РС солдата ОСОБА_1 було призначено на посаду солдата резерву військової частини НОМЕР_2 . У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 306 від 30.10.2024 солдата ОСОБА_1 було виключено із списків частини та він вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Враховуючи те, що ОСОБА_1 на даний час являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 відповідач не може приймати будь-які кадрові рішення, щодо звільнення позивача з військової служби та не є належним відповідачем. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 03.02.2025 залучено як другого відповідача у справі №460/12362/24 Військову частину НОМЕР_2 .
14.02.2025 від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив, зі змісту якого вбачається, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2024 № 310 солдат ОСОБА_1 вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_3 . З 02 листопада 2024 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового військової частини НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення.
Ухвалою суду від 17.02.2025 залучено як відповідача у справі №460/12362/24 Військову частину НОМЕР_3 .
05.03.2025 від військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив, у якому відповідач зазначив, що позивач з рапортом в якому він висловлює бажання звільнитись з військової служби до командування військової частини НОМЕР_3 - не звертався. Тому в даному випадку, відсутній спір про право позивача з військовою частиною НОМЕР_3 , а отже відповідач 3 жодних протиправних дій стосовно позивача не вчиняв. Також, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 08.01.2025 №8 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що не повернувся з відпустки до військової частини НОМЕР_3 з 24 грудня 2024 року по теперішній час. З огляду на вищевикладене, протиправність, наявність якої є підставою для задоволення адміністративного позову, в діях відповідача - відсутня, а позовні вимоги - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2022.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19.10.1994, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 22).
Разом з тим, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано 12.01.2006, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 .
Відповідно до довідки МСЕК №535325 від 22.11.2021, батько позивача - ОСОБА_2 з 22.11.2021 року безтерміново має другу групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, протипоказана важка фізична праця.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності №048173 від 22.11.2021 ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_2 становить 70%.
Відповідно до висновку ЛКК №168 від 27.09.2024, що виданий КНП"Летичівський центр медико-санітарної допомоги" Летичівської селищної ради, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб) №610 від 05.07.2024 що видана Летичівською селищною радою підтверджено, що до складу сім'ї ОСОБА_1 , входить дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 . Адреса: АДРЕСА_1 (а.с.21).
Довідкою про місце проживання особи без реєстрації місця проживання №1618 від 03.07.2024 підтверджено, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).
ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії (далі-МСЕК) чи лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я.
До рапорту було додано довідку МСЕК та висновок ЛКК, відповідно до яких ОСОБА_2 (батько Позивача) є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
11.09.2024 військова частина НОМЕР_1 надала письмову відповідь щодо розгляду рапорта ОСОБА_2 за №1914, в якій вказала, що необхідність постійного догляду за повнолітньою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько-консультативної комісії. Зазначили, що наданий висновок ЛКК не є належним медичним висновком, що підтверджує необхідність постійного догляду за повнолітньою особою та не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби. Таким чином, позивачем не було надано документів, що підтверджують необхідність здійснювати догляд за батьком та документів про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача. До рапорту про звільнення з військової служби солдатом ОСОБА_1 було подано довідку медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ №538325 від 22.11.2021 року у відповідності до якої підтверджено, що його батькові ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності, а також висновок ЛКК №168 від 27 червня 2024 року у відповідності до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Згідно підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що міські, міжрайонні комісії визначають обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, потребу осіб з інвалідністю із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, побутовому обслуговуванні, придбані спеціальних засобів для пересування. У відповідності до пункту 4 Розділу порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 року №189 лікарська-консультативна комісія видає висновок або рекомендації щодо догляду за Дитиною досягнення нею шестирічного віку, а у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний) - до досягнення 16-річного віку. З наведених актів випливає, що необхідність постійного догляду за невнолітньою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько-консультативної комісії. У поданій довідці медико-соціальної експертної комісії висновком комісії ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця, та не зазначено, що він потребує постійного стороннього і огляду (що є однією з умов звільнення військовослужбовця з військової служби). Наданий висновок ЛКК №168 від 27 червня 2024 року не є належним медичним висновком, що підтверджує необхідність постійного догляду за повнолітньою особою та не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби. Таким чином солдатом ОСОБА_1 не було надано документів, що підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 . Крім цього солдатом ОСОБА_1 не було надано підтверджуючих документів про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний сторонній догляд за його батьком ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, відсутні законні підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", згідно з поданим рапортом та доданими до нього документами, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №232-ХІІ.
Зокрема, згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підстав необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Спірним у цій справі є питання чи існують підстави для звільнення позивача з військової служби у період воєнного стану згідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", які позивач підтверджує доданим до рапорту довідкою МСЕК №535325 від 22.11.2021 та висновком лікарсько-консультативної комісії №168 від 27.09.2024, що виданий КНП "Летичівський центр медико-санітарної допомоги" Летичівської селищної ради, стосовно ОСОБА_2 .
У аспекті цього суд зазначає, що визначення терміну "медичний висновок" наведене у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, медичний висновок визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 значиться, що медичний висновок це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, медичний висновок це документ, який містить об'єктивні дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317, яка була чинною на дату виникнення правовідносин).
Відповідно до п.п. 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Таким чином, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, слід зазначити, що Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами пп. 1 п. 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (п. 1 розділу III).
За приписами п. 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".
Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Згідно з п.5 Інструкції, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
Згідно з п. 8 Інструкції, у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до п. 10 Інструкції, Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно з п. 12 Інструкції, особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду, то суд зазначає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
При цьому, абз. 4 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року по справі № 120/1909/23 та від 11 квітня 2024 року по справі № 420/16689/23.
У постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року по справі № 420/16689/23 колегія суддів також врахувала, що відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Однак, Верховний Суд доходить висновку, що Закон № 2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.
Таким чином, зважаючи зазначені вище позиції Верховного Суду, слід дійти висновку про те, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, а ЛКК приймає висновки щодо інших осіб, яким не встановлена інвалідність, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Отже, як висновок МСЕК, так і висновок ЛКК можуть бути підставою для звільнення з військової служби, з огляду на що військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб'єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).
Водночас, у постанові від 11.04.2024 по справі № 420/16689/23 Верховний суд зазначив, що документ, який підтверджує відомості, що необхідні для застосування положень пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, повинен відповідати встановленій формі, має бути виданий уповноваженим органом, до компетенції якого належить це чинним законодавством органу, та містити інформацію про строк, на який він виданий, оскільки військовослужбовець ініціює остаточне звільнення з військової служби тощо.
Також, Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 по справі № 520/21316/23 наголосив на необхідності з'ясування судами чи відповідає висновок ЛКК встановленій формі, чи містить він всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби.
Як встановлено судом, позивачем до рапорту про звільнення з військової служби, серед іншого, додано довідку до акта огляду МСЕК серії 12ААА №538325 від 22.11.2021, згідно якої, батько позивача - ОСОБА_2 з 22.11.2021 року безтерміново має другу групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, протипоказана важка фізична праця та висновок лікарсько-консультативної комісії КНП "Летичівський центр медико санітарної допомоги" Летичівської селищної ради № 168 від 27.09.2024, згідно якого ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
При цьому, надана позивачем до рапорту про звільнення з військової служби довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААА №538325 від 22.11.2021, не містить рекомендацій щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю, систематичність, чи іншу періодичність такого догляду.
Досліджуючи висновок лікарсько-консультативної комісії КНП "Летичівський центр медико санітарної допомоги" Летичівської селищної ради № 168 від 27.09.2024, згідно якого ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, суд зазначає, що він не відповідає формі первинної облікової документації № 080-2/о, позаяк наданий у довільній формі; не містить відомостей на підставі якої інформації він видавався (висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого»); не містить інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби, а тому такий висновок не є належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Щодо «відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» у спірних правовідносинах, то суд зауважує на такому.
Вимогами п.3) ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
У позовній заві, позивач зазначає, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. З дружиною - ОСОБА_3 розлучився.
Водночас, ні до рапорту, ні до матеріалів справи не надано доказів щодо відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, або неможливості здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 такими особами через їх самостійну потребу в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З огляду на викладене, суд зауважує, що позивачем документально не підтверджена відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , або що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.
За наведених обставин, розглянувши рапорт позивача про звільнення та проаналізувавши додані до нього документи, відповідач правомірно, в порядку та в межах визначених чинним законодавством, відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, через відсутність підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Суд також звертає увагу, що позивач не позбавлений права на повторне подання рапорту на звільнення у разі оформлення належних доказів на підтвердження права на звільнення з військової служби.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 березня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )
Суддя С.М. Дуляницька