Справа № 420/26150/24
26 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 червня 2024 року №1312120-24/15-53.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Ухвалою від 18 жовтня 2024 року судом залучено до участі в цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та наданий їй час для подання пояснень щодо суті спору.
Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідачем порушено строки надсилання податкового повідомлення-рішення, що є підставою для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату річного податкового зобов'язання, позивачем сплачений податок за землю, про що надані платіжні інструкції, частиною земельних ділянок користується інша особа, відповідачем безпідставно не враховано сплачений у 2022 році податок на землю по земельним ділянкам, які знаходяться в зоні бойових дій, розрахунок земельного податку зроблений без врахування нормативної грошової оцінки, тощо, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Судом прийнятий до розгляду відзив на позовну заяву, оскільки він поданий в межах строків, встановлених ухвалою суду з доказами направлення позивачу та повноваження особи, яка його подала підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником земельних ділянок, Бузька сільська територіальна громада з 11.11.2022 року стала територією, на якій припинені можливі бойові дії, податок на землю рахувався позивачу виходячи з відсутності нормативної грошової оцінки.
В поясненнях по суті справи третя особа просить задовольнити позов ОСОБА_1 з тих самих підстав, які зазначені позивачем в позові.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача, заперечення відповідача, пояснення третьої особи, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Головним управлінням ДПС в Одеській області направлене позивачу податкове повідомлення-рішення від 28.06.2024 року №1312120-24/15-53, яким ОСОБА_1 згідно із п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України визначене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71132 грн. за 2023 рік.
Згідно розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб-підприємців) - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь сума в розмірі 71132 грн. за 2023 рік визначена як позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків і зборів (загальне мінімальне податкове зобов'язання складає 94842,92 грн. - загальна сума сплачених податків і зборів складає 23710,73 грн.).
Мінімальне податкове зобов'язання згідно розрахунку визначено щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена (код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки UA48060330000083035), а саме: кадастровий номер 4824880800:01:000:0031, площею 7,5888 га; кадастровий номер 4824880800:01:000:0016, площею 7,5888 га; кадастровий номер 4824880800:01:000:0017, площею 7,5888 га; кадастровий номер 4824880800:01:000:0033, площею 7,5888 га; кадастровий номер 4824880800:01:000:0013, площею 7,5888 га; кадастровий номер 4824880800:01:006:0028, площею 7,2000 га; кадастровий номер 4824880800:01:006:0023, площею 5,4873 га; кадастровий номер 4824880800:01:002:0028, площею 6,8770 га; кадастровий номер 4824880800:02:000:0038, площею 8,6700 га; кадастровий номер 4824880800:01:000:0012, площею 7,5888 га; кадастровий номер 4824880800:01:000:0010, площею 7,1775 га; кадастровий номер 4824880800:02:000:0055, площею 6,7495 га.
Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 15.08.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення «Укрпошта».
Позивач не погодився з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 року №1312120-24/15-53, а тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Відповідно до положень п. п. 170.14.1-170.14.5 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.
У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов'язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом.
Визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
При обчисленні мінімального податкового зобов'язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.
Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату річного податкового зобов'язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.
Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є частиною зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.
Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги площі кожної із земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та сплачується (перераховується) до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.
Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів у наступному податковому (звітному) році.
До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів платника податку включаються: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь. У сумі сплачених податків, зборів, платежів не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
В матеріалах справи наявна Інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а також Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо всіх перелічених в додатку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення земельних ділянок, з яких вбачається, що щодо всіх земельних ділянок проведена нормативна грошова оцінка в 2023 році, яка складає: за кадастровим номером 4824880800:01:000:0031, площею 7,5888 га - 203843,61 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:000:0033, площею 7,5888 га - 200354,48 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:006:0028, площею 7,2000 га - 171425,67 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:006:0023, площею 5,4873 га - 130788,83 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:000:0012, площею 7,5888 га - 200356,64 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:000:0010, площею 7,1775 га - 189494,53 грн.; за кадастровим номером 4824880800:02:000:0055, площею 6,7495 га - 201018,92 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:000:0016, площею 7,5888 га - 200354,7 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:000:0017, площею 7,5888 га - 200354,66 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:000:0013, площею 7,5888 га - 200352,41 грн.; за кадастровим номером 4824880800:01:002:0028, площею 6,8770 га - 199925,2 грн.; за кадастровим номером 4824880800:02:000:0038, площею 8,6700 га - 177533,48 грн.
Крім того, земельні ділянки за кадастровим номером 4824880800:01:000:0016, 4824880800:01:000:0017, 4824880800:01:000:0013, 4824880800:01:002:0028, 4824880800:02:000:0038, перебувають у власності ОСОБА_1 , однак знаходяться в користуванні ОСОБА_2 , яке належним чином зареєстроване.
Відповідно до положень п. п. 162.1.1-1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання.
Згідно з п. 38-1.3 п. 38-1.4 ст. 38-1 Податкового кодексу України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов'язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.
У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.
Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України за земельними ділянками, які належать позивачу, але знаходяться в належним чином зареєстрованому користуванні ОСОБА_2 , саме вона є платником податків і зборів щодо цих земельних ділянок та саме їй мають визначатися загальне мінімальне податкове зобов'язання.
Відповідач надав до суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, якою він користувався при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та така інформація містила дані щодо фактичного користувача частиною земельних ділянок, однак не врахував ці обставини, що є протиправним та не відповідає положенням Податкового кодексу України.
Крім того, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не врахував Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка містить дані щодо нормативної грошової оцінки всіх перелічених в додатку до податкового повідомлення-рішення земельних ділянок та здійснив розрахунок мінімального податкового зобов'язання виходячи з того, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не проведена, що також суперечить нормам Податкового кодексу України, оскільки ст. 38-1 Кодексу передбачає формули визначення мінімального податкового зобов'язання в залежності від того чи проведена нормативна грошова оцінка земельної ділянки або її не проведено.
Також слід зазначити, що базою оподаткування платою за землю у відповідності до положень ст. 271 Податкового кодексу України є або нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, або площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
Відповідно до положень п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування, однак відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення ці норми не дотримані та прийняте протиправне рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідачем не доведена правомірність свого рішення, не надано жодного доказу на спростування доводів позивача та в відзиві на позовну заяву взагалі не наведено жодних заперечень на ті доводи і обставини, які зазначає позивач в своєму позові.
Таким чином, оскільки податковим органом визначено загальне мінімальне податкове зобов'язання без врахування нормативної грошової оцінки земельних ділянок, не враховано передачу частини земельних ділянок у користування іншої особи і таке користування належним чином зареєстроване та дані про таке користування, а також нормативну грошову оцінку містилися в відповідній Інформації з реєстрів та кадастру, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 28 червня 2024 року №1312120-24/15-53, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71132 грн. за 2023 рік, є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Щодо доводів позивача про те, що податковим органом не направлено йому податкове повідомлення-рішення в строки, визначені в п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України, що є підставою для звільнення позивача від сплати мінімального податкового зобов'язання в розмірі 71132 грн., суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки норми п. 170.14 ст. 170 Кодексу передбачають звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату мінімального податкового зобов'язання в разі не надіслання в строк рішення, а не звільнення від податкових зобов'язань.
Крім того, само по собі несвоєчасне направлення податкового повідомлення-рішення не свідчить про його протиправність та наявність підстав для його скасування.
Щодо доводів позивача про сплату податку на землю з фізичних осіб за 2023 рік, що підтверджується платіжними інструкціями, суд звертає увагу, що загальна сума такої сплати складає 23710,73 грн., що повністю відповідає даним розрахунку, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і саме на цю суму зменшено загальне мінімальне податкове зобов'язання (94842,92 грн. - 23710,73 грн. = 71132,19 грн.).
Щодо доводів позивача про не врахування переплати земельного податку здійсненої в 2022 році, тобто, в той час, коли земельні ділянки позивача знаходилися в зоні бойових дій, суд ці доводи також не приймає до уваги, з наступних підстав.
Дійсно, відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, земельні ділянки Сухоєланецької сільської територіальної громади (код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки UA48060330000083035) знаходилися в зоні можливості бойових дій в період з 04.03.2022 року по 11.11.2022 року.
Разом з цим, відповідно до положень п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України у сумі сплачених податків, зборів, платежів не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 червня 2024 року №1312120-24/15-53 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 28 червня 2024 року №1312120-24/15-53.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА