Справа № 420/38274/24
26 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 10.12.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправним постановку на облік від 23.09.2024, як військовозобов'язаного ОСОБА_1 , на підставі висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.09.2024;
2. Зобов'язати співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити запис з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» від 23.09.2024 про постановку на облік ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.09.2024 позивача сповістили про те, що він є військовозобов'язаним, вже має військовий квиток та є солдатом, при тому, що будь-яких документів позивач не підписував з приводу постановки на облік. Того моменту він побачив військовий квиток із власною фотокарткою, яку зробили співробітники ТЦК та СП без його згоди, який вже був готовий до видачі та мав серію АГ 415128 від 23.09.2024. Отже, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , на думку позивача було грубо сфальсифіковано підстави постановки на облік, було сфальсифіковано висновок ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби та неправомірно 23.09.2024 внесено інформацію до Єдиному державному реєстрі призовників. військовозобов'язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про постановку на облік ОСОБА_1 , що фактично порушило права ОСОБА_1 , спричинило розлади здоров'я, порушило нормальні умови існування та спричинило тяжкі фізичні, матеріальні та моральні наслідки для позивача. Позивач наголошує, що він не є військовозобов'язаним та виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 з 01.12.2004 згідно п. 6 пп. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вважає свої права порушеними та звернувся до суду із позовною заявою.
16.12.2024 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
06.01.2025 суддя ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрити провадження у адміністративній справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_7 усі наявні докази, що стосуються позовних вимог, зокрема: - копію висновку ВЛК від 23.09.2024, який слугував підставою постановки на облік позивача ОСОБА_1 ; - докази, які стали підставою для постановки на облік ОСОБА_1 та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», як військовозобов'язаного.
17.02.2025 та 27.02.2025 суд повторно та втретє витребував докази у відповідача.
19.03.2025 суд ухвалив витребувати у ОСОБА_1 : докази щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних (із зазначенням підстав) з 01.12.2004; докази щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку з 23.09.2024.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до даних Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів Резерв+ станом на 13.07.2024 (а.с.5), ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним.
Матеріали справи містять довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 №6004 (а.с.39), відповідно до якої 23.09.2024 проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз та постанова ВЛК: здоровий. Придатний до військової служби.
Матеріали справи містять копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 (а.с.45), що видано ОСОБА_1 08.10.2022.
Відповідно до відміток про військовий облік у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного НОМЕР_1 (п.13), ОСОБА_1 знятий з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 01.12.2004.
При цьому, у п.14 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 наявний запис про те, що 01.12.2004 військовозобов'язаний виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки на облік від 23.09.2024, як військовозобов'язаного ОСОБА_1 , на підставі висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.09.2024, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який діяв і на час спірних правовідносин та діє на час розгляду справи.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 Про загальну мобілізацію постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (набрання чинності - 24 лютого 2022 року).
Згодом, строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 №6004 (а.с.39), 23.09.2024 проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз та постанова ВЛК: здоровий. Придатний до військової служби.
Відповідно до положень ст.20, 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Щодо твердження позивача, що він є таким, що виключений з військового обліку військовозобов'язаних 01.12.2004, суд їх оцінює критично з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 (а.с.45), що видано ОСОБА_1 08.10.2022, останній знятий з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 01.12.2004.
При цьому, у п.14 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 наявний запис про те, що 01.12.2004 військовозобов'язаний виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Суд зазначає, що статтею 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції станом, яка діяла на момент зняття позивача військового обліку (01.12.2004), було визначено, що зняттю з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни:
а) які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України на постійне або тимчасове проживання на строк більше трьох місяців (відрядження, навчання, відпустка, лікування тощо);
б) які після проходження строкової військової служби прийняті на службу рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, а також взяті на військовий облік Служби безпеки України, Управління державної охорони України та інших військових формувань;
в) які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
г) в інших випадках, визначених Міністром оборони України (пункт 4).
В свою чергу, відповідно до пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції станом, яка діяла на момент зняття позивача військового обліку (01.12.2004), було визначено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни:
а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
б) які досягли граничного віку перебування в запасі;
в) які припинили громадянство України;
г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів;
д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею;
е) які померли.
Отже, правові підстави для зняття та виключення з військового обліку є різними поняттями, як за підставами, процедурами так й за наслідками.
З копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 (а.с.45) вбачається, що ОСОБА_2 01.12.2004 знятий з військового обліку військовозобов'язаних та одночасно виключений з такого обліку.
Більш того, стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції станом на 01.12.2004 взагалі не містить пункту 6, який вказаний як підстава для виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних.
Щодо посилання позивача на дані з Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів Резерв+ станом на 13.07.2024, суд зазначає, що відповідно до п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов'язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Позивач надав до суду копію рішення Київського районного суду м.Одеси від 17.10.2024 у справі №947/31132/24 про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що виходячи з постанови, яка є предметом оскарження у якості наявного правопорушення зазначено саме відмова від проходження медичного огляду.
Суд зазначає, що відповідно до п.6, 7 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Більш того, відповідно до довідки військово-лікарської комісії довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 №6004 (а.с.39), 23.09.2024 проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз та постанова ВЛК: здоровий. Придатний до військової служби.
Доказів скасування та визнання нечинною цієї довідки до суду не надано, а судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161. Scries А заява № 25). який застосовується при оцінні доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Scvtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтан Везнедароглу проти Турції).
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Висновуючись на викладеному, суд дійшов висновку, що для наявності висновку про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних 01.12.2004, останньому необхідно привести у відповідність свій військово-обліковий документ.
Отже, оскільки позивач перебував в статусі військовозобов'язаного, тому на підставі вказаних норм він міг бути прийнятий на військову службу під час мобілізації.
В позові позивач стверджує, що його було в примусовому порядку без його згоди доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак будь-яких належних доказів на підтвердження цих обставин він до суду не надав.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.