Справа № 420/18005/24
26 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Ананьївської міської ради, Виконавчого комітету Ананьївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Ананьївської міської ради, Виконавчого комітету Ананьївської міської ради, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ананьївської міської ради та Ананьївської міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження, відповідно до вимог законодавства, історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м. Ананьїв Одеської області;
- зобов'язати Виконавчий комітет Ананьївської міської ради та Ананьївську міську раду розробити та затвердити в установленому порядку історико-архітектурний опорний план історично населеного пункту - м. Ананьїв.
В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що Любашівської окружною прокуратурою Одеської області в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді проведено вивчення стану законності у сфері охорони культурної спадщини на території м. Ананьїв, внаслідок чого було встановлено, що історико-архітектурний опорний план вказаного історичного населеного місця не розроблений.
Вважаючи протиправною вищевказану бездіяльність Виконавчого комітету Ананьївської міської ради та Ананьївської міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження, відповідно до вимог законодавства, історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м. Ананьїв, а також враховуючи факт нездійснення Департаментом культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації достатніх заходів, спрямованих на захист державних інтересів у сфері охорони культурної спадщини, керівник Любашівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 17.06.2024 року по справі №420/18005/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
20.06.2024 року від Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до суду надійшли пояснення по справі (т.1 а.с. 112-125), в яких висловлена позиція щодо підтримання позовних вимог Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області та необхідність їх задоволення.
28.06.2024 року до суду від представника Ананьївської міської ради надійшов відзив по справі (т. 1 а.с. 126-137), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що розроблений ТОВ «Іллічівськпроект» проект містобудівної документації - Генерального плану м. Ананьїв Одеської області та у його складі історико-архітектурний опорний план м.Ананьїва подано на розгляд до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. Згідно висновку Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації від 19.10.2018 року встановлено, що матеріали історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв не в повному обсязі відповідають вимогам положень ДБН Б.2.2.0-3:2012 «Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту». У 2021 році ТОВ «Іллічівськпроект» було розроблено вищезазначену документацію. У грудні 2021 року Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації відмовлено в погодженні історико-культурного опорного плану м.Ананьїва та весь розділ повернено на доопрацювання розробнику ТОВ «Іллічівськпроект». Представник відповідача у відзиві підтвердив, що на даний час історико-архітектурний опорний план не затверджений, але виключно з вини ТОВ «Іллічівськпроект». Неодноразові звернення до ТОВ «Іллічівськпроект» з проханнями повідомити Ананьївську міську раду про терміни доопрацювання розділу Історико-культурного опорного плану м. Ананьєва з метою повторного подання на розгляд Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації не змінили ситуацію.
28.06.2024 року до суду від представника Виконавчого комітету Ананьївської міської ради надійшов відзив по справі (т. 1 а.с. 138-149) аналогічний змісту відзиву Ананьївської міської ради від 28.06.2024 року.
08.07.2024 року від Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.150-165), заперечень на яку до суду не надходило.
Ухвалою суду від 03.09.2024 року було вирішено подальший розгляд справи №420/18005/24 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
25.09.2024 року, 28.10.2024 року та 05.02.2025 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких прокурор надавав пояснення щодо фактичних обставин у справі та судом долучались додаткові письмові докази (т.2 а.с.1-5, 6-11, 12-17, 18-21, 22-29, 30-37, 38-82). Інші учасники справи, а також представники відповідачів до підготовчих судових засідань не з'являлись, будь-яких клопотань про відкладення судового розгляду справи або про розгляд справи без їх участі до суду не надавали.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року провадження у справі №420/18005/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та відповідно поновлено протокольною ухвалою суду від 05.02.2025 року.
Також 05.02.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
10.03.2025 року в судовому засіданні прокурор виступив із вступним словом та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представники відповідачів до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що адміністративна справа була підготовлена до розгляду по-суті; прокурором в судових засіданнях було викладено власну правову позицію по суті заявлених позовних вимог та надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень учасників справи; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження, проти чого прокурор не заперечував.
Суд у справі встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів від 26.07.2001 року №878 затверджено Список історичних населених місць України, до якого включено місто Ананьїв Одеської області, з датою засновування або першої писемної згадки - 1750-ті роки (т. 1 а.с. 44-51).
04.12.2017 року між Ананьївською міською радою (як замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівськпроект» (як виконавцем) було укладено Договір на розробку проектно-кошторисної документації №67, предмет договору - виконання проектних робіт: «Історико-архітектурний опорний план міста Ананьїва».
Розроблений ТОВ «Іллічівськпроект» проект містобудівної документації - Генерального плану м. Ананьїв Одеської області та у його складі Історико - архітектурний опорний план м. Ананьїва було подано на розгляд до Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.
Згідно висновку Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації від 19.10.2018 року за №01-12/2502сп встановлено, що відповідно до п.3.4 ДБН Б2.2.-3:2012 «Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту» історико-архітектурні опорні плани, а також межі історичних ареалів разом із зонами охорони пам'яток культурної спадщини є основою для проектних рішень у Генеральних планах та детальних планах території історичних населених місць. Матеріали історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв не в повному обсязі відповідають вимогам положень ДБН Б.2.2.0-3:2012 «Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту». Вищезазначені матеріали надані без погоджених та затверджених завдань на розроблення проектів містобудівної документації та без завіреної копії відповідної кваліфікації сертифікатів розробника.
Відповідно до вимог пункту 3 статті 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Управління з питань містобудування та архітектури Одеської обласної державної адміністрації листом від 10.12.2018 року №930/04-22/1819 від 10.12.2018 року копію висновку Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації від 19.10.2018 року за №01-12/2502сп щодо розгляду проекту містобудівної документації - Генерального плану м.Ананьїв Одеської області та у його складі історико архітектурний опорний план м. Ананьїв, розроблених у 2015 та 2017 роках ТОВ «Іллічівськпроект» направило на адресу Ананьївської міської ради Ананьївського району Одеської області (т. 1 а.с. 39-41). Зазначено про необхідність доопрацювання наданих матеріалів у відповідності до вимог діючого пам'яткоохоронного законодавства України. Зазначено, що подальший розгляд містобудівної документації можливий після отримання замовником актуальних даних щодо об'єктів культурної спадщини, внесення відповідних змін і доповнень з урахуванням законодавчих та нормативних вимог у сфері охорони культурної спадщини.
Враховуючи вищевказані обставини, між Ананьївською міською радою (як замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівськпроект» (як виконавцем) було укладено Договір на розробку проектно-кошторисної документації №1 від 27.10.2020 року (т. 2 а.с. 2-4), за п.1.1 якого виконавець зобов'язується виконати і передати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити проектні роботи по розробці «Коригування генерального плану м. Ананьїв Ананьївскього району Одеської області» за кодом ДК 021:2015 71243000-3 (далі - роботи), згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1) на умовах, викладених у цьому Договорі.
Згідно Додатку №3 до Договору на розробку проектно-кошторисної документації від 27.10.2020 року, термін виконання робіт (початок-закінчення) - листопад 2020 року по грудень 2020 року (т. 2 а.с. 5).
07.07.2021 року Ананьївською міською радою було направлено примірник науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план м. Ананьїв» (відкорегований), розробленого ТОВ «Іллічівськпроект», на розгляд Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об?єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (т. 1 а.с. 37, т. 2 а.с. 41).
16.12.2021 року фахівцями Департаменту були надані представнику розробника (головному архітектору проекту С. Мурар) рекомендації і зауваження щодо внесення коригування у проект Історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв. В листі на адресу Ананьївського міського голови Департаментом було зазначено про повернення до розгляду Історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв після коригування та доопрацювання проекту розробником, про що було зазначено у листі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 23.12.2021 року (т.2 а.с.40).
Любашівською окружною прокуратурою під час опрацювання інформації Ананьївської міської ради Одеської області в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді проведено вивчення стану законності у сфері охорони культурної спадщини було встановлено, що історико-архітектурний опорний план (далі - ІАОП) історичного населеного місця - м. Ананьїв Одеської області не розроблений та не затверджений.
Враховуючи вищевказане, 27.12.2023 року Любашівською окружною прокуратурою було скеровано запит до Ананьївської міської ради про надання інформації щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв Одеської області (т. 1 а.с. 30).
Листом від 10.01.2024 року Ананьївська міська рада повідомила (т. 1 а.с. 31), що у 16.12.2021 року Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об?єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було відмовлено в погодженні історико-культурного опорного плану м. Ананьїв та весь розділ повернено на доопрацювання (т. 1 а.с. 36, 80). Ананьївська міська рада неодноразово зверталася до ТОВ «Іллічівськпроект» з проханням завершити проект. У листі також зазначено, що після завершення ТОВ «Іллічівськпроект» робіт з доопрацювання історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїва даний проект буде подано на розгляд повторно.
На підтвердження звернень Ананьївскої міської ради до ТОВ «Іллічівськпроект» щодо необхідності доопрацювання історико-культурного опорного плану м. Ананьїв були надані відповідні листи від 22.03.2023 року та 13.06.2023 року (т.1 а.с.32-33).
Матеріали справи не містять доказів укладення після 23.12.2021 року між Ананьївською міською радою та ТОВ «Іллічівсьпроект» нового договору на виконання рекомендацій та зауважень Департаменту щодо внесення коригування у проект ІАОП м. Ананьїв.
Листом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об?єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації від 20.03.2024 року було підтверджено факт, що доопрацьована науково-проектна документація історико-культурного опорного плану м. Ананьїв на розгляд до Департаменту не надходила, в установленому порядку не погоджувалась (т. 1 а.с. 62).
Департамент пам?яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України листом від 04.04.2024 року повідомив (т.1 а.с.65-74), що згідно з інформацією Одеської ОВА, наданою листом від 21.02.2024 року, розроблення ІАОП м. Ананьїв Одеської області станом на лютий 2024 року «в процесі розробки».
Під час розгляду справи відповідачем було надано до суду копію Вимоги Ананьвської міської ради на адресу ТОВ «Іллічівськпроект» щодо усунення допущених недоліків у проекті містобудівної документації «Історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв», розробленого ТОВ «Іллічівськпроект», який був направлений Ананьївської міською радою до директора ТОВ «Іллічівськпроект» 08.07.2024 року (т. 2 а.с. 27-29). Доказів отримання відповіді від ТОВ «Іллічівськпроект» на вищевказану вимогу, матеріали адміністративної справи також не містять.
Вважаючи протиправним бездіяльність відповідачів з організації доопрацювання та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м.Ананьїв, керівник Любашівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації з адміністративним позовом у справі №420/18005/24.
Під час перевірки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідачів суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
За ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши адміністративний позов та інші надані до суду письмові докази, оцінивши правові позиції та пояснення представників сторін у судових засіданнях за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
За ст.54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року по справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року по справі №569/4123/16-а.
Суд зазначає, що в позовній заяві прокурор обґрунтував, що «інтерес держави» в даному випадку полягає у необхідності неухильного дотримання вимог національного та міжнародного законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Разом з тим, охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Згідно ст.34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Відповідно до ч.1 ст.150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.
Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (стаття 96 Земельного кодексу України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.
Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.
На думку суду, звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання гарантування збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища, а також врегулювання питання містобудівної та земельної документації.
Таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», а відтак суд вважає, що подання Керівником Любашівської окружної прокуратури вказаної позовної заяви мало на меті захист виключно «інтересів держави».
Системне тлумачення положень ст.53 КАС України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
У правовідносинах, які виникли у цій справі, прокурор посилається на те, що захист інтересів держави здійснюють Міністерство культури та інформаційної політики України та Департамент культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації, як суб'єкти владних повноважень, на які покладено обов'язок державного контролю за дотриманням охорони культурної спадщини.
Згідно п.1 Положення «Про Міністерство культури та інформаційної політики України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 року №885 (далі - Положення №885), Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство культури, молоді та спорту є правонаступником майна, прав і обов'язків Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 року №238 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади» Міністерство культури, молоді та спорту перейменовано на Міністерство культури та інформаційної політики.
Міністерство культури та інформаційної політики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ») та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.
Згідно пп. 94 п. 4 Положення №885 Міністерство встановлює режим використання пам'яток національного значення, їх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.
В силу п. 103 Положення №885 Міністерство затверджує: державні норми і правила з питань охорони культурної спадщини; методики і правила дослідження об'єктів культурної спадщини; порядок обліку об'єктів культурної спадщини; типове положення про консультативні ради для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів; форми дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території, на якій розташовані пам'ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою; зразок облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини; форму акта технічного стану пам'ятки; форму звітності (адміністративні дані) про пам'ятки і об'єкти культурної спадщини та інструкцію про її заповнення; порядок розроблення плану організації території історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території; порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації від 27.05.2019 року №647/А-2019 було затверджено Положення про Департамент культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (далі - Положення №647/А-2019).
За п.2 Положення №647/А-2019 Департамент підзвітній та підконтрольний голові обласної державної адміністрації, а також Міністерству культури України.
Відповідно до п.п.6.3 п.6 Положення №647/А-2019 відповідно до покладених завдань Департамент у сфері охорони культурної спадщини реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Аналізуючи вищевказані нормативні приписи, спеціально уповноваженими органами державної влади у спірних правовідносинах є Міністерство культури та інформаційної політики України та Департамент культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації.
Судом за час розгляду справи встановлено, що звернення Керівника Любашівської окружної прокуратури в інтересах держави з позовом до суду фактично зумовлено невжиттям Міністерством культури та інформаційної політики України та Департаментом культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації заходів по зобов'язанню Ананьївської міської ради щодо вчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м. Ананьїв Одеської області, суд доходить висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з адміністративним позовом в межах даної справи.
Щодо суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року №2780-XII (далі - Закон №2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
За ст.5 Закону №2780-XII однією із основних вимог до містобудівної діяльності є охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.
Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року №1805-III (далі - Закон №1805-ІІІ) визначено, що охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини; історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що берегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку; історичне населене місце - це населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Згідно ст.6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади: виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.32 Закону №1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за Поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується вентральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної Політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Аналізуючи вищевказані приписи, з метою збереження об'єктів культурної спадщини, розташованих на території, яка належить до історичних населених місць, уповноваженими органами має бути забезпечено визначення меж та режимів використання історичних ареалів, обмежень господарської діяльності на їх територіях.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ст.31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Згідно положень частини 7 ст. 17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318 було затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок №318).
Відповідно п.п.1-6, 9-10, 12 Порядку №318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.
Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об'єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам'яток). Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є МКСК та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення ІАОП цих населених місць.
Історичний ареал це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця. Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. ІАОП розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.
У разі незатвердження ІАОП населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом МКСК та Мінрегіону.
Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування. У межах населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів.
Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються МКСК.
Склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, а також склад, зміст та порядок розроблення ІАОП населеного пункту визначає Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 року №926 (далі - Порядок №926).
Відповідно п.2 Порядку №926 ІАОП науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом №3038-VI, містить відомості про об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.
Згідно п.43 Порядку №926 під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку населених пунктів України, здійснюється розроблення ІАОП відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства. Зазначені в ІАОП відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.
Згідно п.п.34, 35 Порядку №926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.
Згідно п.п.54-58 Порядку №926 рішення про розроблення (внесення змін) ІАОП населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання ІАОП населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.
ІАОП розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту, планувальних рішень генерального плану населеного пункту у складі комплексного плану. Під час розроблення ІАОП визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення. У межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.
Одночасно з ІАОП населеного пункту до генерального плану населеного пункту, планувальних рішень генерального плану населеного пункту у складі комплексного плану під час затвердження в межах території територіальної громади можуть включатися відомості про правові режими використання історичних ареалів населених місць та межі та режими використання зон охорони пам'яток, які затверджені в установленому порядку відповідною науково-проектною документацією.
Науково-проектну документацію щодо розроблення ІАОП, визначення режимів використання історичних ареалів, а також зон охорони пам'яток як взаємодоповнюючі документи доцільно замовляти, розробляти та затверджувати одночасно.
Відповідно п.60 Порядку №926 ІАОП та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
Згідно п.75 Порядку №926 ІАОП розробляється у складі генерального плану населеного пункту або планувальних рішень генерального плану населеного пункту у складі комплексного плану, що входить до Списку історичних населених місць України; розробляється відповідно до п.п.52-68, 90 цього Порядку, вимог державних будівельних норм та інших норм законодавства. Геопросторові дані ІАОП включаються до єдиної бази геопросторових даних (геоданих) містобудівної документації, у складі якої він розроблений.
Таким чином, ІАОП це науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України та містить, зокрема відомості про межі використання історичних ареалів населених місць. Тобто, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення ІАОП цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Міністерством культури та стратегічних комунікацій України. тобто, межі і режими використання зон охорони пам'яток історичних ареалів можуть застосовуватись лише у випадку їх затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є Мінкультури.
За час розгляду справи було встановлено, що м. Ананьїв Одеської області є історичним населеним місцем України.
Враховуючи вищевказані нормативні приписи суд доходить висновку, що для м. Ананьїв мав бути розроблений історико-архітектурний опорний план в у складі генерального плану населеного пункту, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини та зони їх охорони. Обов'язок замовлення та організації розроблення вищевказаного ІАОП та подання його на розгляд Ананьївської міської ради покладений на Виконавчий комітет цієї ради, а на Ананьївську міську раду законодавством віднесений обов'язок з його затвердження.
Як було встановлено судом розроблений ТОВ «Іллічівськпроект» проект містобудівної документації - Генерального плану м. Ананьїв Одеської області та у його складі Історико - архітектурний опорний план м. Ананьїва було подано на розгляд до Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, але згідно висновку цього Управління матеріали історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв не в повному обсязі відповідали вимогам положень ДБН Б.2.2.0-3:2012 та разом з Генеральним планом м.Ананьїв Одеської області були повернуті на адресу Ананьївської міської ради Ананьївського району Одеської області для доопрацювання з урахуванням законодавчих та нормативних вимог у сфері охорони культурної спадщини.
В подальшому товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівськпроект» на виконання вимог Договору на розробку проектно-кошторисної документації від 27.10.2020 року було відкореговано історико-культурний опорний плану м. Ананьїв, який у липні 09.07.2021 року був направлений на розгляд засідання консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області при Департаменті культури, національностей, релігій та охорони об?єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.
16.12.2021 року фахівцями Департаменту були надані представнику розробника (головному архітектору проекту С. Мурар) рекомендації і зауваження щодо внесення коригування у проект Історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв. В листі на адресу Ананьївського міського голови Департаментом було зазначено про повернення до розгляду Історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв після коригування та доопрацювання проекту розробником.
Як зазначили відповідачі у відзиві, на час звернення прокурора до суду історико-архітектурний опорний план не був затверджений, але виключно з вини ТОВ «Іллічівськпроект». Неодноразові звернення до ТОВ «Іллічівськпроект» з проханнями повідомити Ананьївську міську раду про терміни доопрацювання розділу Історико-культурного опорного плану м. Ананьєва з метою повторного подання на розгляд Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації не змінили ситуацію.
Тобто, на час розгляду справи в суді ІАОП м. Ананьїв не затверджений, межі та режими використання історичних ареалів міста у встановленому порядку не визначені, що були підтверджено відповідачами під час розгляду адміністративної справи.
Разом з тим, під час розгляду вказаної справи, відповідачі посилались на те, що неодноразово звертались до ТОВ «Іллічівськпроект» з проханням завершити вищевказаний проект, з огляду на що незатвердження історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв - це відповідальність виключно ТОВ «Іллічівськпроект» як виконавця проекту.
У постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 року по справі №420/9210/24 колегія суддів зауважила, що обов'язок розроблення та затвердження ІАОП населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, існував ще до його закріплення у ст. 17 Закону №3038-VI.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 липня 2006 року №909 "Про затвердження порядку визнання населеного місця історичним", Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування повинні були забезпечити протягом 2006-2008 років розробку науково-проектної документації для визначення, використання і збереження історичного ареалу міст, селищ та сіл, занесених до Списку історичних населених місць.
Відповідно п.5 Порядку №318, межі історичних ареалів визначаються спеціально науково-проектною документацією під час розроблення ІАОП цих населених місць.
Згідно п.2 вказаної Постанови, Міністерство культури і мистецтв, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування повинні були протягом 2002-2004 років забезпечити визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць.
Крім того, Законом України "Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки" від 20 квітня 2004 року №1692-ІV встановлено термін забезпечення виконання науково-дослідних і проектних робіт із розроблення ІАОП та проектів зон охорони пам'яток, визначення меж і режимів використання територій історичних ареалів населених місць, проведення інвентаризації забудови для подальшого розроблення генеральних планів історичних населених, місць протягом 2004-2010 років.
В подальшому, обов'язковість розробки і затвердження ІАОП в історичних населених місцях була регламентована ст. 17 Закону №3038-VI.
При цьому, відповідно п.п.8-9 Порядку №318, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку ІАОП. У разі не затвердження ІАОП населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону. При цьому, встановлено, що вимоги, зазначені в поточному абзаці, застосовуються до 01 січня 2019 року.
Таким чином, колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 04.03.2025 року по справі №420/9210/24 дійшла висновку, що з урахуванням внесених законодавчих змін з 01.01.2019 року за умови відсутності історико-архітектурного опорного плану будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) в історичних населених місцях, у тому числі у тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що наразі Ананьївською міською радою та Виконавчим комітетом Ананьївської міської ради в межах їх компетенції вчиняються дії, спрямовані на завершення розроблення та затвердження в установленому порядку ІАОП історично населеного пункту м. Ананьїв Одеської області.
Суд критично ставиться до посилань сторони відповідачів на те, що Ананьївською міською радою було направлено директору ТОВ «Іллічівськпроект» вимогу щодо усунення допущених недоліків у проекті містобудівної документації «Історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв», розробленого ТОВ «Іллічівськпроект», оскільки така вимога була направлена лише у липні 2024 року, тобто вже після звернення прокурора до суду з позовом в адміністративній справі №420/18005/24, а тому таки дії не можуть бути визнані судом належним та достатнім заходом, вжитим на забезпечення розроблення та затвердження ІАОП міста Ананьїва. Крім того, матеріали справи не містить доказів того, що направлення вказаної вимоги призвело до доопрацювання та затвердження ІАОП м.Ананьїв.
Крім того суд не враховує посилання сторони відповідачів на те, що незатвердження історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв є відповідальністю ТОВ «Іллічівськпроект» як виконавця проекту, оскільки нормативними приписами передбачено, що відповідальними суб'єктами щодо організації розроблення та затвердження ІАОП є виключно місцеві ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи вищезазначені обставини, а також враховуючи те, що за час розгляду справи відповідачами не було спростовано факту допущення бездіяльності з питань вжиття всіх належних заходів щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Ананьїв Одеської області, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в частині визнання такої бездіяльності відповідачів протиправною.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе також задовільнити похідну від основної позовну вимогу Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області шляхом зобов'язання Ананьївської міської ради та Виконавчого комітету Ананьївської міської ради вчинити дії в межах компетенції, спрямовані на завершення розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту м. Ананьїв Одеської області.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач не надав доказів понесення судових витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 192, 194, 209-211, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (66502, Одеська область, смт Любашівка, вул. Володимира Князя,107) в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19), Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, 6 поверх) до Ананьївської міської ради (66401, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51), Виконавчого комітету Ананьївської міської ради (66404, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Ананьївської міської ради та Виконавчого комітету Ананьївської міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження, відповідно до вимог законодавства, історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м. Ананьїв Одеської області.
Зобов'язати Ананьївську міську раду та Виконавчого комітету Ананьївської міської ради вчинити дії в межах компетенції, спрямовані на завершення розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту м. Ананьїв Одеської області.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький