Справа № 420/2382/25
25 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
23 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із шести мінімальних пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 19.02.2024 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
У позовній заяві зазначено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію по інвалідності 3 групи, яке пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.
Як вказує представник позивача, 05.12.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум. На вищезазначену заяву відповідач листом від 02.01.2025 відмовив у здійсненні перерахунку, посилаючись на відсутність законних підстав. При цьому, відповідач зазначив, що позивач з 19.02.2024 року одержує пенсію по інвалідності 3 групи, яке пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.
З покликанням на постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23 та у постанові від 15.05.2024 у справі №400/12171/21, у постанові від 03.07.2024 у справі №460/13832/23, у постанові від 12.09.2024 у справі №240/1024/24, у постанові від 08.10.2024 у справі №240/1189/24, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, представник позивача зазначив, що позивач має право на пенсію в розмірах мінімальності пенсії за віком в залежності від групи інвалідності.
Як стверджує представник позивача, про порушення відповідачем зазначених в позовній заяві прав позивача йому стало відомо після отримання відповіді від відповідача, а тому, на переконання представника позивача, позов подано в межах строку звернення.
Суд ухвалою суду від 27.01.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
11 лютого 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з копіями матеріалів пенсійної справи позивача.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що Головне управління не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.
У відзиві зазначається, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 19.02.2024, при цьому звернулася до Головного управління із заявою (вх.№10078/Ш2100-24 від 06.12.2024) про перерахунок пенсії лише у грудні 2024 року.
На переконання відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст.122 КАС України, а тому у позивача відсутнє право на здійснення перерахунку пенсії з 19.02.2024.
Так, відповідач у відзиві зазначає, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 19.02.2024, при цьому звернулася до Головного управління із заявою (вх. № 10078/Ш2100-24 від 06.12.2024) про перерахунок пенсії лише у грудні 2024 року, тоді як відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідач вказує, що 05.12.2024 позивач звернулась до Головного управління з заявою (вх. № 10078/Ш2100-24 від 06.12.2024) щодо перерахунку пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням всіх передбачених законодавством підвищень і доплат, та з урахуванням раніше виплачених сум. В свою чергу, Головним управлінням листом від 02.01.2025 за № 69-10078/Ш-02/8-2100/25 повідомлено позивачу, про недотримання порядку № 22-1 звернення щодо перерахунку пенсії, у зв'язку з чим заява розглядалась відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
З наведеного вбачається, що відповідач не відмовляв позивачу в здійсненні перерахунку. Тобто, відповідачем на даний час не вчинялося будь-яких дій, які б порушували права чи інтереси позивача тим чи іншим шляхом. Більше того, як стверджує відповідач, після надання Головним управлінням відповідних роз'яснень, викладених у листі від 02.01.2025 за № 69-10078/Ш-02/8-2100/25, позивач своїм правом на подачу нового звернення у відповідності до Порядку № 22-1 не скористалась.
Враховуючи викладене, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що Головним управлінням було відмовлено Позивачу в перерахунку пенсії, а тому зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 19.02.2024 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум - є передчасним.
Відповідач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина 3 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим 29.06.2021 Верховною Радою України на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" № 1584-IX (далі - Закон № 1584), який набрав чинності 01.07.2021, внесені зміни до частини третьої статті 54 Закону №796-XII, згідно з яким:
«...В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для IІ групи інвалідності - 4800 гривень; для IІІ групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень...».
Відповідач також зауважив, що в Рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Однак, у пункті 2 резолютивної частини рішення №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України вказав, що частина третя статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 зі змінами.
Отже, на думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 не можна застосовувати до правовідносин, які виникли до його прийняття та з урахуванням відстрочення втрати чинності (визнання неконституційною норми), що встановлено самим рішенням, а саме - через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану.
У відзиві відповідач також зазначає, що Законом № 1584 (який набув чинності 01.01.2022, крім пункту 2 розділу I цього Закону та пункту 2 розділу ІІ, які набрали чинності з 1 липня 2021 року) внесено заміни зокрема до статті 57 Закону № 796.
Так, за твердженням відповідача, згідно із статтею 57 Закону № 796, для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідач у відзиві вказує, що на виконання законодавчих приписів, розмір пенсії позивача з 19.02.2024 обчислено з урахуванням п'ятикратної мінімальної заробітної плати із застосуванням середньої заробітної плата в Україні за 2014-2016 роки, проіндексованої у 2019-2022 роках (6186,32 грн) та склав 9493,84 грн. Однак пенсійна справа позивача потребувала відпрацювання в індивідуальному порядку та розмір пенсії з 19.02.2024 склав - 11308,04 грн, у тому числі: 11023,34 грн - основний розмір пенсії та 284,70 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам з інвалідністю ІІІ групи відповідно до пункту 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач також зазначив, що з 01.03.2024 пенсію перераховано відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.03.2024 склав 12185,50 грн, у тому числі: 11900,80 грн - основний розмір пенсії та 284,70 грн додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам з інвалідністю ІІІ групи відповідно до пункту 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відзиві відповідач додатково повідомив, що доплату пенсійних коштів по перерахунку пенсії за період з 19.02.2024 по 31.12.2024 в сумі 20274,25 грн нараховано на рахунок позивача, відкритий в установі уповноваженого банку, за додатковою відомістю на грудень 2024 року (24 число).
Враховуючи зазначене у відзиві, Головне управління вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Додатково у відзиві відповідач звернув увагу на дискреційність повноважень Пенсійного фонду щодо призначення, виплати, припинення виплати, перерахунку пенсії.
Станом на 25 березня 2025 року інших заяв по суті справи (відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив), а також додаткових доказів, клопотань з боку сторін до суду не надходило.
Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи наведені приписи КАС України, адміністративна справа вирішується судом 25.03.2025 в межах граничного строку, визначеного ст.258 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву та наданими доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) (т.1 а.с.53;71) та отримувала пенсію за віком з 07.05.2007 (т.1 а.с.42, 51).
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №678786 від 01.11.2023, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 06.10.2023. Причина інвалідності: загальне захворювання (т.1 а.с.75)
17 листопада 2023 року позивач звернулась із заявою до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з присвоєнням 3 групи інвалідності (т.1 а.с.73-74).
29 листопада 2023 року Херсонським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України здійснено перерахунок пенсії позивача за віком у зв'язку із встановленням інвалідності. Перерахунок здійснено з 06.10.2023 - з дати встановлення інвалідності 3 групи (т.1 а.с.72).
Суд встановив, що при повторному огляді медико-соціальною експертною комісією 25.03.2024, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 19.02.2024. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №429127 (т.1 а.с.86).
Відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 24.04.2024, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії (т.1 а.с.85).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачу 24.04.2024 змінено категорію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році з 2 категорії на 1 категорію, а також з 19.02.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності, що пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
07 травня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області із заявою про перехід на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (т.1 а.с.82-83).
10 травня 2024 року Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснило перерахунок пенсії позивача у зв'язку з переходом на пенсію відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок здійснено з 19.02.2024 - з дати встановлення ІІІ групи інвалідності, що пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (т.1 а.с.77).
05 грудня 2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою, в якій просив, зокрема здійснити перерахунок основної пенсії за період з 25.03.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком (т.1 а.с.12).
У відповідь на заяву позивача відповідач надіслав відповідь від 02.01.2025 №69-10078/Ш-02/2100/25 (т.1 а.с.13-14), в якій зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області з 15.04.2007 та отримувала пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796), а з 19.02.2024 отримує пенсію по ІІІ груш інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 54 Закону № 796.
Розмір пенсії гр. ОСОБА_1 з 19.02.2024 обчислено з урахуванням п'ятикратної мінімальної заробітної плати із застосуванням середньої заробітної плата в Україні за 2014-2016 роки, проіндексованої у 2019-2022 роках (6186,32 грн) та склав 9493,84 грн, з 01.03.2024 - 10226,89 грн.
Пенсійна справа потребувала відпрацювання в індивідуальному, порядку та розмір пенсії з 19.02.2024 склав 11308,04 грн, у тому числі: 11023,34 грн - основний розмір пенсії та 284,70 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам з інвалідністю Ш групи відповідно до пункту 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 01.03.2024 пенсію перераховано відповідно до пп.3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.
Розмір пенсії з 01.03.2024 склав 12185,50 грн, у тому числі: 11900,80 грн - основний розмір пенсії та 284,70 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам з інвалідністю III групи.
Доплату пенсійних коштів по перерахунку пенсії за період з 19.02.2024 по 31.12.2024 в сумі 20274,25 грн нараховано на рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку, за додатковою відомістю на грудень 2024 року (24 число).
У зазначеній відповіді також повідомлено, що, оскільки не дотримано порядок звернення щодо перерахунку пенсії, тому заява про перерахунок пенсії розглядалась відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
У відповіді від 02.01.2025 №69-10078/Ш-02/2100/25 також зазначено, що відповідно до статей 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт набирає чинності з дня надсилання його поштою.
Якщо час отримання адміністративного акту, надісланого поштою, електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома зацікавленої особи на п'ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до зацікавленої особи або надійшов пізніше.
Відповідно до статей 79, 80, 82 Закону України «Про адміністративну процедуру». скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома зацікавленої особи до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України через Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області або до адміністративного суду.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивача виходячи із шести мінімальних пенсії за віком протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII).
Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
За правилами частини четвертої статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 9 липня 2007 року, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згодом, мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі - Порядок №1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210, мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, раніше визначений статтею 54 Закону №796-XII розмір пенсій було знижено.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі Закон №76-VIII), яким текст статті 54 Закону №796-XII, викладено в іншій редакції, зокрема:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної пенсії, передбачених Законом №796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вказаним рішенням Конституційний Суд України визначено, що частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У той же час, слід звернути увагу на те, що рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, не набуває ретроспективної дії у часі.
У частині третій резолютивної частини рішення Конституційний Суд України зазначив, що Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
З 07 липня 2021 року у разі не приведення нормативного регулювання частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року №230/96-ВР підлягала застосуванню у вищевказаній редакції.
На виконання Рішення Конституційного Суду України, Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29 червня 2021 року №1584-ІХ (далі - Закон №1584-ІХ).
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1584-ІХ передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 1 липня 2021 року.
У пункті 2 Закону №1584-ІХ статтю 54 викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для І групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».
Отже, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон №1584-ІХ, який вносить зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Саме на зазначену редакцію статті 54 Закону №796-XII послався відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії.
Як вбачається зі змісту статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №1584-IX, визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону №230/96-ВР».
Метою Закону №796-XII, яку визначено в частині першій статті 1 Закону №796-XII, є, зокрема, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 796-XII державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров'я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.
Аналізуючи норми статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, суд дійшов висновку, що законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію статті 16 Конституції України установив у Законі № 796-XII саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.
У Рішенні від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас, приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом №1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме: визначила у частині третій статті 54 Закону №796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР.
Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
У пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №1584-IX, суд зазначає, що законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Отже, суд дійшов до висновку, що прийняттям Закону №1584-IX не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи наведені вище висновки, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №460/20412/23 (адміністративне провадження № К/990/10068/24).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
10 грудня 2024 року Верховний Суд, зокрема судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, у постанові у справі №240/1121/24, чітко зазначив, що враховуючи те, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, констатувала, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 25.12.2024р у справі справа №240/136/24 (адміністративне провадження № К/990/39113/24), від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі №240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 240/620/24, оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
З огляду на наведені вище висновки щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин у цій справі норм частини 4 статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР суд відхиляє протилежні їм доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин у цій справі норм частини 3 статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №1584-ІХ.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII, в редакції Закону №230/96-ВР відповідно до приписів рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату основної пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР відповідно до приписів рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 19.02.2024 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу основну пенсію, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, виходячи з такого.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Доказів того, що при здійсненні нарахування та виплати пенсії позивачу не буде враховано передбачених законодавством підвищень та доплат, до суду не надано.
Відтак, наразі у суду відсутні підстави вважати, що перерахунок пенсії позивача за рішенням суду відбудеться без врахування передбачених законодавством підвищень та доплат.
Отже, наразі у вказаній частині позову відсутній спір, відтак, такі вимоги позивача є передчасними.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу основну пенсію, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, слід відмовити, як передчасних.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Так, відповідач зауважує, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 19.02.2024, при цьому звернулася до Головного управління із заявою (вх. № 10078/Ш2100-24 від 06.12.2024) про перерахунок пенсії лише у грудні 2024 року.
Судом встановлено, що перерахунок пенсії позивачу проведено 10.05.2024 на підставі відповідної заяви позивача про перехід на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок здійснено з 19.02.2024.
Відповідно до ст.60-2 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата, припинення та поновлення виплати пенсій здійснюються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та Законом України «Про адміністративну процедуру».
Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Отже, фактично позивач мала отримати пенсію відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після проведеного перерахунку 10.05.2024 у зв'язку з переходом на новий вид пенсії, з урахуванням приписів ст.47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не пізніше 25.05.2024.
При цьому, як зазначено у відповіді відповідача від 02.01.2025 №69-10078/Ш-02/2100/25, доплату пенсійних коштів по перерахунку пенсії за період з 19.02.2024 по 31.12.2024 в сумі 20274,25 грн нараховано на рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку, за додатковою відомістю на грудень 2024 року (24 число).
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позивач дійсно могла дізнатись про порушення своїх прав у грудні 2024 року.
Окрім того, суд зазначає, що положення Закону №796-ХІІ не передбачають приписів, за якими б обов'язковою і необхідною передумовою для виплати пенсіонеру пенсії в порядку статті 54 Закону №796-ХІІ, встановлювалась наявність окремого або додаткового звернення такого пенсіонера до органу пенсійного фонду
У спірних правовідносинах йдеться про нарахування та виплату пенсії в порядку статті 54 Закону №796-ХІІ у належному розмірі, а не про «призначення» чи «перерахунок» пенсії.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), затверджені лише такі форми заяв, що стосуються пенсій: про призначення/перерахунок пенсії, про виплату пенсії, про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про виплату допомоги на поховання.
Пунктом 2.6 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначений перелік документів, які надаються особою при призначенні до пенсії надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень, однак не передбачено можливості або необхідності подання додаткових документів (заяв, звернень тощо) для нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у належному розмірі.
Отже, нормативно-правовими актами у сфері пенсійного забезпечення не покладено на особу юридичного обов'язку звертатися з окремою заявою до пенсійного органу про нарахування та виплату пенсії в порядку статті 54 Закону №796-ХІІ у належному розмірі.
З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що відповідач не відмовляв позивачу в здійсненні перерахунку, а тому зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 19.02.2024 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, є передчасним.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час, відповідно до ст.36, 38 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається, зокрема за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги.
Особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов'язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу.
Згідно зі ст.46 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративне провадження розпочинається з дня отримання заяви компетентним адміністративним органом.
За результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт (ст.68 Закону України «Про адміністративну процедуру»).
Суд встановив, що у відповіді від 02.01.2025 №69-10078/Ш-02/2100/25 зазначено, що відповідно до статей 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт набирає чинності з дня надсилання його поштою.
У зазначеній відповіді також зауважено, що відповідно до статей 79, 80, 82 Закону України «Про адміністративну процедуру». скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома зацікавленої особи до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України через Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області або до адміністративного суду.
Отже, з урахуванням наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, а відповідач здійснив розгляд заяви позивача у відповідності до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
Суд зауважує, що відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом у визначений ч.4 ст.122 КАС України строк, а тому суд відхиляє доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
При цьому, доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору згідно з п.10 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 19.02.2024 та з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, Херсонська область, 73036.
Суддя Дмитро БАБЕНКО