Справа № 420/2534/24
24 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Військової академії (м. Одеса), про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення (від 10.01.2025 р. вхід. № 3346/25), -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса), по справі № 420/2534/24 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса), щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.01.2019 року по 24.07.2019 року включно. Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.01.2019 року по 24.07.2019 року у сумі 67 938 гривень 35 копійки включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 420/2534/24, в частині періоду та суми середнього заробітку, який має бути виплачено військовою академією (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 - скасовано. Прийнято нове судове рішення. Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса), щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.01.2019 по 19.01.2023 включно. Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.01.2019 по 19.01.2023 в сумі - 153077 грн 50 коп. В іншій частині вимог апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №420/2534/24 - без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Ухвалою від 24 лютого 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 420/2534/24.
10.01.2025 року від Відповідача - Військової академії (м. Одеса) надійшла заява за вхід. № 3346/25, про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в обґрунтування котрої зазначено: «Військова академія є розпорядником коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом, яким є Сухопутні війська Збройних Сил України, та у листопаді 2024 року Військовою академією направлено клопотання до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на отримання письмової згоди на виконання вказаного рішення суду, а також відповідні заявки на виділення коштів. У відповідності до п. 3.2, 5.5 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 року № 744, Військовою академією було направлено до вищого штабу клопотання на виконання вказаного рішення суду, з метою перевірки вжиття всіх заходів, а також виділення коштів, відповідно розрахунку доданого до клопотання. Станом на момент подання заяви про відстрочення виконання постанови суду, академія досі не отримала відповіді від Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на вищевказане клопотання, а також отримання коштів не відбулось».
Так, розглянувши подану заяву, доводи наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, із змісту даної норми висновується, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.
Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно ч. 4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Інститут розстрочення та відстрочення виконання рішення суду впроваджений саме з метою забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Суд акцентує, що підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення виключно є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Натомість, як встановлено судом, окреслені відповідачем у заяві обставини, на думку суду, не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду та, як наслідок не можуть слугувати підставою для відстрочення його виконання.
До того ж, заявником до вищевказаної заяви не додано належних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження наявності об'єктивних підстав для відтермінування виконання судового рішення.
Суд враховує п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.
Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача щодо відтермінування виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 420/2534/24, не є обґрунтовано, документально підтвердженою, а отже задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2-9, 72, 76, 77, 90, 241, 243, 256, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 420/2534/24 (від 10.01.2025 р. вхід. № 3346/25) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала по справі може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.
Ухвалу складено 24.03.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю. В. на лікарняному з 03.02.2025 р. по 21.02.2025 р. та з 26.02.2025 р. по 07.03.2025 р., включно.
Суддя Харченко Ю. В.
У задоволенні заяви представника Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 420/2534/24 (від 10.01.2025 р. вхід. № 3346/25) - відмовити
24.03.25.