Справа № 420/17510/24
25 березня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Черкаській області № 4635/23-00-07-08-01 від 26.05.2023.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ “СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року Касаційну скаргу ТОВ “СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.
29.01.2025 року за вх.№8667/25 адміністративна справа №420/17510/24 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду після касаційного розгляду.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №420/17510/24, справу передано на розгляд головуючому судді Василяці Д.К.
Ухвалою суду прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Через канцелярію суду від представника Головного управління ДПС в Черкаській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Частинами 2, 3 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч.2 ст.122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч.4 ст.122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Статтею 56 ПК України передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту п.56.2, 56.3, 56.17 ст.56, п.57.3 ст.57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених П.56.17 ст.56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
У постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Одночасно Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення п.56.18 ст.56 ПК України є спеціальними щодо приписів ст.122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.
Також у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд відступає від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.
Норма п.56.18 ст.56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п.56.19 ст.56 ПК України. Водночас норма п.56.19 ст.56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої ст.122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій п.56.18 ст.56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, за сформованою судовою практикою, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 18.04.2024 у справі №420/11771/23.
Відповідно до матеріалів справи за результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення від 28.07.2023 року № 20660/6/99-00-06-01-02-06, яким відмовлено в задоволені скарги, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Відповідне рішення було направлено засобами поштового зв'язку 28.07.2023 року та було вручено отримувачу 11.08.2023 року про що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення.
Суд зауважує, що перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це підтверджений доказами день, коли вона дізналася про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Відтак, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.
Оскільки позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Цю позовну заяву позивач подав до суду 04 червня 2024 року, тобто з пропуском місячного строку звернення.
Поряд з цим, судом встановлено, що 30 травня 2023 року, ТОВ «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» було отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 4635/23-00-07-08-01 від 26.05.2023 р., в якому на Товариство нараховані штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,3 % від суми вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі Акту перевірки №4385/23-00-07-08-01/41424219 від 04.05.2023 р., який було складено за результатами якої Відповідачем було здійснено перевірку виконання Контракту UA Ref.SV/AVI/SM/ji/065/2021 від 19.11.2021 року та Контракту Ref.SV/AVI/SM/ji/073/2021 від 17.12.2021 р. та встановлено порушення частин 1, 3 статті 13 вказаного Закону, з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Позивач з початку безрезультатно оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України, а потім звернувся з відповідним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 р. по справі №580/7511/23 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» було залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 - без змін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2024 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» на вказані Рішення та Постанову судів першої та апеляційної було повернуто.
Так, предметом спору у справі №580/7511/23 було оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Черкаській області № 4635/23-00-07-08-01 від 26.05.2023..
Враховуючи викладене, суд погоджується з аргументами позивача, що підстави для звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, виникли після ухвалення Верховним Судом постанови від 25.04.2024.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
За приписами ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Можливість особи без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов'язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень.
Поряд з цим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.
Відтак, одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції", "Ільхан проти Туреччини", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" тощо).
Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.
Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції"); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії").
Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи "Скордіно проти Італії", "Ятрідіс проти Греції").
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У сукупності викладеного, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними, а тому такий строк підлягає поновленню.
Також, що стосується заяви відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає, що системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року 380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6134/21, від 20 вересня 2023 року по справі № 560/6732/22.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №320/11921/20 зроблено такі висновки:
«КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.
Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду».
Зазначене узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 вересня 2023 року по справі № 560/6732/22.
Зважаючи на викладене суд доходить висновку, що в задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст.121, 123, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ:
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» пропущений строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Черкаській області № 4635/23-00-07-08-01 від 26.05.2023.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Д.К.Василяка