26 березня 2025 р. № 400/6248/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді А.В. Величка, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення 7 120,94 грн недоплаченої суддівської винагороди за липень 2021 року, -
У провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення 7 120,94 грн недоплаченої суддівської винагороди за липень 2021 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення про часткове задоволення позову: визнано дії ТУ ДСА в Миколаївській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за липень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн - протиправними; зобов'язано ТУ ДСА в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за липень 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2 270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
На виконання вказаного рішення 19.09.2022 року судом видано виконавчий лист.
21.03.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди в сумі 7207,20 грн.
Заява мотивована тим, що судове рішення не виконано протягом 3 років.
Ухвалою від 24.03.2025 року суд призначив розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі до судового розгляду в судовому засіданні на 26 березня 2025 року.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа копію ухвали у справі №400/6248/21 від 24.03.2025 року було надіслано ОСОБА_1 та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області в їх електронний кабінет.
У судове засідання, призначене на 26.03.2025 року, сторони не з'явились, про дату, час і місце судового засідання сторони повідомленні належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
З огляду на викладене, суд вважає можливим провести розгляд заяви за відсутності сторін (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про зміну способу виконання судового рішення, перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а, які суд, з урахуванням ч.5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин.
Суд зазначає, що здійснене відповідачем нарахування суддівської винагороди позивачу, сума якої не виплачена, не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
У свою чергу, зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
Відтак, змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання перерахувати та виплатити суму суддівської винагороди на списання конкретної суми такої виплати, відбудеться зміна рішення по суті.
Оскільки зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах №21-394а14, 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а ( К/9901/1034/17), в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
З огляду на викладені вище правові норми та враховуючи те, що рішення суду на користь позивача має зобов'язальний характер, однак, зміна способу його виконання на стягнення з ТУ ДСА на користь позивача недоплаченої суддівської винагороди, потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання, тому суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача.
Відтак, заява позивача про встановлення способу виконання судового рішення не є заявою в розумінні ст. 378 КАС України, а є по суті позовними вимогами, які суд апеляційної інстанції задовольнив у інший спосіб, ніж просив позивач.
Щодо посилання позивача на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/12941/2020, суд зазначає, що принцип єдності судової практики не може бути абсолютним. Суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, заява про встановлення способу чи порядку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2022 року у справі № 400/6248/21 залишити без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А.В. Величко